83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
14.10.09 р. Справа № 40/201
Господарський суд Донецької області у складі судді Підченко Ю.О.
При секретарі судового засідання Чукліній І.О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім”, м. Львів
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Об'єднання Шахтострой”, м. Костянтинівка
про стягнення 114 941 грн. 42 коп.
представників сторін:
від позивача: Орєхов Р.В. - адвокат
від відповідача: Авілов Д.С. - юрисконсульт
За клопотання обох сторін, з урахуванням виняткових обставин справи, спір було вирішено у більш тривалий час, ніж передбачено частиною першої ст. 69 ГПК України.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім” звернулося до господарського суду з позовними вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю “Об'єднання Шахтострой” про стягнення основного боргу за лізинговими платежами у сумі 95 222 грн. 31 коп., пені у сумі 11 482 грн. 35 коп. за порушення строків сплати лізингових платежів, інфляційних у сумі 6 545 грн. 29 коп. та трьох процентів річних у сумі 1 691 грн. 47 коп. за прострочення виконання грошових зобов'язань згідно договору оперативного лізингу (оренди) № 281/0107 від 25.01.07р.
Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючи свої заперечення наступними обставинами:
· вимоги позивача відносно нарахування пені суперечать статті 232 ГК України в частини законодавчо встановленого обмеження у шість місяців, з дня коли зобов'язання повинно бути виконано;
· розрахунок інфляційних наданий позивачем, які підлягають стягненню з відповідача за період з листопада 2007р. по січень 2009р. не відповідає даним Державного комітету статистики за цей період. Також розрахунки за наступні місяці наведені з помилками.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, приймаючи до уваги доводи представника позивача та заперечення відповідача, суд встановив:
До прийняття рішення у справі від позивача надійшло клопотання про нормативне обґрунтування позову та клопотання про його забезпечення відповідно до вимог ст.ст. 66, 67 ГПК України у вигляді накладення арешту на майно відповідача. Необхідність прийняття заходів забезпечення позову обґрунтовано наступними обставинами, зокрема:
§ відповідачем не виконуються зобов'язання за договором оперативного лізингу (оренди) з серпня 2008р. та і за 12 іншими договорами;
§ підписана між сторонами мирова угода, яка була затверджена ухвалою господарським судом Донецької області від 19.02.09р. у справі №13/9 доступного часу не виконана, як і не виконанні мирові угоди по іншим 12 справам;
§ в діях відповідача вбачається склад злочину, який пов'язаний з предметом договору лізингу, що підтверджується заявою позивача та талоном-повідомленням про її реєстрацію у Дружківському МВ МВС України в Донецькій області.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснив оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів та дійшов до висновку щодо їх необґрунтованості також з урахуванням наступного:
Законодавець встановлює, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказування в даному випадку входять:
- факти про наявність у боржника-відповідача майна (зокрема, грошових сум, цінних паперів тощо) або наявність такого майна, що належить боржнику в інших осіб;
- ймовірність припущення того, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Клопотання позивача не мотивоване посиланням на відповідні докази, що доводять необхідність вжиття заходів по забезпеченню позову.
При цьому під доказами ймовірності зазначеного вище припущення, які позивач повинен довести суду, слід розуміти:
- достовірно встановлені і доведені суду факти, що свідчать про недобросовісну поведінку відповідача;
- або наявні докази щодо високого ступеня вірогідності такої поведінки
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, що такий захід може забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду у разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Клопотання про накладення арешту на майно боржника повинно містити чіткі індивідуальні-визначені ознаки цього майна, за якими той чи інший предмет відрізняється від подібних.
Посилання позивача на злочин, пов'язаний з предметом спірних договорів лізингу, надіслання заяви правоохоронними органами, приймається судом поряд з іншими доказами у справі на підставі статті 43 ГПК України. Втім, вони можуть бути належними доказами у справі згідно статті 34 ГПК України лише у випадку, коли сторона доведе, що предмет злочинних посягань співпадає з об'єктом скоєння злочину та предметом злочинних посягань і саме за таким фактом порушено кримінальну справ. Таких доказів, у тому числі постанову слідчих органів про порушення карної справи відносно товариства відповідача або його посадових осіб, представником позивача в розумінні вимог статті 33 ГПК України під час судового засідання не надано.
Тому, у задоволенні клопотання позивача щодо забезпечення позову у справі шляхом накладення арешту на майно відповідача слід відмовити, як необґрунтовано заявленого.
Представник відповідача надав суду клопотання про зупинення провадження у справі з посиланням на приписи статті 79 ГПК України. Зміст клопотання полягає у тому, що у господарському суду Львівської області розглядається справа за позовом ТОВ „Об'єднання Шахтострой” до ТОВ „ Компанія „ Лізинговий дім” про визнання недійсним договору оперативного лізингу (оренди) №281/0107 від 25.01.07р., який є предметом розгляду у даній справі. За даними інформаційного центру господарського суду Львівської області, порушено провадження у справі №14/192 та призначено її до слухання на 24.11.09р.
Суд вважає клопотання відповідача не ґрунтується на вимогах статті 79 ГПК України, оскільки:
Ш зупинення провадження по справі - тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких не відомо, коли вони можуть бути усунені;
Ш неможливість розгляду даної справи до розгляду скарги та вирішення справи іншим судом полягає у тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі;
Ш стаття 79 ГПК України передбачає обов'язковий та факультативний види зупинення провадження у справі. Суд обов'язково зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом;
Ш неможливість розгляду справи №40/201 господарським судом Донецької області до вирішення спору по суті у справі № 14/192 господарським судом Львівської області недоведене позивачем, оскільки відсутні докази порушення провадження у справі іншою судовою інстанцією.
На підставі вищевикладеного, клопотання відповідача про зупинення провадження у справі не підлягає задоволенню.
Позов мотивовано тим, що між товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім”, надалі Лізингодавець, та товариством з обмеженою відповідальністю „Об'єднання Шахтострой”, далі Лізингоодержувач, був укладений договір оперативного лізингу (оренди) від 25.011.07р. № 281/0107, далі договір.
За умовами пункту 1.1 договору Лізингодавець передав Лізингоодержувачу, а Лізингоодержувач отримав від Лізінгодавця в платне користування на умовах оперативного лізингу майно, а саме: одновальцевий віброкоток VM 166 D зі змінним кулачковим бандажем.
Лізингодавцем належним чином були виконані умови договору, а саме: майно, що є предметом лізингу, було передано у користування Лізингоодержувачу на підставі акту прийому-передачі майна від 09.02.07р., що відповідає вимогами пункту 2.6 договору.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.3 ,6.2 договору Лізіигоодержувач повинен сплачувати Лізингодавцеві до 15 числа поточного місяця лізингові платежі відповідно до графіку лізинговий платежів ( додатки №3-3/2 до договору).
Проте, Лізингоодержувач зобов'язання за договором щодо своєчасної сплати періодичних лізингових платежів не виконав, тобто не сплатив лізингові платежі в строк, визначений договором та графіком. У зв'язку з чим, на день пред'явлення позову за відповідачем виник борг із лізингових платежів в сумі 134 597 грн. 69 коп., з яких 39 375 грн. 68 коп. стягується за мировою угодою, що затверджена господарським судом Донецькою області від 19.02.09р. у справі №13/9, а за період з січня 2009р. по травень 2009р. - 95 222 грн. 31 коп., що є вимогами заявленими у позові.
Згідно п. 9.2 сторони передбачили міру відповідальності за порушення своїх зобов'язань у вигляді пені за порушення строків сплати лізингових платежів в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, яка не повинна перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми, що підлягає сплаті, за кожний день прострочення.
Лізингоотримувач не виконав свої зобов'язання, а тому Лізингодавець намагається стягнути з нього пеню в сумі 11 482 грн. 85 коп. за порушення строків сплати лізингових платежів за договором оперативного лізингу (оренди).
Оскільки мале місце прострочення виконання грошових зобов'язань, Лізингодавець з посиланням на частину 2 статті 625 ЦК України, намагається стягнути з Лізингоодержувач три проценти річних в сумі 1 691 грн. 47 коп. за період з 15.07.07р. по 28.04.09р.
Позивачем також додатково заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 6 545 грн. 29 коп. за період прострочення внесення лізингових платежів з 15.11.07р. по 15.03.09р.
Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір оперативного лізингу.
Згідно ст. 806 ЦК України за договором Лізингу одна сторона (Лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (Лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить Лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із Лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане Лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених п. 2 ст. 806 ЦК України та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються також загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Таким чином, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однієї стороною (Лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (Лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить Лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням Лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати Лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Судом прийнято до уваги, що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання в розумінні вимог статті 55 ГК України. Тому до спірних правовідносин слід застосувати приписи Господарського кодексу України.
Відповідно до першої частини ст. 292 ГК України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (Лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (Лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить Лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням ізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Згідно пункту 2 ст. 292 ГК України, залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Фактичні обставини справи та докази у справі підтверджують, що між сторонами укладено договір оперативного лізингу.
У силу частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ст. 599 ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Зобов'язання щодо внесення лізингових платежів не припинилося виконання проведеним належним чином.
Відповідачем лізингові платежі не сплатив, тому позовні вимоги щодо стягнення з нього основного боргу в сумі 95 222 грн. 31 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Пунктом 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Ухвалами по справі № 40/201 від 08.07.09р., від 29.07.09р. та від 23.09.09р. суд зобов'язав позивача надати обґрунтований розрахунок пені відповідно до вимог діючого законодавства.
Суд може, а також зобов'язаний, залишити позов без розгляду з посиланням на п. 5 ст. 81 ГПК України тільки при наявності трьох умов:
- по-перше, документи повинні бути витребувані господарським судом;
- по-друге, матеріали вкрай необхідні для розгляду спору і без них спір вирішити неможливо;
- по-третє, відсутні поважні причини, у зв'язку з якими документи не можуть бути подані.
Позивач без поважних причин не надав витребувані господарським судом матеріали, (обґрунтований розрахунок пені відповідно до вимог діючого законодавства), які є необхідними для розгляду справи і без них спір вирішити неможливо.
З урахуванням викладеного позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „ Компанія „Лізинговий дім” щодо стягнення з відповідача пені в сумі 11 482 грн. 35 коп. за порушення строків сплати лізингових платежів, слід залишити без розгляду згідно пункту 5 статті 81 ГПК України.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки інший розмір процентів не був встановлений договором та законом, то позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 1 691 грн. 47 коп. за період з 15.07.07р. по 28.04.09р., та інфляційні в сумі 6 545 грн. 29 коп. за період прострочення внесення лізингових платежів з 15.11.07р. по 15.03.09р., також вважаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Витрати по державному миту та по забезпеченню судового процесу, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно частини 5 ст. 49 ГПК України.
За згодою сторін, присутніх у судовому засіданні, було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, згідно ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, а тому воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого згідно статті 84 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 599, 625, 806 ЦК України, ст.ст. 55, 193, 292 ГК України, ст. ст. 22, 44, частиною п'ятою ст. 49, ст.ст. 66, 67, 69, 79, п. 5 ст. 81, ст.ст. 82, 84, ч.ч. 2, 3, ст. 85 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги „ Компанія „ Лізинговий дім” щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю” Об'єднання „ Шахтострой” пені в сумі 11 482 грн. 35 коп. за порушення строків сплати лізингових платежів згідно договору оперативного лізингу (оренди) № 281/0107 від 25.01.07р. - залишити без розгляду.
2. Позовні вимоги задовольнити частково.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Об'єднання Шахтострой”, 85104, м. Донецька обл., м. Костянтинівна, вул. Шмідта, б. 48, ід. код 31933561, р/р 26004444384001 у Краматорської філії ЗАТ „ Приватбанк” , МФО 335548, на користь:
- товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім”, 79057, м. Львів, вул. Коновальця, 103/605, ід. код 31730064, п/р 260060134500 у Першій ЛФ АТ „Кредобанк”, код банку 325365, основний борг в сумі 95 222 грн. 31 коп., три проценти річних в сумі 1 691 грн. 47 коп., інфляційні в сумі 6 545 грн. 29 коп., державне мито в сумі 1 034 грн. 59 коп. та витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 281 грн. 28 коп., видавши наказ.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя