21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
12 жовтня 2009 р. Справа 7/177-09
за позовом: Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" в особі філії Вінницьке регіональне управління, м. Вінниця.
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Богданівське", с. Богданівське, Тульчинський район, Вінницька область.
про стягнення 1 144 345,92 грн.
Головуючий суддя
Cекретар судового засідання
Представники :
прокурора : Пак Р.О. - старший помічник прокурора Староміського району м. Вінниці, посвідчення № 3-2002 видане 03.01.2002 року.
позивача : Пронько М.В. - довіреність б/н від 18.02.2009 року.
відповідача : не з'явився.
інші : Скрипак А.О. - без повноважень.
Надійшла позовна заява про стягнення з ТОВ "Богданівське" на користь ВАТ КБ "Надра" в особі Вінницької філії РУ 1144345,92 грн., в тому рахунку 923000,00 грн. заборгованості з повернення кредиту, 128719,75 грн. заборгованості із сплати процентів за користування кредитом, 12334,67 грн. пені за порушення строків сплати процентів, 80291,50 грн. пені обрахованих станом на 10.06.2009 року за порушення строків сплати кредиту в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору № 05/12/2006/980-К/105 від 05.12.2006 року.
За даним позовом ухвалою від 15.07.2009 року порушено провадження у справі № 7/177-09 та призначено до розгляду на 30.07.2009 року.
Відповідач в судове засідання 30.07.2009 року не з'явився та не виконав вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином оскільки ухвалу про порушення провадження у справі він отримав 16.07.2009 року, що вбачається із поштового повідомлення № 323548 наявного в матеріалах справи.
Враховуючи неявку відповідача, ненадання витребуваних судом документів, з метою забезпечення принципів змагальності та рівності учасників судового процесу розгляд справи було відкладено до 08.10.2009 року.
11.09.2009 року позивач подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон громадянину України Дяченку О.Д. до закінчення провадження у справі.
Ухвалою від 21.09.2009 року вказану заяву позивача було відхилено.
В судовому засіданні 08.10.2009 року оголошувалась перерва до 12.10.2009 року у зв'язку з поданим клопотанням позивача в якому позивач просив оголосити перерву з метою підписання акту звірки кредитної заборгованості з боржником.
12.10.2009 року до суду надійшла заява прокурора Староміського району м. Вінниці про вступ у розгляд справи на стороні позивача.
Відповідач в судове засідання 08.10.2009 року не з'явився та не виконав вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 15.07.2009 року та ухвали про відкладення розгляду справи від 30.07.2009 року щодо надання доказів. При цьому суд констатує, що про час та місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином оскільки ухвалу про порушення провадження у справі він отримав 21.07.2009 року, що вбачається з поштового повідомлення № 323548 наявного в матеріалах справи (а.с.27, т.1).
Слід зауважити, що ухвалу від 30.07.2009 року відповідачу надіслано рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві (вул.Котовського, 1, с.Богданівка Тульчинського району Вінницької області). Разом з тим згідно довідки Головного управління статистики у Вінницькій області від 30.07.2009 року № 13/4/1602 станом на 29.07.2009 року місцезнаходженням ТОВ "Богданівське" є: вул.Котовського, 1, с.Богданівка Тульчинського району Вінницької області, що є ідентичною тій адресі, яка зазначена в позовній заяві і по якій надсилалась ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення розгляду справи.
При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено на виконавчий орган юридичної особи.
При цьому суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
На першому примірнику ухвали від 15.07.2009 року про порушення провадження у справі та ухвалі про відкладення розгляду справи від 30.07.2009 року які наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуальних документів сторонам.
Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Крім того суд зауважує, що зважаючи на неявку відповідача та неподання сторонами витребуваних документів строк вирішення спору було продовжено на 1 місяць ухвалою голови суду від 30.07.2009 року.
Оскільки відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, беручи до уваги приписи ч.ч. 1, 3 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України. При цьому суд зауважує, що відповідач, з огляду викладені обставини мав достатньо часу для подання обґрунтованих заперечень та доказів в підтвердження таких заперечень в разі незгоди із заявленими позовними вимогами.
За письмовим клопотанням прокурора та представника позивача справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
05.12.2006 року між ВАТ КБ "Надра" в особі філії ВАТ КБ "Надра" Вінницьке РУ (Банк) та ТОВ "Богданівське" (Позичальник) було укладено кредитний договір № 05/12/2006/980-К/105, згідно п.1.1 предметом цього договору є порядок та умови надання Банком Позичальнику кредитних коштів, а саме сума Кредиту складає 1384000,00 грн.; термін користування кредитом встановлюється з 05.12.2006 року по 25.10.2009 року; відсоткова ставка за користування кредитом складає 18,9 % річних (п.п. 1.1.1, 1.1.2, 1.1.3 Договору).
Відповідно до п.3.1.1 Договору Банк зобов'язувався надати Позичальнику кредит шляхом безготівкової оплати платіжних документів Позичальнику або шляхом зарахування коштів на його поточний рахунок.
В свою чергу Позичальник зобов'язувався здійснювати щомісячне погашення нарахованих відсотків за кредитом в строк до 7 числа місяця наступного за звітним, здійснити погашення отриманого кредиту в строк до 25.10.2009 року, забезпечити повне повернення отриманого кредиту і відсотків за кредитом в термін до 25.10.2009 року, а також сплатити неустойку (п.п.3.2.2, 3.2.3, 3.2.4 Договору).
В п.3.2.8 Договору передбачено, що починаючи з 01.03.2007 року та до повного виконання своїх зобов'язань за цим Договором Позичальник зобов'язувався проводити через поточний рахунок в КБ "Надра" Вінницьке РУ не менше 30 % грошових потоків.
При цьому в п.4.4 Договору сторонами встановлено, що у випадку невиконання умов п.3.2.8 Договору Банку збільшує відсоткову ставку по кредиту на 2 % річних.
В п.3.3.7 Договору сторони погодили право Банку вимагати дострокового погашення кредиту і нарахованих відсотків за кредитом у випадку хоча б одноразового порушення Позичальником строку повернення відсотків за кредитом та/або кредиту (його частини), а також у разі порушення Позичальником будь-яких інших умов цього Договору та договорів, що забезпечують виконання зобов'язань позичальника за цим Договором.
15.07.2008 року між сторонами було підписано додаткову угоду до кредитної угоди № 05/12/2006/980-К/105 від 05.12.2006 року згідно якої сторони змінили відсоткову ставку за користування кредитними коштами визначивши її у розмірі 25 % річних.
Також сторонами було підписано додаток № 1 до кредитного договору "Графік погашення кредитної заборгованості" в якому сторонами визначено розмір та строки сплати платежів отриманого кредиту (а.с.15, т.1).
На виконання кредитного договору Банк надав кредит у розмірі 1384000,00 грн.. На підтвердження надання кредиту на вказану суму позивач надав суду меморіальні ордери, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
За посиланням позивача, починаючи з 01.01.2009 року відповідач припинив проводити платежі по погашенню кредиту внаслідок чого станом на 10.06.2009 року утворився борг у розмірі 923000,00 грн. у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду про його стягнення.
Разом з тим судом встановлено, що після порушення провадження у справі 11.09.2009 року згідно меморіального ордера № 1 ТОВ "Богданівське" було списано борг простроченого кредиту у розмірі 15,90 грн., а також сплачено проценти за користування кредитом на загальну суму 186176,50 грн..
Беручи до уваги встановлені обставини суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення боргу за отриманий кредит з огляду на наступне.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Виходячи із встановлених обставин спору суд дійшов висновку, що між сторонами укладено кредитний договір правовідносини по якому врегульовано в главі 71 ЦК України "Позика. Кредит. Банківський вклад".
Зокрема в ст. 1054 ЦК України вказано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Таким чином позовні вимоги про стягнення боргу за кредитом та процентів за користування ним є правомірними та обґрунтованими.
Одночасно суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення 15,90 грн. основної заборгованості та 128719,75 грн. процентів за користування кредитом з урахуванням наступного.
Як наголошено в п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК) зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення заборгованості за кредитом в сумі 15,90 грн. та процентів за користування кредитом в сумі 128719,75 грн., а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за порушення строків здійснення платежів на погашення кредиту у розмірі 80291,50 грн. та 12334,67 грн. пені за порушення строків здійснення платежів на погашення відсотків за користування кредитом в результаті чого суд дійшов наступних висновків.
Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.
Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В п. 4.1. кредитного договору сторони передбачили, що за несвоєчасне повернення кредиту та/або відсотків за ним в тому числі пред'явлених до дострокового погашення Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі діючої на період прострочення подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Таким чином заявлення позивачем вимог про стягнення пені за порушення строків погашення кредиту та відсотків за користування кредитом є правомірним та обґрунтованим, оскільки відповідає чинному законодавству та умовам укладеного сторонами Договору.
При цьому під час перевірки правильності нарахування пені за порушення строків сплати кредиту судом встановлено допущені в ньому помилки які полягають в наступному.
Як вбачається із розрахунку пені наданого позивачем, останній обраховує її за період з 26.09.2007 року по 09.06.2009 року. Як вбачається із розрахунку, починаючи із 26.07.2008 року позивач проводить нарахування пені із врахуванням збільшення розміру заборгованості виходячи із погодженого сторонами графіку.
Суд вважає такий розрахунок невірним виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається із змісту кредитного договору від 05.12.2006 року № 05/12/2006/980-К/105 сторонами не було погоджено збільшення періоду нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, а тому в даному випадку щодо періоду нарахування штрафних санкцій підлягає застосуванню норма передбачена ч.6 ст.232 ГК України.
Таким чином буде правомірним нараховувати пеню протягом 6 місяців з наступного дня після настання строку сплати встановленого в додатку № 1 до кредитного договору "Графік погашення кредитної заборгованості" щодо кожної суми окремо.
Отже, нарахування пені на заборгованість в розмірі 92200,00 грн. з 26.07.2008 року повинно закінчуватись 26.01.2009 року, з 26.08.2008 року -26.02.2009 року, з 26.09.2008 року -26.03.2009 року, з 28.10.2008 року -26.04.2009 року, з 26.11.2008 року -26.05.2009 року.
Провівши перерахунок пені із врахуванням прострочених сум заборгованостей та періодів нарахування вказаних вище судом отримано 55391,22 грн. пені:
- 92200,00 грн. -26.07.2008 року -26.01.2009 року - 185 днів - 24 % - 11189,22 грн.;
- 92200,00 грн. -26.08.2008 року -26.02.2009 року -185 днів - 24 % - 11194,36 грн.;
- 92200,00 грн. -26.09.2008 року -26.03.2009 року - 182 дні - 24 % - 11017,62 грн.;
- 92200,00 грн. -28.10.2008 року -26.04.2009 року - 181 день - 24 % - 10962,30 грн.;
- 92200,00 грн. -26.11.2008 року -26.05.2009 року - 182 дні - 24 % - 11027,72 грн..
Також судом виявлено математичні помилки допущені позивачем в обрахунку пені за період з 26.09.2007 року по 26.09.2007 року (борг -92200,00 грн.), з 27.11.2007 року по 26.12.2007 року (борг -92200,00 грн.), з 27.12.2007 року по 27.12.2007 року (борг -82200,00 грн.).
В результаті перерахунку за періоди вказані позивачем із сумою боргу, яка визначена ним судом отримано наступні значення пені:
- 26.09.2007 року - 26.09.2007 року -1 день -борг 92200,00 грн. -16 % - 40,42 грн. (нараховано 40,98 грн.);
- 27.11.2007 року - 26.12.2007 року -30 днів -борг 92200,00 грн. -16 % - 1212,49 грн. (нараховано 1229,33 грн.);
- 27.12.2007 року - 27.12.2007 року -1 день -борг 82200,00 грн. -16 % - 36,03 грн. (нараховано 36,53 грн.).
Виходячи з наведеного, в стягненні 23611,34 грн. пені за порушення строку сплати кредиту суд відмовляє як заявлених безпідставно.
Перевіркою розрахунку суми пені за порушення строків платежів процентів, яка заявлена позивачем в сумі 12334,67 грн. судом виявлено помилки в обрахунку, які полягають в неврахуванні позивачем правил математичного заокруглення та того, що в 2008 році кількість днів становила 366 днів.
Крім того, в деяких періодах вказана позивачем сума пені виявилась меншою, ніж отримано судом в результаті перерахунку.
Так, за період з 09.03.2007 року по 19.03.2007 року позивачем нараховано пені на суму 9,04 грн. (борг -20344,80 грн.), тоді як судом отримано 107,02 грн.. Аналогічна помилка виявлена судом в періоді з 08.04.2008 року по 29.04.2008 року (борг -16611,44 грн.), нараховано пені -73,83 грн., отримано судом -199,70 грн., в періоді з 12.05.2008 року по 19.05.2008 року (борг -24374,52 грн.), нараховано пені -32,50 грн., отримано судом -127,87 грн..
Оскільки визначення періодів та розмірів пені, які в подальшому будуть заявлятись до стягнення є правом позивача, суд задовольняє заявлені позивачем до стягнення суми в межах його вимог в тих періодах де сума виявилась меншою ніж отримано судом.
За іншими періодами, в результаті яких судом отримано менші суми пені, суд відмовляє в стягненні пені, як заявлених безпідставно.
Оскільки в результаті перерахунку, із врахуванням тих значень які вказані вище, судом отримано 11661,76 грн. пені, в стягненні 672,91 грн. пені за порушення строків сплати процентів слід відмовити.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвал суду від 15.07.2009 року, 30.07.2009 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, відсотків за користування кредитом, пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
Беручи до уваги викладене позов підлягає частковому задоволенню з врахуванням викладених вище мотивів щодо припинення провадження в частині стягнення 15,90 грн. основного боргу за кредитом та 128719,75 грн. процентів за користування кредитом і часткової відмови в стягненні пені за порушення строків сплати процентів та кредиту.
Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ч.ч. 2, 4, 5 ст. 49 ГПК України. При цьому суд покладає на відповідача судові витрати в частині позовних вимог відносно яких припинено провадження у справі оскільки спір доведено до суду внаслідок його неправильних дій.
Також судом встановлено, що позивач при зверненні до суду сплатив 13143,46 грн. державного мита, що підтверджується меморіальним ордером від 16.06.2009 року № 730 (11443,46 грн.) та меморіальним ордером від 31.03.2009 року № 1 (1700,00 грн.).
Як вбачається із позовної заяви ціна позову складає 1144345,92 грн. (923000,00 грн. основний борг, 128719,75 грн. проценти за користування кредитом, 12334,67 грн. пеня за порушення строків сплати процентів, 80291,50 грн. пеня за порушення строків сплати кредиту).
Враховуючи вимоги встановлені підпунктом а) п.2 ст.3 Декрету КМУ "Про державне мито" розмір державного мита, який підлягав сплаті позивачем відповідно до вказаного підпункту з врахуванням математичного заокруглення мав би становити 11443,46 грн.. Внесення державного мита у більшому розмірі ніж передбачено чинним законодавством є підставою для його повернення згідно ст.47 ГПК України та п.1 ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито".
За письмовим клопотанням прокурора та позивача 12.10.2009 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст. 6, 11, 509, 525, 526, 527, ч. 1 ст.530, ч.ч.1, 2 ст. 543, ч.1 ст. 546, ст.549, ч. 1 ст.550, ч.1 ст.553, ч.ч.1, 2 ст.554, ст.610, п.3 ч.1 ст.611, ч.1 ст.612, ч.ч.1, 2 ст.614, ст.ст. 625, 627, 628, 629, 1046, ч.1 ст.1048, ч.1 ст.1049, ч.1 ст.1050, ст.1054 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, ч.2 ст.217, ст.230 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 5 ст. 49, ст.75 п. 11 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Богданівське", вул. Котовського, 1, с. Богданівське, Тульчинський район, Вінницька область, 23662 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 32298323) на користь Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" в особі філії Вінницьке регіональне управління, пл. Жовтнева, 1, м. Вінниця, 21001 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 25962332) - 922984 грн. 10 коп. основного боргу, 56 680 грн. 16 коп. пені за порушення строків здійснення платежів на погашення кредиту, 11 661 грн. 76 коп. пені за порушення строків здійснення платежів на погашення відсотків за користування кредитом, 11 200 грн. 62 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 308 грн. 32 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.
4. Припинити провадження в частині стягнення 15 грн. 90 коп. основного боргу та 128719 грн. 75 коп. процентів за користування кредитом відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
5. Відмовити в стягненні 23611 грн. 34 коп. пені за порушення строку сплати кредиту та 672 грн. 91 коп. пені за порушення строків сплати процентів
6. Зобов'язати управління Державного казначейства у м.Вінниці Головного управління державного казначейства у Вінницькій області повернути суму зайво сплаченого державного мита в розмірі 1700 грн. 00 коп. Відкритому акціонерному товариству комерційний банк "Надра" в особі філії Вінницьке регіональне управління, пл. Жовтнева, 1, м. Вінниця, 21001 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 25962332) сплаченому за меморіальним ордером від 16.06.2009 року № 730 оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 7/177-09.
7. Копію рішення надіслати прокурору та сторонам рекомендованим листом.
Суддя
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 19 жовтня 2009 р.
віддрук. 4 прим.:
1 - до справи.
2 - прокурору - вул.Ватутіна, 10, м.Вінниця, 21100.
3 - позивачу - пл. Жовтнева, 1, м. Вінниця, 21001.
4 - відповідачу - вул. Котовського, 1, с. Богданівське, Тульчинський район, Вінницька область.