ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
08.09.2015Справа №910/11917/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи"
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ "Масальот"
до відповідача-2: Публічного акціонерного товариства банк "Контракт",
за участю
третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_1,
третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю «Акрополіс Реаліті Груп»,
третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Олеван плюс",
третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт менеджмент груп",
третьої особи-5. яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Приватного нотаріуса Новохатньої Наталії Сергіївни
про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна
Суддя О.С. Комарова
Представники сторін:
від позивача (правонаступник) Дзюбко М.П. (представник за довіреністю);
від ПАТ "Неос Банк" не з'явились;
від відповідача-1 не з'явились;
від відповідача-2 не з'явились;
від третьої особи-1 не з'явились;
від третьої особи-2 не з'явились;
від третьої особи-3 не з'явились;
від третьої особи-4 не з'явились;
від третьої особи-5 не з'явились.
В судовому засіданні 08 вересня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Позивач, Публічне акціонерне товариство "Неос Банк", 08 травня 2015 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою від 17.02.2015 року до відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ "Масальот", та відповідача-2, Публічного акціонерного товариства банк "Контракт", про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу нерухомого майна від 16 квітня 2014 року було відчужено іпотечне майно без згоди іпотекодержателя, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність підстав для визнання вказаного договору купівлі-продажу недійсним.
Ухвалою суду від 13.05.2015 року (суддя Комарова О.С.) порушено провадження у справі № 910/11917/15, призначено розгляд справи на 09.06.2015 року та залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю «Акрополіс Реаліті Груп», Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Олеван плюс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліт менеджмент груп", приватного нотаріуса Новохатню Наталію Сергіївну.
Через відділ діловодства суду 28.05.2015 року від представника позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.
Через відділ діловодства суду 04.06.2015 року від Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.
09.06.2015 року через відділ діловодства суду від представника відповідача-2 надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.
В судовому засіданні 09.06.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, дав пояснення по суті спору, а також заявив клопотання про продовження строків розгляду справи на 15 днів. Представники відповідача-1,2 та третіх осіб-1,2,3,4,5 в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, вимог ухвали не виконали, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2015 року за клопотанням представника позивача у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів, та оголошено відкладення розгляду справи до 14.07.2015 року.
Через відділ діловодства суду 09.07.2015 року від представника позивача надійшло клопотання про заміну позивача - Публічне акціонерне товариство "Неос Банк" його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи".
Через відділ діловодства суду 14.07.2015 року від представника відповідача-2 надійшли письмові пояснення, які було судом долучені до матеріалів справи.
В судовому засіданні 14.07.2015 року представник позивача підтримав клопотання про заміну позивача правонаступником. Представник відповідача-2 дав пояснення по суті спору. Представники відповідача-1 та третіх осіб-1,2,3,4,5 в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, вимог ухвали не виконали, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.07.2015 року за клопотанням представника позивача замінено позивача - Публічне акціонерне товариство "Неос Банк" його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України та відкладено розгляд справи на 04.08.2015 року.
В судове засідання 04.08.2015 року представники позивача, відповідача-2 та ПАТ «Неос Банк» з'явились та надали пояснення у справі. Представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача-2 заперечив проти задоволення позовних вимог, просив відмовити в їх задоволенні.
Представники відповідача-1 та третіх осіб-1,2,3,4,5 в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, вимог ухвали не виконали, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.08.2015 року розгляд справи відкладено на 08.09.2015 року.
Через відділ діловодства суду 17.08.2015 року від представника позивача надійшли додаткові документи, які були долучені до матеріалів справи.
Через відділ діловодства суду 08.09.2015 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В судове засідання 08.09.2015 року представник позивача з'явився, дав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Представники відповідачів та третіх осіб в судове засідання 08.09.2015 року не з'явились.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на тому, що застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
22 січня 2008 року між Акціонерним банком "Автозазбанк" (яке в подальшому було реорганізовано у Відкрите акціонерне товариство "Банк Кіпру", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Банк Кіпру") та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 002-4/2008, за змістом якого Банк відкриває позичальнику кредитну лінію на поточні потреби в сумі 16 000 000,00 грн. строком з 22.01.2008 року по 19.01.2018 року.
22 січня 2008 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між Акціонерним банком "Автозазбанк" та ОСОБА_1 укладено Іпотечний договір, зареєстрований в реєстрі за № 165, на підставі якого в іпотеку Банку передано нерухоме майно, що належало іпотекодавцю - ОСОБА_1: групу нежилих приміщень № 168, № 169 (в літ. А), а саме: нежилі приміщення загальною площею 555,40 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23.02.2009 р. у справі № 2-873/09 позов ОСОБА_1 було задоволено частково, в тому числі визнано за ОСОБА_1 право власності на групу приміщень № 172 загальною площею 366,0 кв.м та № 173 загальною площею 368,0 кв.м по АДРЕСА_1 (літера А) як на окремі об'єкти нерухомого майна.
23 липня 2010 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Акрополіс Реаліті груп» було укладено договір купівлі-продажу групи нежилих приміщень №172 в літ «А» по АДРЕСА_1 загальною площею 366,0 кв. м.
04 серпня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Акрополіс Реаліті груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Олеван плюс» було укладено договір купівлі - продажу групи нежилих приміщень №172 в літ «А» по АДРЕСА_1 загальною площею 366,0 кв. м.
27 січня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Олеван плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт менеджмент груп" укладено договір купівлі-продажу групи нежилих приміщень №172 в літ «А» по АДРЕСА_1 загальною площею 366,0 кв. м.
27 грудня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт менеджмент груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "НВФ "Масальот" було укладено договір купівлі-продажу групи нежилих приміщень №172 в літ «А» по АДРЕСА_1 загальною площею 366,0 кв. м.
16 квітня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "НВФ "Масальот" і Публічним акціонерним товариством «Банк «Контракт» було укладено договір купівлі-продажу групи нежилих приміщень №172 в літ «А» по АДРЕСА_1 загальною площею 366,0 кв. м.
Таким чином, останнім набувачем групи нежилих приміщень №172 в літ «А» по АДРЕСА_1 загальною площею 366,0 кв.м. є: Публічне акціонерне товариство «Банк «Контракт», яке набуло право власності на групу нежилих приміщень №172 в літ «А» по АДРЕСА_1 загальною площею 366,0 кв. м. відповідно до договору купівлі продажу від 16.04.2014 року №1326, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новохатньою Н.С.
Отже, спір у справі, що розглядається, виник у зв'язку з наявністю, за твердженням позивача, підстав для визнання Договору купівлі-продажу від 16.04.2014 року недійсним.
Відповідачем-2 були подані письмові пояснення в яких, останній просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що позивачем було обрано невірний спосіб захисту у зв'язку з тим, що відповідно до Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 вказано, що особи, які не брали участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином. Оцінивши подані відповідачем-2 письмові пояснення, суд дійшов висновку, що вони є необґрунтованими та недоведеними, а також не спростовують заявлені позовні вимоги.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.
Як визначено нормами ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Як встановлено судом, на підставі Іпотечного договору від 10.10.2008 р. нежилі приміщення № 172 (в літ. А) загальною площею 366,0 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, були передані позивачу в іпотеку в якості забезпечення виконання зобов'язань за укладеним з третьою особою Кредитним договором.
Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 та на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23.02.2009 року, яке в подальшому було скасовано рішенням Апеляційного суду м. Києва від 03.11.2011 р., за позивачем було зареєстровано право власності на нежитлові приміщення № 168, площею 1,8 кв.м, та № 172, площею 366,0 кв.м.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про іпотеку" виключно на підставі згоди іпотекодержателя іпотекодавець має право: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.
Як свідчать матеріали справи, згода на відчуження майна - приміщення № 172 загальною площею 366,0 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, ні на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ "Масальот", ані на користь Публічного акціонерного товариства банк "Контракт" позивачем (як іпотекодержателем такого майна) не надавалась.
Таким чином, в порушення ст. 9 Закону України "Про іпотеку" без згоди іпотекодержателя на підставі договору купівлі-продажу від 16.04.2014 р. спірне майно було відчужено іпотекодавцем на користь "НВФ "Масальот", а останнім - на користь Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" за договором купівлі-продажу від 16.04.2014 року.
У відповідності до ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.
Отже, з огляду на те, що відчуження приміщення № 172, площею 366,0 кв.м, яке є частиною переданого в іпотеку майна, відбулось без згоди іпотекодержателя (позивача), договір купівлі-продажу від 27.12.2011 р. (укладений між третьою особою-4 та відповідачем 1) та від 16.04.2014 р. (укладений між відповідачами) в силу положень ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку", ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемними.
Як зазначено в п. 2.5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.
Таким чином, оскільки судом встановлено, що в силу положень ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку", ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України укладений між відповідачами Договір купівлі-продажу від 16.04.2014 року є нікчемним, вимоги позивача про визнання даного Договору недійсним є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, суд звертає увагу на не, що за змістом ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що 30 червня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Неос Банк» (Клієнт за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (Фактор за договором) було укладено Договір факторингу № 1-06/15-Ф, за умовами якого в порядку та на умовах визначених договором, фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а Клієнт зобов'язується відступити факторові наступні свої права грошової вимоги до Боржника: права грошової вимоги за Кредитним договором № 002-4/2008 від 22.01.2008 року, укладеним між Клієнтом та ОСОБА_1, а також право грошової вимоги за основним договором, забезпечені іпотекою відповідно до Іпотечного договору від 22 січня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М. 22 січня 2008 року та зареєстрованого в реєстрі за № 165.
Статтею 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ст.ст. 514, 516 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, відбулась заміна кредитора за зобов'язаннями по Кредитному договору № 002-4/2008 від 22.01.2008р., укладеного між АБ «АвтоЗАЗбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Неос Банк», та ОСОБА_1, та по Іпотечному договору від 22.01.2008р., укладеного між АБ «АвтоЗАЗбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Неос Банк», та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 165. Новим Кредитором за зобов'язаннями по Кредитному договору № 002-4/20058 від 22.01.2008р. та Новим Іпотекодержателем по Іпотечному договору від 22.01.2008р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 165 в результаті відступлення прав вимоги стало - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи».
Як зазначалось судом вище, ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.07.2015 року замінено позивача - Публічне акціонерне товариство "Неос Банк" його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України.
Визнання судом недійсним договору купівлі-продажу від 16.04.2014 року, укладеного між відповідачами, виступатиме підставою для скасування реєстрації права власності на спірне майно за Публічним акціонерним товариством Банк "Контракт" та матиме наслідком поновлення реєстрації права власності на дане майно за Публічним акціонерним товариством "Неос Банк", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", в тому числі за відсутності відомостей про обтяження майна згідно Іпотечного договору.
Отже, в такому разі сам по собі факт існування рішення суду про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16.04.2014 р. не зможе забезпечити відновлення та захистити порушені права Банку як іпотекодержателя спірного майна.
За приписами пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству; виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
В п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вказано, якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України).
Таким чином, оскільки судом встановлено, що укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Акрополіс реаліті Груп" договір купівлі-продажу від 23.07.2010 р. суперечить вимогам ст. 9 Закону України "Про іпотеку" та в силу положень законодавства (ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку", ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України) є нікчемним, з метою забезпечення захисту прав і законних інтересів позивача (як іпотекодержателя спірного майна) та відновлення державної реєстрації права власності на майно за іпотекодавцем, що дозволить в майбутньому реалізувати банком право іпотекодержателя на звернення стягнення на відповідне майно (у разі наявності підстав), суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви позивача в частині визнання недійсним договору-купівлі продажу від 16.04.2014 року № 1326.
За приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як встановлено судом, відповідачами, не надано суду належних доказів на спростування доводів позивача щодо недійсності укладеного між ними договору купівлі-продажу.
Враховуючи викладене, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1 827,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів.
Керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 34, 49, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу групи нежилих приміщень від 16.04.2014 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новохатньою Н.С., зареєстрований в реєстрі за № 1326, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "НВФ "Масальот" та Публічним акціонерним товариством Банк "Контракт".
3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ "Масальот" (ЄДРЮОФОП 34427546 адреса: 03113, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЛАГЕРНА, будинок 38) та Публічного акціонерного товариства банк "Контракт" (ЄДРЮОФОП 19361746 адреса: 04071, м. Київ, ВУЛИЦЯ ВОЗДВИЖЕНСЬКА, будинок 58) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (ЄДРЮОФОП 35326253 адреса: 07400, Київська обл., місто Бровари, БУЛЬВАР НЕЗАЛЕЖНОСТІ, будинок 14) судовий збір у розмірі 1218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень). Видати наказ.
4. Копію рішення направити відповідачам та третім особам у справі № 910/11917/15.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 14.09.2015 року.
Суддя О.С. Комарова