ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 12/281
29.09.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан-Україна»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мета»
Про стягнення 3 962,82 грн.
Суддя Прокопенко Л.В.
Представники:
Від позивача Долинка О.А. -предст. (дов. б/н від 10.08.2009 р.)
Від відповідача не з'явився
Обставини справи:
Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мета»про стягнення 3 962,82 грн. (3 547,40 грн. -основний борг, 161,13 грн. -пеня, 165,61 грн. - 24% річних, 88,68 грн. - збитки від інфляції) заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 97/09-П від 20.03.2009 р.
Ухвалою суду від 03.08.2009 р. р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/281 та призначено розгляд справи на 08.09.2009 р.
Відповідач письмовий відзив на позов не надав, вимог суду викладених в ухвалі від 03.08.2009 р. не виконав, представника в судове засідання 08.09.2009 р. не направив.
В судовому засіданні 08.09.2009 р. представник позивача подав письмові пояснення відповідно до яких повідомив суд про те, що станом на 07.09.2009 р. борг відповідача перед позивачем становить 547,40 грн., оскільки відповідачем було здійснено проплати рівними частинами по 500 грн. 04.06.2009 р., 10.06.2009 р., 16.06.2009 р., 16.07.2009 р., 24.07.2009 р., 31.07.2009 р., 06.08.2009 р., 11.08.2009 р. та 07.09.2009 р.
За таких обставин позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 547,40грн., пеню у розмірі 161,13 грн., 24% річних у розмірі 165.61грн. та збитки від інфляції у розмірі 88,68грн.
Ухвалою суду від 08.09.2009 р. відкладено розгляд справи на 29.09.2009 р. в зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача, неподанням витребуваних доказів та необхідністю витребуванням нових доказів.
Відповідач письмовий відзив на позов знову не надав, вимог суду викладених в ухвалі від 03.08.2009 р. не виконав, представника в судове засідання 29.09.2009 р. не направив.
В судовому засіданні 29.09.2009 р. представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, де зазначив, що станом на 14.09.2009 р. сума основного боргу в розмірі 547,40 грн. була сплачена відповідачем, про що свідчить акт звірки та довідка про відсутність заборгованості за підписом головного бухгалтера.
За таких обставин позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 161,13 грн., 24% річних у розмірі 165.61грн. та збитки від інфляції у розмірі 88,68 грн.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні Господарського суду міста Києва, про час і місце його проведення.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” із змінами).
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 29.09.2009 р. оголошено повний текст рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
20.03.2009 р. між сторонами укладено договір поставки № 97/09-П (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов'язувався поставити товар народного споживання, а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати даний товар на умовах викладених у договорі.
Згідно п. 3.1 Договору ціни на товар та загальна сума кожної поставки вказується в накладних, по яким вони поставляються.
13.04.2009 р. позивач поставив відповідачу товар на суму 5 047,40 грн. - згідно видаткової накладної № 80122342 від 13.04.2009 р.
Відповідно до п.3.2 Договору за поставлені товари відповідач зобов'язаний сплатити позивачу протягом 14 календарних днів з дня поставки товару суму, що вказана внакладній, по якій поставляється товар.
По закінченню строку платежу відповідач в порушення умов договору своє грошове зобов'язання не виконав і за отриманий товар розрахувався частково.
Однак на 14.09.2009 р. основний борг був повністю сплачений відповідачем.
За таких обставин, позивач ставить вимоги про стягнення пені, що згідно розрахунку становить 161,13 грн., 24% річних, що згідно розрахунку становить 165,61 грн. та збитків від інфляції, що згідно розрахунку становить 88,68 грн.
Відповідно до п. 4.4 Договору передбачає, що за прострочення оплати поставлених товарів покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від несплаченої в строк суми - за кожен день прострочення платежу. Сторони відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановили, що за порушення грошового зобов'язання відповідач на вимогу Позивача зобов'язаний сплатити 24% річних.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абз. 2 пп 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).
Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено.
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
Однак, в судовому засіданні 29.09.2009 р. представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, де зазначив, що станом на 14.09.2009 р. заборгованість по основному боргу відсутня, оскільки була сплачена відповідачем повністю, про що свідчить акт звірки та довідка про відсутність заборгованості за підписом головного бухгалтера.
За таких обставин відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України в частині основного боргу провадження припиняється у зв'язку з відсутністю предмету спору.
У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п.4.4 Договору сторони відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановили, що за порушення грошового зобов'язання Відповідач на вимогу Позивача зобов'язаний сплатити 24% річних.
Згідно розрахунку позивача сума 24% річних складає 165,61 грн., та збитків від інфляції, що згідно розрахунку становить 88,68 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми 24% річних та збитків від інфляції відповідачем суду не надано. Розрахунки 24% річних та збитків від інфляції відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 24% річних у розмірі 165,61 грн., та збитків від інфляції, що згідно розрахунку становить 88,68 грн. підлягають задоволенню.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п.4.4 Договору передбачає, що за прострочення оплати поставлених товарів покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від несплаченої в строк суми - за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч.3 ст. 549 ЦК України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Стаття 611 чинного ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно розрахунку позивача сума пені складає 161,13 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми відповідачем суду не надано.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 161,13 грн. підлягають задоволенню.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
За таких обставин та керуючись ст. ст. 33, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 3 547,40 грн. в зв'язку з відсутністю предмету спору.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мета»(03162, м. Київ, вул. Ромена Ролана, 4-б, Код 36265621, р/р 26001210073158 ЗАТ «Прокредит Банк», МФО 320984, а у випадку відсутності коштів -з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан-Україна»(04116, м. Київ, вул. Довнар-Запольсьського, 5, код 30384724, р/р 26000101034519 в КРД "Райффайзен Банк Аваль", МФО 322904) 161 (сто шістдесят одна) грн. 13 коп. пені, 165 (сто шістдесят п'ять) грн. 61 коп. 24% річних, 88 (вісімдесят вісім) грн. 68 коп. збитків від інфляції, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 315 (триста п'ятнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.
Суддя Л.В.Прокопенко