Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 303
Іменем України
20.10.2009
Справа №2-17/3866-2009
За позовом Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз»
До відповідача Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго»
про стягнення 4 624 391,54 грн.
Суддя В.І. Гайворонський
Від позивача - Дрібний Ю.В., представник
Від відповідача - не з'явився
Сутність спору: Згідно позову та уточнення до нього позивач просить стягнути з відповідача інфляційне збільшення боргу (індекс інфляції) у розмірі 4 068 867,54 грн. та 3 % річних від стягнутої суми у розмірі 555 524,00 грн., а разом 4 624 391,54 грн., у зв'язку з тим, що рішенням Господарського суду АР Крим від 27 квітня 2004 року у справі № 2-19/408-2004 з Орендного підприємства “Кримтеплокомуненерго” на користь Державного акціонерного товариства “Чорноморнафтогаз” стягнуто 5 337 502,75 грн. основного боргу, 814 597,22 грн. штрафних санкцій, витрати по сплаті експертизи у розмірі 1 766,5 грн., 1 643,56 грн. витрат по сплаті державного мита та 114,08 грн. витрат з інформаційно-технічного обслуговування судового процесу, а разом 6 155 624,11 грн., однак, відповідач вказаний борг не сплатив.
Згідно ст.22 ГПК України уточнення позовних вимог є правом позивача.
Таким чином, позовні вимоги вважаються заявленими згідно уточнення, що також відповідає практиці розгляду вказаних питань Севастопольським апеляційним господарським судом (Постанова від 06.04.04р. по справі №2-17/896-2002).
Відповідач явку свого представника у судові засідання не забезпечив, відзив на позов не представив, про час слухання справи наперед повідомлений належним чином - рекомендованою поштою.
Окрім цього, рекомендована кореспонденція до суду не повернута, що свідчить про її вручення адресату.
Якщо відповідач кореспонденцію суду не отримав по віні пошти чи з інших поважних підстав, він вправі звернутися про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами та надати відповідні докази.
Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній матеріалами, при цьому виходить із того, що згідно ст.129 Конституції України надання доказів є правом стороні, а не обов'язком.
По справі проголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд -
Рішенням Господарського суду АР Крим від 27 квітня 2004 року у справі № 2-19/408-2004 позов Державного акціонерного товариства “Чорноморнафтогаз” був задоволений частково, з Орендного підприємства “Кримтеплокомуненерго” стягнуто 5 337 502,75 грн. основного боргу, 814 597,22 грн. штрафних санкцій, витрати по сплаті експертизи у розмірі 1 766,5 грн., 1 643,56 грн. витрат по сплаті державного мита та 114,08 грн. витрат з інформаційно-технічного обслуговування судового процесу.
Суд вважає, що позов підлягає задоволенню, при цьому виходить з наступних підстав:
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з положень вказаної статті, інфляційне відшкодування, а також 3 % річних підлягають сплаті за весь період часу, протягом якого не виконувалось грошове зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження по його примусовому виконанню.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до пункту 4 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України №02-5/223 від 12.05.1992 р. „Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції” якщо після прийняття господарським судом рішення про відшкодування збитків, їх розмір збільшився в результаті росту цін на майно або роботи, кредитор не позбавлений права подати новий позов до винної особи.
Вказана точка зору відповідає також практиці розгляду аналогічних питань Верховним Судом України (Постанова Верховного Суду України № 03/101 (3/350) від 10.06.2003 року).
Необхідно також відмітити, що вказане стягнення не є неустойкою, що також відповідає практиці розгляду аналогічних питань Верховним Судом України (Постанова Верховного Суду України № 03/120 (10/336) від 19.08.2003 року).
Згідно рішення Господарського суду АР Крим від 27 квітня 2004 року у справі № 2-19/408-2004 з відповідача стягнуто на користь позивача стягнуто 5 337 502,75 грн. основного боргу, 814 597,22 грн. штрафних санкцій, витрати по сплаті експертизи у розмірі 1 766,5 грн., 1 643,56 грн. витрат по сплаті державного мита та 114,08 грн. витрат з інформаційно-технічного обслуговування судового процесу.
Згідно ч. 2 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення.
Відповідачем не надано доказів того, що вказане рішення ним було оскаржене, та що вказане рішення скасоване чи змінене.
Так, ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед Законом та судом.
Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.
Про необхідність дотримання принципу диспозитивності сторін також указується в постанові Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132. (справа № Д12/12), а в постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя” вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.
Таким чином, згідно ст. 35 ГПК України наявність розміру боргу є доведеною.
Відповідачем не представлено доказів погашення боргу. Більш того, згідно відзиву відповідача, він не вказує про те, що борг сплачувався.
Оскільки відповідні докази відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати до справи після винесення рішення по справі.
Таким чином, відповідач мав можливість своєчасно виконати грошові обов'язки в добровільному порядку, однак цього не зробив.
Примусове виконання рішення суду не звільняє боржника від передбачених законом платежів за прострочку від виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до Вимоги позивача від 30.09.2009 року (вих. № 11-2859) позивач вимагає від відповідача сплатити інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 4 068 867,54 грн. та 3 % річних від стягнутої суми у розмірі 555 524,00 грн., а разом 4 624 391,54 грн. за період з 30.06.2006 року по 01.07.2009 року, що є правом позивача.
Заявлена позивачем сума не перевищує за вказаний період суму, нараховану за рахунок індексу інфляції, та річні.
При цьому необхідно відмітити, що суд з власної ініціативи не вправі збільшувати суму позову.
При викладених обставинах позовні вимоги є законними, обґрунтованими, та підлягають задоволенню.
Судові витрати згідно ч. 5 статті 49 ГПК України підлягають відшкодуванню позивачу відповідачем.
Судові витрати підтверджуються платіжним дорученням № 5612 від 13 липня 2009 року (по сплаті державного мита на суму 25 000,00 грн.), та платіжним дорученням № 5611 від 13 липня 2009 року (по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 315,00 грн.).
Необхідно відмітити, що відповідно до п. «а» ч. 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів державне мито встановлюється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 6-ти неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Так, згідно платіжного доручення № 5612 від 13 липня 2009 року державне мито сплачене позивачем на суму 25 000,00 грн., тоді як повинно бути сплачене в розмірі 25 500 грн. (1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян = 1500Х17=25 500 грн.).
Таким чином, з позивача підлягає достягненню 500 грн. державного мита.
На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85, ГПК України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Орендного підприємства “Кримтеплокомуненерго” (95000 АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3-А; р/р № 260010196423 в КФ АБ «Експрес-банк», ЄДРПОУ 03358593) на користь Державного Акціонерного Товариства “Чорноморнафтогаз” (95000 АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова/ пров. Совнаркомовський, 52/1; ідентифікаційний код 00153117; р/р 26000000131709 АКБ “Чорноморський банк розвитку та реконструкції”, МФО 384577, ІПН 001531101091) інфляційне збільшення боргу (індекс інфляції) у розмірі 4 068 867,54 грн. та 3 % річних від стягнутої суми у розмірі 555 524,00 грн., а разом 4 624 391,54 грн., судові витрати - 25 500 грн. з державного мита, та 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Стягнути з Державного Акціонерного Товариства “Чорноморнафтогаз” (95000 АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова/ пров. Совнаркомовський, 52/1; ідентифікаційний код 00153117; р/р 26000000131709 АКБ “Чорноморський банк розвитку та реконструкції”, МФО 384577, ІПН 001531101091) 500 грн. державного мита.
Видати накази.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Гайворонський В.І.