Постанова від 15.10.2009 по справі 1/250

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2009 р.

№ 1/250

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

суддів:

Є.Борденюк,

С.Могил, М.Малетича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу

Закритого акціонерного товариства (ЗАТ) "Горлівськтепломережа"

на постанову

від 14.07.2009

Київського апеляційного господарського суду

у справі

№ 1/250

за позовом

ЗАТ "Горлівськтепломережа"

до

Дочірнього підприємства "Газ-Тепло" НАК "Нафтогаз України"

про

стягнення 24 134,17 грн.

В судове засідання прибули представники сторін:

позивача

Удачина Е.А. (дов. від 08.09.2009)

відповідача

Пісний А.В. (дов. від 17.09.2009)

Заслухавши суддю-доповідача -Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ЗАТ "Горлвськтепломережа" звернулося з позовом про присудження до стягнення з ДП "Газ-Тепло" НАК "Нафтогаз України" 24134,17 грн., які є комісійною винагородою у відповідності до укладеного між сторонами договору № 12/05-471 від 01.10.2005 (за період березень-квітень 2006 року), згідно з яким позивач здійснює продаж теплової енергії від свого імені в інтересах та за рахунок відповідача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.05.2009 (суддя В.Мельник), яке залишене без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2009 (колегія суддів: Л.Ропій, І.Кондрашова, О.Попікова) у позові відмовлено.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані наступним.

Пунктом 4.9 договору встановлено, що позивач приймає на себе поруку (делькредере) перед відповідачем за невиконання споживачем своїх зобов'язань за правочинами, укладеними між комісіонером та споживачем.

Сторони домовилися, що забезпечення поруки є сума винагороди комісіонеру, визначена сторонами пунктом 5.2 договору, відповідно до якого комісійна плата становить 0,1 % від вартості фактично реалізованої теплової енергії. Загальний розмір комісійної плати (за умови делькредере) становить 0,2 % від вартості реалізованої теплової енергії.

Відповідно до умов договору комісіонер прийняв від комітента теплову енергію на підставі актів прийому-передачі та відповідно до звітів комісіонера реалізував її.

Зазначені документи, на думку позивача, є підставою для виплати йому комісійної винагороди, яка вираховується від вартості реалізації теплової енергії.

Однак, пунктом 5.3 договору встановлений порядок виплати комісійної винагороди, за умовами якого комітент ( відповідач) повинен сплатити комісійну винагороду після отримання 100% грошових коштів за відповідний період.

Згідно із звітами комісіонера, які долучені до матеріалів справи, і які у відповідності до статті 1022 Цивільного кодексу України є доказами стану виконання комісіонером комісійного доручення, позивач мав борг перед відповідачем, а отже не виконував свої договірні зобов'язання у повному обсязі. Тобто, умова в залежність від настання якої поставлений обов'язок відповідача оплачувати комісійну винагороду, не настав.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм права, просить рішення та постанову скасувати, задовольнивши позовні вимоги. При цьому скаржник посилається на те, що комісійним завданням є реалізація теплової енергії, а не забезпечення 100% її оплати.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, виходячи з такого.

Відповідно до пункту 4.8 договору комісіонер зобов'язується забезпечити своєчасну оплату теплової енергії спожитої споживачами за відповідними правочинами, укладеними на виконання умов цього договору.

Комісійна оплата визначена у залежності від вартості фактично реалізованої продукції (пункт 5.2 договору).

Однак, виконання комісійного завдання є умова 100% оплати вартості реалізованої продукції.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ЗАТ "Горлівськтепломережа" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2009 у справі № 1/250 залишити без зміни.

Головуючий, суддя Є. Борденюк

Судді : С.Могил

М.Малетич

Попередній документ
5070310
Наступний документ
5070312
Інформація про рішення:
№ рішення: 5070311
№ справи: 1/250
Дата рішення: 15.10.2009
Дата публікації: 22.10.2009
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Господарське
Суд: Вищий господарський суд України
Категорія справи: