ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 4/113-45/195
30.09.09
За первісним позовом:
Державного комітету України з державного матеріального резерву
До відповідача:
Відкритого акціонерного товариства "Київський мотоциклетний завод"
Про:
повернення матеріальних цінностей на суму 1.267.239,39 грн. та стягнення штрафних санкцій в сумі 1.829.386,79 грн., яких 1.267.239,39 грн. -100% штрафу, 562.147,40 грн. -пені.
За зустрічним позовом:
Відкритого акціонерного товариства "Київський мотоциклетний завод"
До відповідача:
Державного комітету України з державного матеріального резерву
Про:
відшкодування витрат на зберігання в сумі 1.479.979,58 грн.
Суддя Балац С.В.
Представники сторін:
Від позивача (відповідач за зустрічним позовом): Ємельянова Л.С. представник (дов. № 1029/0/4-09 від 11.03.2009 року)
Від відповідача (позивач за зустрічним позовом): Нестеришин Т.С. представник (дов. б/н від 25.01.2009 року)
Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача на зберіганні знаходяться матеріальні цінносте мобілізаційного резерву, які є державною власністю і перебувають в оперативному управлінні позивача. Позивач зазначає, що згідно Акту контрольної перевірки наявності, якісного стану, умові зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, проведеної Київською міжобласною інспекцією Державного агентства з управління державним матеріальним резервом (правонаступником якого є позивач) від 18.09.2001, встановлено самовільне використання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на загальну суму 1.267.239,39 грн.
Відповідач проти задоволення позову заперечив та вказав, що між сторонами спору не укладалося договору відповідно до ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв", та п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву". Також відповідач зазначив, що мобілізаційні завдання йому не доводилися. Тому відповідач просив в позові позивача відмовити.
Пізніше ВАТ "Київський мотоциклетний завод" заявляв про застосування строків позовної давності до вимог Комітету.
В наступному ВАТ "Київський мотоциклетний завод" звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просив стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (далі - Комітет) 1.479.979,58 грн. заборгованості за зберігання матеріальних цінностей державного матеріального резерву.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що у ВАТ "Київський мотоциклетний завод" на зберіганні знаходяться матеріальні цінності державного матеріального резерву, а Комітет не відшкодовує витрати за зберігання вказаних цінностей.
Комітет проти задоволення зустрічної заяви ВАТ "Київський мотоциклетний завод" заперечив та зазначив, що ВАТ "Київський мотоциклетний завод" не надав обґрунтованого розрахунку суми витрат на зберігання. Також комітет зазначив, що ВАТ "Київський мотоциклетний завод" не дотримався процедури погодження суми витрат на зберігання цінностей.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2008 у справі № 4/113 первісний та зустрічний позови задоволено частково.
Постановою Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 28.01.2009 рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2008 скасовано, в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 14.04.2009 рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 28.01.2009 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою від 15.05.2009 справу № 4/311прийнято до свого провадження, присвоєно справі № 4/311-45/195 та призначено її до розгляду на 10.06.09.
Проте, судове засідання 10.06.2009 не відбулось у зв'язку із скеруванням справи до Вищого господарського суду України для передачі справи до Верховного суду України.
Ухвалою Верховного суду України від 11.06.2009 відмовлено в порушенні касаційного провадження.
Після повернення справи до Господарського суду міста Києва, справу передано судді Балац С.В. та ухвалою 03.07.2009 призначено до розгляду на 10.08.2009.
Під час нового розгляду справи Комітет надав суду письмові пояснення, в яких позовні вимоги підтримав та зазначив, що Комітетом строк позовної давності за заявленими вимогами не пропущено. Також Комітет стверджує, що позовна давність не застосовується до вимог про стягнення штрафу та пені. Також Комітет стверджує, що ВАТ "Київський мотоциклетний завод" не подавав Комітету щороку разом із річним звітом по формі 12 кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.
Під час нового розгляду справи ВАТ "Київський мотоциклетний завод" надав суду письмові пояснення, в яких проти задоволення позову Комітету заперечив та зазначив, що матеріальні цінності йому на зберігання не закладалися, Комітетом пропущено строк позовної давності.
Ухвалою від 10.08.2009 розгляд справи відкладався на 03.09.2009.
У судовому засіданні 03.09.2009 ВАТ "Київський мотоциклетний завод" звернувся до суду із заявою про відмову від зустрічного позову до Комітету. Вказана заява судом прийнята відповідно до ст. 78 ГПК України.
В судовому засіданні 03.09.2009 сторони звернулися до суду із спільним клопотанням про продовження строку вирішення спору. Ухвалою від 03.09.2009 клопотання сторін задоволено, строк вирішення спору продовжено.
В судовому засіданні 03.09.2009 оголошено перерву до 30.09.2009, про що сторони повідомлені під розписку.
У судовому засіданні 30.09.2009, за згодою сторін, оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -
Відповідно до Указу Президента України № 603/2001 від 07.08.2001 Державний комітет України з державного матеріального резерву є правонаступником Державного агентства з управління державним матеріальним резервом України, утвореного на базі Державного комітету по матеріальних резервах згідно постанови Кабінету Міністрів України №1041 від 30.06.2000.
Відповідно до п.4 та п.5 "Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву", затвердженого Постановою КМУ №1129 від 08.10.1997 на підприємствах, в установах і організаціях, що здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, розміщення матеріальних цінностей забезпечується Держкомрезервом, виходячи з критеріїв економічної доцільності, наявності у цих зберігачів необхідних для зберігання продукції умов, доцільності територіального розташування зберігачів тощо.
Поставка і закладення матеріальних цінностей до державного резерву здійснюється відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України номенклатури і норм їх накопичення у державному резерві та мобілізаційних завдань у порядку створення, поповнення, освіження, заміни запасів матеріальних цінностей державного резерву та повернення тимчасово позичених матеріальних цінностей.
Указом Президента України №1039/95 від 14.11.1995 "Про заходи щодо поліпшення роботи з мобілізаційної підготовки народного господарства України" визначено, що підприємства, установи, організації всіх форм власності в разі зміни форми власності, власника, організаційної форми підприємницької діяльності чи підпорядкованості виконують раніше визначене їм мобілізаційне завдання.
Відповідно до ст. 154 ЦК України, договір може бути укладений шляхом прийняття до виконання замовлення, а державним замовником на поставку матеріальних цінностей до державного резерву є центральний орган виконавчої влади (п.3. ст.8 Закону України "Про державний матеріальний резерв"), яким є позивач (Указ Президента України №603/2001 від 07.08.2001 "Про Державний комітет України з державного матеріального резерву", Указ Президента України № 996/2001 від 20.10.2001 "Про Положення про Державний комітет України з державного матеріального резерву").
Факт знаходження у ВАТ "Київський мотоциклетний завод" на зберіганні матеріальних цінностей матеріального резерву підтверджується номенклатурою, затвердженою наказом Міністерством автомобільної промисловості СРСР від 23.11.1987 № 076, річними звітами по формі р-12, пояснювальною запискою ВАТ "Київський мотоциклетний завод" до річного звіту по формі 12, Актом контрольної перевірки матеріальних цінностей мобрезерву від 20.05.1999, Актом документальної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ВАТ "Київський мотоциклетний завод" від 30.01.2001, Актом контрольної перевірки наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобрезерву від 18.09.2001, Актом контрольної перевірки наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобрезерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні ВАТ "Київський мотоциклетний завод" від 16.06.2004.
Отже, надані позивачем докази в сукупності свідчать, що на відповідальному зберіганні відповідача знаходились матеріальні цінності мобілізаційного резерву.
Посилання ВАТ "Київський мотоциклетний завод" на те, що акти закладки матеріальних цінностей до державного матеріального резерву позивачем суду не надано, а тому цінності до мат резерву не закладалися судом відхиляються, оскільки вказані акти закладки мають складатися ВАТ "Київський мотоциклетний завод" та надсилатися позивачеві, а оскільки зазначені акти ВАТ "Київський мотоциклетний завод" не складалися і позивачеві не надсилалися, то відповідно відсутність таких актів не може свідчити про те, що матеріальні цінності до матеріального резерву не закладались.
Відповідно до п. 3 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" позивач є відповідальним зберігачем матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.
Таким чином, відповідач зобов'язаний зберігати матеріальні цінності мобілізаційного резерву, які є недоторканими і можуть використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України (ст. 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв").
Згідно Акту контрольної перевірки матеріальних цінностей мобрезерву від 20.05.1999 та Акту контрольної перевірки наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобрезерву від 18.09.2001 встановлено самовільне використання матеріальних цінностей мобрезерву:
№
Назва ТМЦ
Самовільно вилучено по Акту від 20.05.1999
Самовільно вилучено по Акту від 18.09.2001
1
Феросиліцій в перерахунок на 45%
2,8 тонн
2
Балки і швелери
0,2 тонн
3
Сталь листова конструкційна г/к
78,742 тонн
4
Труби тягнуті заг. признач.
21,872 тонн
5
Сталь листова конструкційна х/к
83,098 тонн
6
Чавун ливарний
12,0 тонн
12,0 тонн
7
Дріт сталевий
6,67 тонн
9,08 тонн
8
Стрічка сталева х/к
57,0 тонн
57,049 тонн
9
Труби тонкостінні б/ш вуглецеві
2,723 тис. м.
3,106 тис. м.
10
Труби тонкостінні електрозв. вуглецеві
6,023 тис. м.
11
Алюміній первинний
33,8 тонн
32,733 тонн
12
Алюміній вторинний
38,0 тонн
24,49 тонн
13
Мідь
2,64 тонн
1,890 тонн
14
Прокат алюмінієвий
1,962 тонн
1,962 тонн
15
Прокат нікелевий
0,72 тонн
0,6186 тонн
16
Прокат мідний
3,366 тонн
17
Прокат латунний
1,74 тонн
6,940 тонн
18
Прокат бронзовий
6,35 тонн
4,492 тонн
19
Сталь сортова інструмент.
0,573 тонн
20
Сталь сортова швидко різ.
1,557 тонн
21
Стрічка сталева холодно тягнута автоматна
0,1 тонн
22
Сталь тонколистова
0,65 тонн
23
Сталь сортова холоднотягнута
24,25 тонн
24
Сталь крупносортова
0,3 тонн
25
Сталь дрібносортова
1,0 тонн
26
Сталь сортова конструкційна
97,281 тонн
Отже, як вбачається із зазначених актів, Комітетом встановлено правопорушення щодо порядку використання матеріальних цінностей матеріального резерву за Актом від 20.05.1999 та за Актом від 18.09.2001. При цьому матеріальні цінності матеріального резерву визначені в Акті від 20.05.1999 через збільшення самовільного використання або поновлення цінностей у матеріальному резерві ввійшли до складу виявленого самовільного використання таких цінностей за Актом від 18.09.2001.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідач не спростував відомостей згаданих Актів перевірки, а позивач довів факт знаходження на відповідальному зберіганні відповідача матеріальних цінностей матеріального резерву та факт самовільного використання відповідачем матеріальних цінностей мобрезерву зазначених а Актах від 20.05.1999 та від 18.09.2001.
Таким чином факти незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву свідчать про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань передбачених статями ст.ст. 936, 942, 949 Цивільного кодексу України, Законом України "Про державний матеріальний резерв".
Виходячи з викладено, на підставі ст.ст. 949, 954 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний повернути до мобілізаційного резерву самовільно використані матеріальні цінності.
Оскільки правовідносини сторін щодо зберігання матеріальних цінностей виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України (до 01.01.2004), то до 01.01.2004 року на підставі ст. 83 Цивільного кодексу Української РСР строки позовної давності на вимоги позивача щодо повернення матеріальних цінностей до мобілізаційного резерву не поширюються.
Оскільки, з 01.01.2004 набув чинності новий Цивільний кодекс України, в якому визначено, що позовна давність не поширюється на вимогу центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв" (п. 6 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України із доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 12.05.2004).
За таких обставин, вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача повернути матеріальні цінності до мобілізаційного резерву обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 1.829.386,79 грн., яких 1.267.239,39 грн. -100% штрафу, 562.147,40 грн. -пені., то відповідно до ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відповідач несе майнову відповідальність за операції з матеріальними цінностями державного резерву передбачену пунктом 10 даної статті.
Щодо штрафних санкцій за самовільне використання матеріальних цінностей державного матеріального резерву, виявлених Актом від 20.05.1999 та Актом від 18.09.2001, то позивач дізнався про факт самовільного використання відповідачем матеріальних цінностей мобілізаційного резерву 20.05.1999 та 18.09.2001 відповідно, саме з вказаних вище Актів, відповідно саме з цих моментів починають перебіг строки позовної давності (ст. 76 Цивільного кодексу Української РСР) за цими вимогами.
Відповідно до відповідно до п. 10 ст. 1 Закону України "Про державний матеріальний резерв" (в редакції, що діяла на час виявлення правопорушення) передбачала за самовільне відчуження (використання, реалізацію) матеріальних цінностей державного резерву з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких вони знаходяться, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості матеріальних цінностей у цінах на час виявлення факту відчуження, а також пеня з суми відсутнього їх обсягу за кожний день до повного їх повернення.
Оскільки статтею 72 Цивільного кодексу Української РСР до вимог про стягнення штрафу та пені встановлено скорочений строк позовної давності тривалістю в шість місяців, то строк позовної давності за цими вимогами сплив 20.11.1999 та 18.03.2002 відповідно.
Отже, строк позовної давності по вимогах про стягнення штрафу та пені сплив до подачі позову, що є підставою для відмови в позові (ст. 80 Цивільного кодексу Української РСР).
Відповідно вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій за використання матеріальних цінностей державного матеріального резерву, виявлених Актом від 20.05.1999 та Актом від 18.09.2001 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Щодо зустрічного позову, то враховуючи те, що позивач за зустрічним позовом від останнього відмовився і така відмова прийнята судом, то провадження у справі в частині зустрічного позову підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 81 ГПК України.
Всі інші доводи та заперечення сторін та надані на їх підтвердження докази судом не приймаються на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 49, 78, п. 4 ч. 1 ст. 81, ст.ст. 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Зобов'язати Відкрите акціонерне товариство "Київський мотоциклетний завод" (04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 8, код 00231313) повернути до мобілізаційного резерву самовільно використані матеріальні цінності мобілізаційного резерву на загальну суму 1267239,39 грн., а саме:
№
Назва ТМЦ
Кількість
1
Феросиліцій в перерахунок на 45%
2,8 тонн
2
Балки і швелери
0,2 тонн
3
Сталь листова конструкційна г/к
78,742 тонн
4
Труби тягнуті заг. признач.
21,872 тонн
5
Сталь листова конструкційна х/к
83,098 тонн
6
Чавун ливарний
12,0 тонн
7
Дріт сталевий
9,08 тонн
8
Стрічка сталева х/к
57,049 тонн
9
Труби тонкостінні б/ш вуглецеві
3,106 тис. м.
10
Труби тонкостінні електрозв. вуглецеві
6,023 тис. м.
11
Алюміній первинний
32,733 тонн
12
Алюміній вторинний
24,49 тонн
13
Мідь
1,890 тонн
14
Прокат алюмінієвий
1,962 тонн
15
Прокат нікелевий
0,6186 тонн
16
Прокат мідний
3,366 тонн
17
Прокат латунний
6,940 тонн
18
Прокат бронзовий
4,492 тонн
19
Сталь сортова інструмент.
0,573 тонн
20
Сталь сортова швидко різ.
1,557 тонн
21
Стрічка сталева холодно тягнута автоматна
0,1 тонн
22
Сталь тонколистова
0,65 тонн
23
Сталь сортова холоднотягнута
24,25 тонн
24
Сталь крупносортова
0,3 тонн
25
Сталь дрібносортова
1,0 тонн
26
Сталь сортова конструкційна
97,281 тонн
3. Видати наказ.
4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Київський мотоциклетний завод" (04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 8, код 00231313, з будь якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) в доход Державного бюджету України - 12672 (дванадцять тисяч шістсот сімдесят дві) грн. 39 коп. державного мита.
5. Видати наказ.
6. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Київський мотоциклетний завод" (04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 8, код 00231313, з будь якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) в доход Державного бюджету України - 48 (сорок вісім) грн. 29 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
7. Видати наказ.
8. В задоволенні решти вимог відмовити.
9. Провадження у справі в частині зустрічного позову припинити.
10. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.Балац
Дата підписання рішення: 19.10.2009