ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
08.09.2015Справа №910/17403/15
За позовом Державного підприємства «Одеська залізниця»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Актів Груп»
про стягнення 84 990, 76 грн.
Суддя Ломака В.С.
Представники сторін:
від позивача: Тамарц О.С. за довіреністю № 381 від 20.04.2015 р.;
від відповідача: Куліков Д.П. - директор.
Державне підприємство «Одеська залізниця» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Актів Груп» (далі - відповідач) про стягнення 84 990, 76 грн., в тому числі 77 320, 00 грн. штрафу та 7 760, 76 грн. додаткових витрат.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що ним було виявлено пред'явлення відповідачем до перевезення вантажу з неправильним визначенням його маси, про що було складено відповідні комерційні акти, з огляду на що в порядку ст. 118 Статуту залізниць України нараховано відповідачу штраф в сумі 77 320, 00 грн. При цьому, з огляду на вивантаження надлишку вантажу позивач відповідно до його пояснень поніс додаткові витрати в сумі 7 760, 76 грн., які відповідач не відшкодував. Враховуючи вказані обставини, позивач вирішив з метою захисту власних прав та законних інтересів звернутись до суду.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.07.2015 р. порушено провадження у справі № 910/17403/15, її розгляд призначено на 04.08.2015 р.
23.07.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання, відповідно до змісту якого позовні вимоги визнає в сумі 23 134, 76 грн., просить суд на підставі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, ст. 223 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України зменшити розмір штрафу до однієї провізної плати, тобто до 15 464, 00 грн.
В судовому засіданні 04.08.2015 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник відповідача в судове засідання 04.08.2015 р. не з'явився.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.08.2015 р. розгляд справи було відкладено на 08.09.2015 р.
У судовому засіданні 08.09.2015 р. від представників сторін надійшли додаткові документи у справі.
У судовому засіданні 08.09.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у березні 2015 року за накладною № 35972868 було відправлено вагони № 52276052 та № 56229248 з вантажем «вапняк для флюсування», станція призначення - Кривий Ріг Придніпровської залізниці, одержувач вантажу - ВАТ «ПівдГЗК».
На станції Котовськ Одеської залізниці було виявлено різницю в масі вантажу, а саме: у вагоні № 52276052 у сторону збільшення на 3500 кг та понад вантажопідйомності на 3500 кг; у вагоні № 56229248 у сторону збільшення на 10 900 кг та понад вантажопідйомності на 10 900 кг.
Так, відповідно до пояснень позивача та що підтверджується матеріалами справи, після здійснення контрольного зважування вказаних вагонів на вагонних електромеханічних вагах ВВ 150 Е станції Котовськ, 17.03.2015 р. було складно комерційні акти серії АЕ № 859208/10 та серії АЕ № 859209/11, підписані представником відповідача.
У комерційному акті серії АЕ № 859208/10 від 17.03.2015 р. було зафіксовано, що на основі актів загальної форми станції Котовськ № 1433 від 15.03.2015 р., № 9 від 16.03.2015 р. вагон № 52276052 по відправці вказаній на звороті цього акту, був поданий на комісійне переважування на справних вагонних електромеханічних вагах ВВ 150 Е - 143 станції Котовськ за документом значиться: вапняк брутто не вказано, тара 23800 кг, нетто 69000 кг, вантажопідйомність фактично виявилось: вантаж вапняк брутто 96300 кг, тара 23800 кг, нетто 72500 кг, що більше проти ваги вказаної у перевізному документі на 3500 кг та більше вантажопідйомності на 3500 кг. Надлишок вантажу завантажено в автомобіль д.н. НОМЕР_1 та забраний вантажовідправником ОСОБА_3
У комерційному акті серії АЕ № 859209/11 від 17.03.2015 р. було зафіксовано, що на основі актів загальної форми станції Котовськ № 1434 від 15.03.2015 р., № 9 від 16.03.2015 р. вагон № 56229248 по відправці вказаній на звороті цього акту, був поданий на комісійне переважування на справних вагонних електромеханічних вагах ВВ 150 Е - 143 станції Котовськ за документом значиться: вапняк брутто не вказано, тара 23800 кг, нетто 69000 кг, вантажопідйомність фактично виявилось: вантаж вапняк брутто 103700 кг, тара 23800 кг, нетто 79900 кг, що більше проти ваги вказаної у перевізному документі на 10900 кг та більше вантажопідйомності на 10900 кг. Надлишок вантажу завантажено в автомобіль д.н. НОМЕР_1 та забраний вантажовідправником ОСОБА_3
Відповідно до акту загальної форми № 15 від 17.03.2015 р., складеного на станції Котовськ Одеської залізниці, з огляду на вивантаження надлишку вантажу та з'ясування обставин щодо різниці маси вантажу у вказаних вагонах, позивач поніс додаткові витрати в сумі 7 670, 76 грн.
При цьому, відповідно до вказаного акту та комерційних актів позивачем було нараховано відповідачу штраф за неправильно визначену масу вантажу в накладній згідно зі ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України в розмірі п'ятикратної провізної плати (7 732, 00 грн. х 5 х 2 вагони = 77 320, 00 грн.).
Враховуючи вказані обставини, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Під час провадження у справі відповідач заявлені позовні вимоги визнав, проте просив зменшити нараховані позивачем штрафні санкції з огляду на скрутний фінансовий стан позивача.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Статтею 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується із ст. 908 Цивільного кодексу України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст. 2 Статуту залізниць України, Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
За змістом ст. 32 Статуту відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Стаття 24 Статуту надає право залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. При цьому, перевірка вантажу під час його приймання до перевезення є правом, а не обов'язком залізниці.
Статтею 129 Статуту регламентовано, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач.
Відповідно до п. 16 Правил складання актів (розділ 28 Правил перевезень вантажів), у разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих Правил одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місця незагального користування протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагона (контейнера) з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику дирекції залізничних перевезень безпосередньо або через начальника станції.
Матеріали справи документів щодо оскарження представником вантажовідправника комерційних актів, наданих залізницею в якості доказів у справі, не містять.
Відповідно до п. 3 Правил складання актів акти загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.
Законодавчо обов'язку вантажовідправника щодо підписання акту загальної форми не передбачено.
Згідно зі статтею 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Статтею 118 Статуту залізниць передбачено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 77 320, 00 грн. (7 732, 00 грн. х 5 х 2 вагони), розрахунок якого є вірним.
Згідно ст. 124 Статуту вантажовідправник, вантажоодержувач, порт, підприємство зобов'язані відшкодувати залізниці збитки, завдані внаслідок пошкодження рухомого складу, перевантаження, неправильного навантаження, застосування неякісної упаковки або неправильного кріплення вантажу.
Відповідно до п. 4.3. Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту і зв'язку України від 26.03.2009 р. № 317, якщо під час перевезення виявлено завантаження вагона понад його вантажопідйомність, то надлишок вантажу вивантажується і досилається за призначенням зі стягненням з одержувача (за експортний вантаж з відправника) плати за всю відстань перевезення залізницями України як за самостійну відправку на загальних підставах.
За таких обставин суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою користуванням вагонами за час простою, збору за маневрену роботу, збору за зважування вагонів, телеграму та зберігання вантажу.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Оскільки заявлені позовні вимоги визнані судом обґрунтованими, вони підлягають задоволенню.
При цьому, розглядаючи клопотання відповідача щодо зменшення розміру нарахованого позивачем штрафу, суд вважає за необхідне його задовольнити.
Так, частиною 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
При цьому, вказана процесуальна норма застосовується виключно у сукупності з нормами права матеріального, які передбачають можливість зменшення розміру пені, а саме ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України і ст. 233 Господарського кодексу України.
Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналогічні положення закріплені також у ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, згідно з якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При цьому, визначальним фактором при зменшенні розміру належної до сплати неустойки є винятковість випадку.
Як зазначено в п. 3.17.4. Постанови Пленум Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Відповідно до п. 22. Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007 р. № 01-8/917 господарський суд має право зменшувати розмір штрафу, передбаченого пунктами 118 та 122 Статуту залізниць України.
Враховуючи те, що нарахований позивачем штраф є надміру великим у порівнянні з витратами позивача, а також враховуючи те, що відповідач одразу визнав свою провину, суд вважає за можливе знизити такий штраф до двох провізних плат з огляду на допущені порушення по двом вагонам та визначити його в сумі 15 464, 00 грн.
При вирішенні питання щодо розподілу судового збору судом враховані роз'яснення, викладені у п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у яких зазначено, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Відтак, судовий збір відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Актів Груп» (02105, місто Київ, проспект Миру, будинок 15-А, кабінет 102, код ЄДРПОУ 36976259) на користь Державного підприємства «Одеська залізниця» (65012, Одеська область, місто Одеса, вулиця Пантелеймонівська, будинок 19, код ЄДРПОУ 01071315) 15 464 (п'ятнадцять тисяч чотириста шістдесят чотири) грн. 00 коп. штрафу, 7 760 (сім тисяч сімсот шістдесят) грн. 76 коп. додаткових витрат та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 14.09.2015 р.
Суддя В.С. Ломака