17.09.2015 Справа № 920/861/15
Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Лугової Н.П., суддів: Костенко Л.А., Зражевського Ю.О. розглянувши матеріали справи № 920/861/15:
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго», м. Суми,
до відповідача: Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської
ради, м Суми,
про стягнення 30 007 903 грн. 98 коп.,
За участю представників сторін:
Від позивача: предст. ОСОБА_1 (дов. № 10-19/17-Д/166 від 15.10.2014 року);
Від відповідача: представник ОСОБА_2 (довіреність № 11 від 05.01.2015 року);
Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 30 007 903 грн. 98 коп., в тому числі 20 455 299 грн. 48 коп. заборгованості за спожиту активну електричну енергію відповідно до укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії №13К від 30.06.2005 року, 2 089 002 грн. 37 коп. пені відповідно до п. 4.2.1. договору, 259 486 грн. 49 коп. 3% річних, 7 204 115 грн. 64 коп. інфляційних втрат.
8 вересня 2015 року відповідач надав пояснення № 22/8451 від 08.09.2015 року, в яких зазначає, що відповідачем частково погашено заборгованість по активній електроенергії в розмірі 12 778 017 грн. 28 коп., при цьому просить суд долучити до матеріалів справи докази часткової сплати, а саме, платіжні доручення № 6 від 12.06.2015 року на суму 736 505 грн. 00 коп., № 19 від 31.08.2015 року на суму 7 000 000 грн. 00 коп., № 21 від 31.08.2015 року на суму 5 041 512 грн. 28 коп. Крім того, представник відповідача, посилаючись на скрутний майновий стан підприємства просить суд зменшити розмір пені на 100 %.
Також, відповідач подав клопотання № 22/8467 від 17.09.2015 року, в якому зазначає, що сума штрафних санкцій є результатом неналежної оплати населенням вартості спожитих послуг з водопостачання та водовідведення та у зв'язку з тим, що затверджені на послуги тарифи не відповідають фактичній вартості комунальних послуг, що призводить до не покриття виробничих витрат та збитковості підприємства, в результаті на 30.06.2015 року збитки комунального підприємства склали 50,109 млн. грн. В зв'язку з вищевикладеним відповідач просить суд зменшити розмір пені на 100 %.
Подані документи прийняті судом та долучені до матеріалів справи.
В судовому засіданні представник позивача підтвердив факт сплати відповідачем суми основного боргу в розмірі 12 778 017 грн. 28 коп. Стосовно клопотання відповідача про зменшення суми пені усно пояснив, що враховуючи фінансове становище відповідача заперечення відносно зменшення пені на 50 % відсутні.
В судовому засіданні представник відповідача наполягав на зменшені розміру пені.
Враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази, суд
30 червня 2005 року між сторонами було укладено договір про постачання електричної енергії № 13К, за умовами якого позивач постачає електричну енергію відповідачеві, а останній в свою чергу зобов'язується оплачувати позивачеві її вартість та здійснювати інші платежі відповідно до умов вказаного договору та додатків до нього, що є невід'ємними частинами договору.
Пунктом 2.2.3. договору визначено, що споживач зобов'язаний оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування, згідно з умовами додатку № 4 «Порядок розрахунків».
Відповідно до п. 1 додатку № 4 до договору, розрахунковим вважається період з 01 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії.
Обсяги фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, визначається відповідно до «ОСОБА_1 про обсяги переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії» (п. 2 додатку № 4 до договору).
Згідно з приписами пункту 4 додатку № 4 до договору, споживач протягом розрахункового періоду здійснює 3 планових платежів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання у таких співвідношеннях: до 11 числа календарного місяця, слідуючого за розрахунковим 10 % від фактично спожитої електроенергії; до 21 числа місяця, слідуючого за розрахунковим - 40 % від фактично спожитої енергії; до 31 (30) числа календарного місяця, слідуючого за розрахунковим - 50 % від фактично спожитої енергії.
Факт поставки позивачем відповідачеві активної електричної енергії за період з липня 2014 року по жовтень 2014 року та з грудня 2014 року по квітень 2015 року підтверджується матеріалами справи, а саме підписаними сторонами та скріпленими печатками обох сторін ОСОБА_1 про обсяги переданої споживачу (спожитою споживачем) електричної енергії протягом розрахункового періоду з 01 липня 2014 року по 01 серпня 2014 року, з 01 серпня 2014 року по 01 вересня 2014 року, з 01 вересня 2014 року по 01 жовтня 2014 року, з 01 грудня 2014 року по 01 січня 2015 року, з 01 січня 2015 року по 01 лютого 2015 року, з 01 лютого 2015 року по 01 березня 2015 року, з 01 березня 2015 року по 01 квітня 2015 року (а.с. 25-34, 36-43) та виставленими позивачем рахунками, за спожиту активну електричну енергію, а саме № 13-40/4505 від 04.08.2014 року, № 13-40/4887 від 02.09.2014 року, № 13-40/5381 від 02.10.2014 року, № 13-40/5734 від 04.11.2014 року, № 13-40/6667 від 05.01.2015 року, № 13-40/342 від 03.02.2015 року, № 13-40/368 від 02.03.2015 року, № 13-40/443 від 02.04.2015 року, № 13-40/429 від 05.05.2015 року (а.с. 49-52, 54-58)
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору своєчасно та в повному обсязі не розрахувався за спожиту активну електричну енергію, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 20 455 299 грн. 48 коп.
Згідно зі статтями 526, 629 Цивільного кодексу України, пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Проте, в порушення умов укладеного договору та вимог статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач не розрахувався за електричну енергію, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.
Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 530 цього ж Кодексу, визначено, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Після часткової сплати відповідачем суми основного боргу в розмірі 12 778 017 грн. 28 коп. заборгованість відповідача перед позивачем складає 7 677 282 грн. 20 коп.
Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського Процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи зазначені обставини, зокрема те, що відповідачем не подано доказів повного погашення заборгованості позовні вимоги в частині стягнення 7 677 282 грн. 20 коп. заборгованості за активну електричну енергію суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, а в частині стягнення 12 778 017 грн. 28 коп. провадження підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Пунктом 4.2.1. договору визначено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3 - 2.2.4 договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 4 «Порядок розрахунків», відповідач сплачує позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
При цьому, слід зазначити, що сума пені зазначається в окремих рахунках.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається з поданого позивачем розрахунку суми пені та виставлених рахунків на оплату № 13-40/6145 від 02.12.2014 року, № 13-40/6680 від 05.01.2015 року, № 13-40/363 від 03.02.2015 року, № 13-40/387 від 02.03.2015 року, № 13-40/494 від 02.04.2015 року, № 1340/460 від 05.05.2015 року, відповідачеві нарахована пеня в сумі 2 089 002 грн. 37 коп. за зобов'язаннями за період з листопада 2014 року по квітень 2015 року (а.с. 69-70, 76-87).
Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачене діючим законодавством України та умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 2 089 002 грн. 37 коп. є обґрунтованими.
Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно зі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Враховуючи вищезазначені обставини, факт часткового погашення відповідачем суми основного боргу, суд вважає за необхідне застосувати ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, зменшивши розмір пені на 50 % та стягнувши з відповідача 1 044 501 грн. 19 коп. цієї санкції. В частині стягнення 1 044 501 грн. 18 коп. пені відмовити.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищезазначені положення, позивач нарахував відповідачу за неналежне виконання грошових зобов'язань за період з листопада 2014 року по квітень 2015 року 3% річних у сумі 259 486 грн. 49 коп. (а.с.71-73) та 7 204 115 грн. 54 коп. інфляційних збитків (а.с. 74-75)
Передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді сплати 3% річних, від простроченої суми не є неустойкою (пенею), зазначені % є не мірою відповідальності, а платою за безпідставний, не погоджений сторонами строк користування чужими грошовими коштами, а тому ці кошти стягуються незалежно від вини боржника та не залежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Не є неустойкою (штрафом, пенею) й застосуванням до простроченої суми грошового зобов'язання встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, стягувані у зв'язку з таким застосуванням суми, оскільки вони є відшкодуванням збитків, завданих кредитору, внаслідок зменшення його грошових коштів, через зростання загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу.
Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних збитків передбачене ст. 625 Цивільного кодексу України, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 259 486 грн. 49 коп., інфляційних збитків в сумі 7 204 115 грн. 64 коп. є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати вартості електричної енергії, позовні вимоги в розмірі 7 677 282 грн. 20 коп. основного боргу, 1 044 501 грн. 19 коп. пені, 259 486 грн. 49 коп. 3% річних, 7 204 115 грн. 64 коп. інфляційних збитків є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Провадження у справі в частині стягнення 12 778 017 грн. 28 коп. основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
В частині стягнення 1 044 501 грн. 18 коп. пені суд відмовляє.
Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві суми сплаченого судового збору в розмірі 73 080 грн. 00 коп. за рахунок відповідача відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 44, 49, 82, 83, 84, 85, Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Білопільське шосе, 9, код 03352455) на користь Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» (40035, м. Суми, вул. Д. Коротченка, 7, код 23293513) 7 677 282 грн. 20 коп. основного боргу,1 044 501 грн. 19 коп. пені, 259 486 грн. 49 коп. 3% річних, 7 204 115 грн. 64 коп. інфляційних витрат та 73 080 грн. 00 коп. судового збору.
3. Провадження у справі у частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 12 778 017 грн. 28 коп. основного боргу - припинити відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
4. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1 044 501 грн. 18 коп. пені - в позові відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 18.09.2015 року.
Головуючий суддя Н.П. Лугова
Судді Л.А. Костенко
ОСОБА_3