16.09.2015 Справа № 920/1269/15
Господарський суд Сумської області, у складі судді Зайцевої І.В. при секретарі судового засідання Пономаренко Т.М., розглянувши матеріали справи №920/1269/15:
за позовом: Приватного ремонтно-будівельного підприємства «Рембуд», м.Суми;
до відповідача: Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Суми,
про скасування рішення
За участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1 (довіреність № 555 від 27.08.2015 року);
від відповідача - ОСОБА_2 (заступник голови Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України);
ОСОБА_3 (довіреність № 11 від 31.08.2015 року)
Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд скасувати рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.02.2013 року № 11 по справі № 02-06/06-2013 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».
11.08.2015 року представник позивача подав до суду клопотання про відновлення пропущеного строку для подання позовної заяви про скасування рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.02.2013 року № 11 по справі № 02-06/06-2013 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем було пропущено строк оскарження рішення органів Антимонопольного комітету України, встановлений ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд встановив:
Згідно ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.
Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема, перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
17.01.2013 року адміністративна колегія Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, розглянувши подання 1-го відділу досліджень та розслідувань від 17.01.2013 № 13 «Про початок розгляду справи» розпорядженням за № 7 розпочала розгляд по справі № 02-06/06-2013 за ознаками порушення у діях ПРБП «Рембуд», які полягають у стягненні протягом 2010-2012 років з мешканців житлових будинків плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій без врахування часткового відшкодування витрат суб'єктами господарювання - операторами телекомунікацій на утримання будинків, як плати за користування конструктивними елементами житлових будинків для розміщення телекомунікаційних мереж, передбаченого п. 2 ст. 50 та ч. 1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
20.02.2013 року адміністративною колегією відповідача було прийнято рішення № 11 по справі № 02-06/03/2013 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», яким: 1) визначено, що відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про захисні економічної конкуренції» приватне ремонтно-будівельне підприємство «Рембуд» є суб'єктом господарювання, що займав монопольне становище на ринку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в межах власної зони обслуговування у місті Суми, на території якої розташовані: 25 житлових будинків, які знаходяться в комунальній власності територіальної громади и. Суми та 14 житлових будинків, у яких створені житлово-будівельні кооперативи, що обслуговувались приватним ремонтно-будівельним підприємством «Рембуд» протягом 2010 року та першого півріччя 2011 року; 15 житлових будинків, у яких створені житлово-будівельні кооперативи, що обслуговувались приватним ремонтно-будівельним підприємством «Рембуд» протягом другого півріччя 2011 року та 2012 року; 2) визнано дії позивача, які полягають у стягненні з мешканців житлових будинків плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій без врахування часткового відшкодування витрат суб'єктами господарювання-операторами телекомунікацій на утримання будинків, як плати за користування конструктивними елементами житлових будинків для розміщення телекомунікаційних мереж порушенням, передбаченим пунктом 2 етапі 50 та частиною 1 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним домінуючим) становищем на ринку послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов снування значної конкуренції на ринку; 3) зобов'язано позивача у місячний строк з моменту одержання рішення припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 2 резолютивної частини цього рішення, шляхом нарахування мешканцям житлових будинків плати за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій з урахуванням часткового відшкодування витрат на утримання житлових будинків суб'єктами господарювання-операторами телекомунікацій, як плати за користування конструктивними елементами житлових будинків для розміщення телекомунікаційних мереж; 4) зобов'язано приватне ремонтно-будівельне підприємство «Рембуд» у двомісячний строк з моменту одержання рішення усунути наслідки порушення, зазначеного у пункті 2 резолютивної частини цього рішення, шляхом здійснення мешканцям житлових будинків перерахунку плати за послуги з утримання будинків, споруд та при будинкових територій із урахуванням часткового відшкодування витрат за утримання житлових будинків суб'єктами господарювання - операторами телекомунікацій, як плати за користування конструктивними елементами житлових будинків для розміщення телекомунікаційних мереж за 2010-2012 роки; 5) відповідно до ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за вчинене порушення, зазначене у пункті 2 резолютивної частини цього рішення, накладено на позивача штраф у розмірі 7000 грн.
Не погоджуючись з рішенням адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.02.2013 року № 11, позивач, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування рішення. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.07.2013 року у справі № 818/3383/13-а адміністративний позов задоволено та скасовано рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.02.2013 року № 11 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу». Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 року у справі 3 818/3383/13-а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.07.2013 року у справі № 818/3383/13-а залишено без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.06.2014 року у справі № К/800/52415/13 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.07.2013 року у справі № 818/3383/13-а залишено без змін. Постановою Верховного суду України від 23.06.2015 року постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.07.2013 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2013 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 05.06.2014 року скасована та закрито провадження у справі. Підставою для скасування рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій є, як зазначено в мотивувальній частині постанови, неналежність даної категорії справ до юрисдикції адміністративних судів, їх підвідомчістю господарським судам та належність їх розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України.
11.08.2015 звернувся до господарського суду Сумської області з клопотанням про визнання причини пропуску строку встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк для подання позовної заяви про скасування рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.02.2013 року № 11 та позовною заявою про скасування рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.02.2013 року № 11.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, а також зазначає, що позивачем пропущено строк оскарження рішення відповідача.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Отже, приписами вищевказаної норми передбачено чіткий строк оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України, який не може бути відновлено.
Як вбачається з матеріалів справи, копію рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.02.2013 року № 11 було вручено представнику позивача 26 лютого 2013 року, що підтверджується підписом на супровідному листі від 21 лютого 2013 року № 02-06/686.
Отже, враховуючи приписи ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", спірне рішення повинно бути оскаржене позивачем до 26.04.2013 р. включно з дотриманням визначеної законодавцем юрисдикції.
Позивач пропустив двомісячний строк для оскарження рішення Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.02.2013 року № 11, і пропущений строк не може бути відновлено, оскільки він є присічним.
Так, в п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» від 26.12.2011 року № 15, у застосуванні згаданого припису частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зазначено: «заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.», а також частини другої статті 47 цього Закону господарським судам слід враховувати таке. За цими приписами передбачені ними строки оскарження рішень органу Антимонопольного комітету України не може бути відновлено. Таким чином, зазначені строки є присічними. Встановлена Цивільним кодексом України позовна давність до відповідних правовідносин не застосовується, так само як і в оскарженні розпоряджень Антимонопольного комітету України та його органів. Аналогічним чином вирішується й питання щодо строків оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України, прийнятих у справах про недобросовісну конкуренцію. Закінчення присічного строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення (розпорядження) Антимонопольного комітету України та його органів".
Той факт, що позивач звертався до адміністративного суду, а отже вважає причини пропуску строку поважною, не може бути взятий судом до уваги, оскільки, як вже зазначалось, в Законі України «Про захист економічної конкуренції» чітко зазначено, що рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржують ся до господарського суду. Про це ж зазначено і в самому оскаржуваному рішенні. А згідно ч.2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В позові відмовити.
Повне рішення складено 18.09.2015 року.
Суддя І.В. Зайцева