14 жовтня 2009 р.
№ 28/229-б
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -
Ткаченко Н.Г,
суддів -
Білошкап О.В.,
Катеринчук Л.Й.,
за участю Арбітражного керуючого ТОВ "ПКФ "Енергоресурс" -Кирика В.К.;
представника ДПІ у Печерському районі м. Києва -Куракіна Ю.В.;
представника Бєляєва О.В. та ТОВ "ПКФ "Енергоресурс" -Чернеги В.О.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Бєляєва Олександра Володимировича на постанову Господарського суду міста Києва від 2 квітня 2009 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 червня 2009 р. у справі № 28/229-б за заявою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-комерційна фірма "Енергоресурс" про визнання банкрутом, -
встановив:
Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва звернулася до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-комерційна фірма "Енергоресурс".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 8 липня 2008 р. порушено провадження у справі № 28/229-б про банкрутство ТОВ "Промислово-комерційна фірма "Енергоресурс" на підставі ст.ст. 1, 3-14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Постановою Господарського суду м. Києва від 2 квітня 2009 р. визнано ТОВ "Промислово-комерційна фірма "Енергоресурс" банкрутом та припинено процедуру розпорядження майном, відкрито ліквідаційну процедуру, припинено повноваження арбітражного керуючого Кирика В.К. як розпорядника майна боржника, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Кирика В.К., підприємницьку діяльність банкрута завершено, строк виконання всіх грошових зобов'язань вважається таким, що настав 2 квітня 2009 р., припинено нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута з 2 квітня 2009 р., припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном з 2 квітня 2009 р., зобов'язано ліквідатора подати до офіційного друкованого органу у п'ятиденний строк з дня прийняття постанови оголошення про визнання банкрутом ТОВ "Промислово-комерційна фірма "Енергоресурс" та відкриття ліквідаційної процедури. Відомості про визнання боржника банкрутом і про відкриття ліквідаційної процедури повинні містити: найменування та інші реквізити боржника, визнаного банкрутом, найменування господарського суду, в провадженні якого знаходиться справа про банкрутство, дату прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, відомості про ліквідатора (ліквідаційну комісію). Зобов'язано ліквідатора надати суду докази публікації оголошення в офіційному друкованому органі про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (оригінал примірника газети), зобов'язано ліквідатора надати суду ліквідаційний баланс банкрута та звіт ліквідатора до 2 квітня 2010 р., зобов'язано Державного реєстратора за місцем знаходження боржника внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців запис про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та відомості про ліквідатора банкрута.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11 червня 2009 р. постанову Господарського суду м. Києва від 2 квітня 2009 р. залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Бєляєв О.В., який володіє 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-комерційна фірма "Енергоресурс" , тобто є власником товариства, звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 2 квітня 2009 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 червня 2009 р. та прийняти нове рішення про відмову у задоволені заяви ДПІ у Печерському районі м. Києва про визнання боржника банкрутом, а провадження у справі припинити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Згідно ст. 4 1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до вимог статті 6 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції приймаючи постанову про визнання боржника банкрутом, виходив з того, що боржник неспроможний відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів інакше як через застосування ліквідаційної процедури, оскільки вимоги ініціюючого кредитора ДПІ у Печерському районі м. Києва до боржника складають більше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати - 2 694 008,94 грн. і не були задоволенні протягом трьох місяців, а згідно наданих розпорядником майна даних, проведення аналізу фінансово -господарської діяльності ТОВ "Промислово-комерційна фірма "Енергоресурс" виявилось неможливим, через відсутність повної інформації про наявність у боржника будь-яких активів, за рахунок яких може бути погашена заборгованість перед кредитором.
Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій повністю погодитись не можна виходячи з наступного.
Відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, основною метою дії цього Закону є відновлення платоспроможності боржника, тому при розгляді справ про банкрутство суди повинні повно та всебічно дослідити всі обставини справи, перевірити активи та пасиви боржника та з'ясувати, чи дійсно боржник неспроможний відносити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Вказані вимоги закону судами попередніх інстанцій виконані не були.
Власник майна боржника посилається на наявність у боржника активів, достатніх для погашення заборгованості перед кредиторами.
Однак, судами попередніх інстанцій вказані обставини належним чином перевірені не були.
Крім того, суди не з'ясували можливість укладання в мирової угоди між комітетом кредиторів та боржником або введення процедури санації боржника з врахуванням існуючих активів боржника.
Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про те, що вартості майна боржника недостатньо для задоволення вимог кредиторів є передчасними та зробленими без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, внаслідок чого колегія суддів Вищого господарського суду України вважає необхідним постанову Господарського суду міста Києва від 2 квітня 2009 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 червня 2009 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва зі стадії розпорядження майном.
При новому розгляді справи суду належить врахувати вищевикладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Бєляєва Олександра Володимировича задовольнити частково.
Постанову Господарського суду міста Києва від 2 квітня 2009 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 червня 2009 р. у справі № 28/229-б скасувати.
Справу № 28/229-б направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва зі стадії розпорядження майном.
Головуючий:
Ткаченко Н.Г.
Судді:
Білошкап О.В.
Катеринчук Л.Й.