ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
08.09.2015Справа №910/19848/15
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м. Київ
до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», м. Київ
про стягнення страхового відшкодування в розмірі 6152,81 грн.,
Суддя О.С. Комарова
За участю представників сторін:
від позивача не з'явився;
від відповідача не з'явився.
В судовому засіданні 08 вересня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Позивач, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування», 31.07.2015 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 1545/2 від 30.07.2015 року до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», про стягнення страхового відшкодування в розмірі 6152,81 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем за полісом № АВ/5398243.
Ухвалою суду від 03.08.2015 року порушено провадження у справі № 910/19848/15 та призначено розгляд справи на 08.09.2015 року.
Через відділ діловодства суду 14.08.2015 року від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація про страхове покриття, яку було долучено до матеріалів справи.
Через відділ діловодства суду 19.08.2015 року від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та 25.08.2015 року клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
Через відділ діловодства суду 08.09.2015 року від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву, в яких відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог та розглянути справу за відсутності представника відповідача.
В судове засідання 08.09.2015 року представники сторін не з'явились.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд, -
08.02.2013 року між позивачем (надалі - Страховик) та ОСОБА_1 (далі по тексту - Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 30560Га/13о (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, далі по тексту - Договір або Договір добровільного страхування).
Об'єктом Договору добровільного страхування є транспортний засіб "Volkswagen Multivan", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування, на випадок пошкодження внаслідок страхових подій (випадку), зокрема - пошкодження чи знищення внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Страховий випадок настав 07.06.2013 року о 14 год. 25 хв. на перехресті вулиць Фонтанська дорога та Піонерська в місті Одеса саме: відбулося зіткнення автомобіля "Mercedes Benz", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що знаходився під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля "Volkswagen Multivan", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1
В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль "Volkswagen Multivan", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, було пошкоджено, що підтверджується довідкою, виданою органами МВС України (копія довідки міститься в справі).
За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було перераховано страхове відшкодування в розмірі 6152,81 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 43678 від 09.07.2013 року (копія платіжного доручення наявна в матеріалах справи). Вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується наявним в матеріалах справи страховим актом № 1.001.13.07450/VESKO23863 від 05.07.2013 року (копія страхового акту в матеріалах справи).
Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають відмові в повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
У відповідності до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Положеннями статті 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні приписи містить норма ст. 27 Закону України "Про страхування".
Відповідно до постанови Приморського районного суду м. Одеси від 05.07.2014 року у справі № 522/15594/13-П (належним чином засвідчена копія постанови міститься в матеріалах справи), дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року. Останнього визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Нормами п. 14.1 ст. 14 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страхувальник має право вибору страховика для укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
За приписами п. 21.1 ст. 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно- не встановлено коригуючий коефіцієнт правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" з урахуванням положень п. 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
З аналізу матеріалів справи випливає, що ОСОБА_2 застраховано цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу "Mercedes Benz", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, шляхом укладення з відповідачем полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/5398243 (належним чином засвідчена копія витягу з МТСБУ про поліс № АВ/5398243 міститься в матеріалах справи).
У відповідності до ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до положень п.22.1 до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв'язку з укладенням відповідачем з ОСОБА_2 полісу страхування цивільно-правової відповідальності № АВ/5398243, відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати завдану ОСОБА_2 шкоду, заподіяну майну третіх осіб, внаслідок експлуатації транспортного засобу "Mercedes Benz", державний реєстраційний номер НОМЕР_2.
У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до відповідача як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм ОСОБА_2 транспортного засобу "Mercedes Benz", державний реєстраційний номер НОМЕР_2.
Аналізуючи матеріали справи, суд встановив, що вартість матеріального збитку автомобіля "Volkswagen Multivan", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, визначено на підставі рахунку-фактури - Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерман-Автоцентр» № С000008864 від 20.06.2013 року та становить: 6152,81 грн. (копія рахунку наявна в матеріалах справи).
Також в матеріалах справи міститься ремонтна калькуляція № 1.001.14.06809 від 20.05.2014 року, складена за допомогою комп'ютерної програми Аudatex, яка рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року, згідно якої вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля склала 6219,43 грн.
Слід зазначити, що дані, зазначені у ремонтній калькуляції № 1.001.13.0 від 05.07.2013 року, відповідають даним встановленим в п. 4.4 зазначеної вище Методики. Зміст ремонтної калькуляції не суперечить умовам чинного законодавства України про оціночну діяльність та чітко відображає суму завданих збитків, оскільки калькуляція складалась за допомогою комп'ютерної програми Audatex, яка рекомендована п. 59 додатку 8 зазначеної вище Методики.
Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно п. 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Таким чином, враховуючи викладене, беручи до уваги положення ст. 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а також те, що полісом № АВ/5398243 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 50 000,00 грн. та франшизу в сумі - 510,00 грн., суд вважає, що сума стягнення страхового відшкодування з відповідача на користь позивача складає 5 642,81 грн. за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм ОСОБА_2 транспортного засобу "Mercedes Benz", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з розрахунку позивача (6 152,81 грн./ оцінена шкода/ - 510,00 грн./франшиза/).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів відповідач зазначив, що заборгованість була погашена відповідачем перед позивачем в розмірі 5 642,81 грн. до моменту подачі позову до суду, що підтверджується платіжним дорученням № 509 від 31.10.2014 року, а отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог (копія платіжного доручення наявна в матеріалах справи).
У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
За приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.
Судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. В позові відмовити повністю.
2. Копію рішення надіслати позивачу та відповідачу у справі № 910/19848/15.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 14.09.2015 року.
Суддя О.С. Комарова