ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 20/214
20.10.09
За позовом Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут біографічних досліджень»
Про розірвання Угоди НПЦ №20/02 від 05.03.2007р. та стягнення збитків
у розмірі 3000,00 грн.
Суддя Палій В.В.
Секретар Молочна Н.С.
Представники сторін:
від позивача не з'явився
від відповідача не з'явився
Відкрите акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк»звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут біографічних досліджень»про розірвання Угоди НПЦ №20/02 від 05.03.2007р., яка укладена між сторонами та стягнення збитків у розмірі 3000,00 грн., а також витрат по сплаті державного мита -187,00грн. та 312,50грн. - витрат по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2009р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/214, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 08.09.2009р.
У судовому засіданні 08.09.2009р. представник відповідача надав суду примірник книги «Нагороди України», яка підписана до друку 03.01.2008р. та примірник книги «Українська православна церква. Нагороди і титули», яка підписана до друку 22.12.2008р.
Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач виконав всі взяті на себе зобов'язання у повному обсязі згідно Угоди НПЦ №20/02 від 05.03.2007р. та Додаткової угоди №1 від 11.09.2008р. до неї.
Представник позивача у судове засідання 08.09.2009р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
У зв'язку з неявкою у судове засідання представника позивача та необхідністю витребувати неподані суду документи, розгляд справи 08.09.2009р. відкладено.
Представник відповідача надав суду клопотання про залучення до матеріалів справи видаткової накладної №РН-0000092 від 27.12.2009р.
Клопотання судом задоволено.
Представник позивача надав суду клопотання про витребування у ТОВ «Київська книжково-журнальна фабрика»інформації щодо того, коли саме була надрукована книга «Українська православна церква. Нагороди і титули».
Клопотання судом задоволено.
Представники сторін подали суду спільну заяву про продовження строку вирішення спору у справі №20/214.
Клопотання, викладене у заяві, судом задоволено.
З метою направлення запиту до ТОВ «Київська книжково-журнальна фабрика», розгляд справи 23.09.2009р. відкладено.
23.09.2009р. судом направлено запит до ТОВ «Київська книжково-журнальна фабрика».
09.10.2009р. судом одержано відповідь на запит суду від ТОВ «Київська книжково-журнальна фабрика», відповідно до якої повідомляється, що 22.12.2008р. між ТОВ «Інститут біографічних досліджень»та ТОВ «Київська книжково-журнальна фабрика»укладено угоду №ІБД/47-08, згідно якої ТОВ «Київська книжково-журнальна фабрика»зобов'язувалось надрукувати 50000 примірників книги «Українська православна церква. Нагороди і титули»до 27.12.2008р. Свої зобов'язання ТОВ «Київська книжково-журнальна фабрика»перед ТОВ «Інститут біографічних досліджень»виконало у повному обсязі і в установлені терміни, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000092 від 27.12.2008р. Видаткова накладна №РН-0000092 від 27.12.2009р. була видана юристу ТОВ «Інститут біографічних досліджень»помилково. При цьому, до відповіді на запит суду додано копію видаткової накладної №РН-0000092 від 27.12.2008р.
У судовому засіданні 13.10.2009р. судом оголошено перерву до 20.10.2009р., з метою виготовлення повного тексту рішення по справі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
05.03.2007р. між ТОВ «КБ «Експобанк», правонаступником якого є позивачем, в якості замовника, та відповідачем -ТОВ «Інститут біографічних досліджень», в якості виконавця, укладено Угоду НПЦ №20/02 (далі -угода), предметом якої, згідно п.1, є підготовка та публікація інформації замовника у книзі «Українська Православна Церква. Нагороди та титули»(далі - книга).
Відповідно до п.3.1. угоди договірна вартість розміщення інформаційних матеріалів загалом складає 6000,00грн.
Відповідно до п. 2.2.1 угоди позивач зобов'язується сплатити у повному обсязі та в узгоджений строк вартість розміщення інформаційного матеріалу у книзі.
Згідно п.3.2. угоди оплата здійснюється позивачем у два етапи: 50% від загальної вартості розміщення інформаційних матеріалів (3000грн.) сплачується протягом 5 банківських днів після підписання угоди, решта 50% (3000 грн.) сплачується після повного виконання предмету цієї угоди відповідачем.
Так, на виконання п.3.2. угоди, відповідно до платіжного доручення №679 від 23.04.2007р. позивач перерахував на рахунок відповідача 3000,00грн.
Відповідно до умов п.2.1.1 угоди відповідач зобов'язується забезпечити видання книги накладом 5000 примірників не пізніше першого кварталу 2008р.
Як зазначає позивач у позові, та не заперечується відповідачем, відповідач свої зобов'язання за угодою виконав не належним чином, а саме: замість книги під назвою «Українська Православна Церква. Нагороди та титули»відповідачем було видано презентаційний збірник під назвою «Нагороди України»(копія титульної сторінки додана до позовної заяви), в зв'язку з чим сторонами 11.09.2008р. було укладено додаткову угоду №1 до угоди НПЦ №20/02 від 05.03.2007р., відповідно до умов якої, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за угодою, сторони погодились, що відповідач зобов'язується перевидати книгу «Нагороди України»під назвою, яка зазначена в п.1 угоди, а саме, «Українська Православна Церква. Нагороди та титули». Відповідач зобов'язується забезпечити видання книги накладом 5000 примірників не пізніше четвертого кварталу 2008р.
Таким чином, кінцевий термін виконання відповідачем свого зобов'язання щодо видання книги закінчився 31.12.2008р.
Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач своє зобов'язання щодо видання книги «Українська Православна Церква. Нагороди та титули»виконав з порушенням строків, встановлених умовами угоди, а саме, книга видана відповідачем лише у 2009році. У зв'язку з простроченням, виконання зобов'язання відповідачем втратило інтерес для позивача, тому 27.03.2009р., позивач надіслав відповідачу лист №1103/1261, в якому, керуючись нормами ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України, позивач повідомив відповідача про розірвання угоди НПЦ №20/02 від 05.03.2007р. та просив відповідача повернути грошові кошти в сумі 3000,00грн. у строк до 31.03.2009р. Проте, відповідач, грошові кошти в сумі 3000,00грн. позивачу не повернув.
У зв'язку з наведеним, позивач просить суд розірвати угоду НПЦ №20/02 від 05.03.2007р. та стягнути з відповідача збитки у розмірі 3000,00грн., у вигляді здійсненої позивачем попередньої оплати, на яку зобов'язання не було виконано відповідачем у строк, визначений договором.
Відповідач у відзиві проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що відповідач виконав всі взяті на себе зобов'язання у повному обсязі згідно Угоди НПЦ №20/02 від 05.03.2007р. та Додаткової угоди №1 від 11.09.2008р. до неї. Так, книга «Українська Православна Церква. Нагороди та титули» була підписана до друку 22.12.2008р. та надрукована ТОВ «Київська книжково-журнальна фабрика»накладом 5000 примірників 27.12.2008р., що підтверджується витягом із книги. На сторінці 76 книги розміщено інформаційні та фотоматеріали позивача. Так як книга вийшла в світ в кінці 2008року, автор вважає за доцільніше на титульній сторінці книги вказати 2009рік.
Проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відмовляє у їх задоволенні, з огляду на наступне.
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Укладений сторонами договір містить елементи договору про надання послуг.
Відповідно до ч. 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.
Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Матеріали справи №20/214 містять докази того, що книга «Українська Православна Церква. Нагороди та титули»була видана у строк, встановлений Додатковою угодою №1 від 11.09.2008р. до Угоди НПЦ №20/02 від 05.03.2007р., а саме, у четвертому кварталі 2008року, з огляду на наступне.
Поліграфічні послуги з друкування книги «Українська Православна Церква. Нагороди та титули»були замовлені відповідачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська книжково-журнальна фабрика»відповідно до Угоди №ІБД/47-08 від 22.12.2008р. Згідно з п. 2.1.2 зазначеної угоди, ТОВ «Київська книжково-журнальна фабрика»зобов'язалось забезпечити друк книги кількістю 5000 примірників - до 27.12.2008р.
Відповідно до видаткової накладної №РН-0000092 від 27.12.2008р. послуги з друкування книги «Українська Православна Церква. Нагороди та титули»(накладом 5000 примірників) були прийняті відповідачем.
Таким чином, у четвертому кварталі 2008р. відповідач забезпечив видання книги «Українська Православна Церква. Нагороди та титули»накладом 5000 примірників, відповідно відповідач виконав взяті на себе зобов'язання за Додатковою угодою №1 від 11.09.2008р. належним чином та забезпечив видання книги у передбачений п. 2 Угоди №1 від 11.09.2008р. строк.
За наведених обставин, суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено належними засобами доказування істотного порушення відповідачем умов угоди НПЦ №20/02 від 05.03.2007р. із додатковою угодою №1 до неї, відповідно підстави для розірвання укладеної сторонами угоди -відсутні.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача 3000,00грн. збитків, які завдані позивачу неналежним виконанням зобов'язання відповідачем.
Відповідно до ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання кредитор має право на розірвання договору та відшкодування збитків.
Згідно ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
У п. 1 роз'яснення президії ВАСУ від 01.04.1994р. №02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди»зазначено, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладання на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (ст. 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).
Позивач обґрунтовує вимогу про стягнення з відповідача збитків, як витрати, які були зроблені управленою стороною (позивачем).
Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відповідальність за порушення зобов'язання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов:
- протиправної дії чи бездіяльності особи;
- заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи;
- причинного зв'язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками;
- вини боржника.
Лише за наявності зазначених чотирьох умов настає відповідальність за порушення зобов'язання.
Як встановлено судом, позивачем не доведено належними засобами доказування порушення зобов'язання відповідачем щодо забезпечення видання книги «Українська Православна Церква. Нагороди та титули»у встановлені договором строки.
За відсутності протиправної дії чи бездіяльності зі сторони відповідача, відсутні правові підстави для покладання на відповідача відповідальності, у вигляді відшкодування збитків.
П.п 2, 3 Роз'яснення ВАСУ від 10.12.96 р. N 02-5/422 «Про судове рішення»зазначає, що у відповідності зі статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю, встановленими господарським судом. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
З урахуванням того, що наведені позивачем обставини не підтверджуються належними засобами доказування та судом у процесі розгляду справи виявлено протилежні фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.
Суддя В.В. Палій