номер провадження справи 8/154/15
03.09.2015 Справа № 908/4022/15
за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Компарекс Україна” (03680, м. Київ, вул. М.Грінченка, 4-Б)
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Служба швидкого кредитування” (69037, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, 39-А, оф. 25)
про стягнення 377638 грн. 74 коп. основного боргу за Субліцензійним договором №140626 від 26.06.2014 р., 122963 грн. 49 коп. курсової різниці, 94161 грн. 51 коп. пені, 115734 грн. 90 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 6323 грн. 48 коп. річних процентів
Суддя І. А. Попова
Представники:
Позивача - ОСОБА_2, дов. від 21.01.2015 р.
Відповідача - ОСОБА_3, дов. від 20.06.2015 р.
Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 377638 грн. 74 коп. основного боргу за Субліцензійним договором №140626 від 26.06.2014 р., 122963 грн. 49 коп. курсової різниці, 94161 грн. 51 коп. пені, 115734 грн. 90 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 6323 грн. 48 коп. річних процентів.
Розгляд справи, призначений на 05.08.2015 р., відкладався до 20.08.2015 р., 03.09.2015р. Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 03.09.2015 р.
Позивач підтримує позовні вимоги, з підстав викладених у позові, відповідно до ст.. 1109, 526, 610, 625 ЦК України. В обґрунтування вимог зазначає, що 26.06.2014 р. позивачем та відповідачем укладений субліцензійний договір № 140626, за умовами якого позивач в порядку та на умовах цього договору за винагороду (роялті) надає субліцензіату право на користування програмним забезпеченням, перелік якого зазначено в додатках до цього договору. Позивач виконав умови субліцензійного договору належним чином. Відповідач у порушення умов договору платежі не здійснив, внаслідок чого за ним склалася заборгованість, яка складається з суми 377638 грн. 74 коп. основного боргу та суми 122963 грн. 49 коп. курсової різниці згідно умов п. 7 Додатку № 1 до договору. За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідачем нараховано пеню в розмірі 94161 грн. 51 коп., за період з 21.07.2014 р. по 25.06.2015 р., яку позивач просить стягнути з відповідача. Крім того, у відповідності до ст. 625 ЦК України до стягнення заявлено 115734 грн. 90 коп. втрат від інфляції грошових коштів, нарахованих за період з серпня 2014 р. по травень 2015 р., та 6323 грн. 48 коп. річних процентів, за період з 21.07.2014 р. по 25.06.2015 р.
В судовому засіданні 03.09.2015 р. позивачем заявлено клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах розміру суми позовних вимог, а саме 716822 грн.. 12 коп. Клопотання судом відхилено, про що винесено відповідну ухвалу.
Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав. У відзиві на позов вказує, що субліцензійний договір № 140626 від 26.06.2014 р. вважає таким, що підлягає визнанню у судовому порядку недійсним на підставі ст.. 230 ЦК України, у зв'язку з тим, що позивач вчинив цей правочин під впливом обману. Перелік ліцензій, які надаються за договором № 140626нараховує 7 пунктів, при тому, що відповідачу потрібно було придбати для ведення власного бізнесу тільки 3 пункти з переліку. А решта ліценцій була нав'язана позивачем, із посиланням на те, що ці програми неподільно взаємопов'язані. Відповідач вважає, що він, як споживач, не мав достатньої інформації про можливість сполучення програми СRМ з альтернативними безкоштовними продуктами і саме цей брак інформації призвів до придбання непотрібних програмних продуктів, чим була обмежена його можливість вільного вибору. Позивач недобросовісно використовує своє становище на ринку та, вводячи в оману споживачів, отримує надвеликі прибутки та незаконно змушує оплачувати велику кількість ошуканих споживачів цих не потрібних програмних продуктів. По-друге, розмір плати визначався за курсом долара США, наведеним у розділі 1 договору, на дату укладення договору. Листом від 22.04.2015 р. відповідач отримав від позивача ОСОБА_4 приймання-передачі ліценцій, починаючи з січня 2015 р. та лист про необхідність підписання ОСОБА_2 та додаткових угод до оспорюваного договору, але за збільшеним курсом долару США. Відповідач вважає таке підвищення вартості послуг з надання ліцензій надмірною та такою, що викликала істотні зміни умов оплати за договором, а відповідач при укладенні договору не мав змови передбачити таке підвищення вартості. Листом, що отриманий відповідачем 22.04.2015р., позивачем запропоновано сплачувати усі рахунки за надання ліцензій за даним договором з 01.01.2015 р. з урахуванням підвищення вартості послуг ще на 20%, у зв'язку тим, що з 01.01.2015 р. позивач набув статусу платника податку на додану вартість, тому всі акти починаючи з 2015 р. підлягають перерахунку. У свою чергу відповідач не є платником ПДВ та не має змоги сплачувати підвищену вартість послуг за договором ще на 20%. По-третє, в 2014 році відповідач з метою подолання негативних явищ в українській економіці та автоматизації управління вирішив запровадити систему СRМ. З урахуванням домовленостей з позивачем щодо допомоги у впровадженні продуктів та надання відповідної фінансової допомоги відповідачем прийнято рішення про підписання договору з позивачем. Розпочавши впровадження, вартість послуг безпідставно була збільшена позивачем. Таким чином, відповідач не отримав від позивача жодного із потрібних йому продуктів.
В судовому засіданні 05.08.2015 р. відповідачем заявлено клопотання про зупинення провадження у справі, в обґрунтування якого зазначає, що 03.07.2015 р. до господарського суду м. Києва ТОВ “Служба швидкого кредитування” подано позовну заяву до ТОВ “Компарекс Україна” про розірвання субліцензійного договору № 140623 від 26.06.2014 р. Клопотання судом відхилено з підстав, викладених в ухвалі суду від 05.08.20.15 р. по даній справі.
В судовому засіданні 03.09.2015 р. відповідачем заявлено клопотання про зупинення провадження у даній справі у зв'язку з неможливістю її розгляду до вирішення пов'язаної з нею справи № 910/21466/15, яка розглядається господарським судом м. Києва, за позовом ТОВ «Служба швидкого кредитування» до ТОВ «Компарекс Україна» про визнання недійсним сублійцензійного договору № 140626 від 26.02.2014 р.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»). Суд вважає, що неодноразові звернення з клопотанням про зупинення провадження по справі спрямовані на затягування судового процесу та розцінюються судом як зловживання процесуальними правами, тому з урахуванням конкретних обставин справи доводи відповідача щодо зупинення провадження по даній відправі відхиляються. Крім того, суд зазначає, що вирішуючи спір, господарський суд не тільки не обмежений у праві, а і зобов'язаний встановити обставини, що стосуються законності укладення договору, який є джерелом спірних правовідносин, і у зв'язку з цим надати юридичну оцінку відповідності закону його положень.
Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив:
26 червня 2014р. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Компарекс Україна” (ліцензіат, позивач у справі) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Служба швидкого кредитування» (субліцензіат, відповідач у справі) укладено субліцензійний договір № 140626, за умовами якого ліцензіат в порядку та на умовах цього договору за винагороду (роялті) надає субліцензіату право на користування програмним забезпеченням, перелік якого зазначено в додатках до цього договору, що є його невід'ємними частинами.
Відповідно до п. 1.5 договору, строк, на який надаються права, визначений додатками до цього договору, що є його невід'ємними частинами. Територія на якій надаються права - територія України.
Умовами п. 3.1 договору визначено, що загальний розмір винагороди за ліцензії (роялті) та порядок її здійснення погоджується сторонами у відповідному додатку до цього Договору. Платіж здійснюється без ПДВ відповідно до підпункту 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України.
Роялті сплачується субліцензіатом на підставі даного договору у строки, вказані у відповідних додатках до цього договору, шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок ліцензіата. Сторони встановили, що всі розрахунки по договору будуть здійснюватися у національній грошовій одиниці України - гривні (п. 3.2., п. 3.4. договору).
Згідно з п. 4.1 договору дозвіл на використання Програмного забезпечення надається субліцензіату шляхом надання доступу на сайт https://www.microsoft.com.licensing/servicecentr/, на якому субліцензіат матиме доступ до програмного забезпечення та/або матиме змогу отримати ліцензійні коди на активацію програмного забезпечення (у разі потреби), про що сторони складають ОСОБА_2 відповідно до додатків до цього договору.
Згідно п. 9.1. договору він вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє до 30 червня 2017 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.
26 червня 2014 р. сторонами по справі укладено додаток № 1 до договору, пунктом 2 якого погоджено перелік ліцензій, які надаються, зокрема, на 1-й квартал з 01.07.2014р. по 30.09.2014р., 2-й квартал з 01.10.2014 р. по 31.12.2014 р., 3-й квартал з 01.01.2015 р. по 31.03.2015 р., на 4-й квартал з 01.04.2015 р. по 30.06.2015 р. вартістю в розмірі 76550 грн. 84 коп. за кожний квартал.
У пункті 3 додатку № 1 зазначено, що дозвіл на використання вищезазначеного Програмного забезпечення надається субліцензіату за ОСОБА_2 приймання-передачі ліцензій в порядку, що передбачений статтею 4 договору.
Сума роялті за весь період, у відповідності до переліку, наведеному в пункті 2, є еквівалентом 76633,22 доларів США за “Курсом долара” на дату підписання, що становить 1198,71 гривень за 100 доларів США (п. 5 додатку).
Пунктом 6 додатку № 1 сторонами погоджено графік здійснення оплат, зокрема, роялті за 1-й квартал сплачується не пізніше 20.07.2017р., за 2-й квартал - не пізніше 20.10.2014 р., за 3-й квартал - не пізніше 20.01.2015 р., за 4-й квартал - 20.04.2015 р. в розмірі 76550 грн. 84 коп. за кожний квартал.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання за договором, передавши відповідачу ліцензії за актами приймання-передачі № 1 від 07.07.2014р., № 2 від 02.10.2014 р., № 4 від 31.12.2014 р., № 5 від 17.04.2015 р. ОСОБА_2 приймання-передачі № 1 та № 2 підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками. ОСОБА_4 приймання-передачі № 4 та № 5 підписані лише представниками позивача.
Крім того, 25.09.2014 р. сторонами по справі укладено Додаток № 2 до Сублізенційного договору № 140626, за умовами якого п. 2.1 сторонами погоджено Перелік ліцензій, які надаються ліцензіатом сублізенціату в рамках програми ліцензування та вартість, а саме: загальну сума роялті згідно перелік ліцензій, які надаються на 1-й період з 01.10.2014 р. по 30.06.2015 р., складає 56125 грн. 20 коп. Відповідно до п. 3 Додатку № 2 дозвіл на використання програмного забезпечення надається субліцензіату за ОСОБА_2 приймання-передачі в порядку, що передбачений ст.. 4 договору. Сума роялті за весь період у відповідності до переліку, наведеному в п. 1 є еквівалентом 15840,04 доларів США за «Курсом долара» на дату підписання, що становить 1299,19 грн. 100 доларів США. Згідно п. 6 додатку, роялті сплачується в наступному порядку: 1-й період згідно п. 2.1 додатку № 2 в сумі 56125,20 грн. сплачується не пізніше 20.10.2014 р. (п. 6.1 додатку). 29 жовтня 204 р. за актом № 3 приймання-передачі ліцензій згідно Додатку № 2 від 2509.2014 р. до субліцензійного договору № 140626 від 26.06.2014 р. позивачем, як ліцензіатом, передано відповідачу, як субліцензіату, відповідні ліценції за 1-й період на суму 56125,20 грн.
Згідно зі ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.
Відповідно до ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об'єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містить ст.193 Господарського кодексу України.
Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 ЦК України також передбачено, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 4.2 договору визначено, що у разі, якщо впродовж 10 календарних днів з дня надання субліцензіату ОСОБА_2 приймання-передачі ліцензій, субліцензіат такий акт не підписав та не повернув його ліцензіату, або в цей же строк субліцензіат не надав письмову обґрунтовану, мотивовану відмову від підписанні такого ОСОБА_2, то зобов'язання виконані ліцензіатом, вважаються прийнятими субліцензіатом відповідно до ОСОБА_2 приймання-передачі ліцензій, що підписані ліцензіатом в односторонньому порядку і без жодних претензій.
Відповідач не надав доказів звернення до позивача з письмовою обґрунтованою відмовою від писання таких актів, тому ліцензії за вказаними актами вважаються прийнятими відповідачем.
Згідно представленого позивачем розрахунку, платежі роялті, які повинні бути сплачені за умовами договору № 140626 за додатком № 1 за 1-й - 4-й періоди по 76550 грн. 84 коп. за кожний квартал та за додатково № 2 за 1-й період в сумі 56125,20 грн. відповідачем не здійснені, внаслідок чого заборгованість складає 377638 грн. 74 коп.
Щодо заперечень відповідача, що вказаний договір укладено внаслідок введення його в оману, суд зазначає: субліцензійний договір № 140626 від 26.06.2014 р. оспорюється відповідачем не внаслідок його нікчемності, а з підстав вчинення правочину під впливом обману.
Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину. Оскільки особа, що діє під впливом обману не усвідомлює цього, так як її воля сформована на підставі необ'єктивних відомостей, визначити наявність обману можливо лише проаналізувавши ставлення до правочину другої сторони. Позивач заперечив замовчування будь-яких фактів, які б могли вплинути на волевиявлення відповідача щодо отримання у користування програмного забезпечення на умовах договору № 140626, та зазначив, що неврегульовані господарські відносини відповідача з іншими особами не можуть ставити під сумнів волевиявлення сторін даного договору.
Доводи відповідача щодо збільшення позивачем ціни послуг по договору № 140626 суд знаходить необґрунтованими, оскільки включення з 01.01.2015 р. податку на додану вартість до вартості послуг з надання ліцензій відповідає приписам діючого законодавства
Оскільки відповідач не надав суду доказів виконання зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг в узгодженому розмірі та у визначені строки, заборгованість не спростував, суд вважає вимоги про стягнення основного боргу в сумі 377638 грн. 74 коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно до п. 7 додатку № 1 сторони домовились, що у випадку зміни (збільшення/зменшення) “Курсу долара”, за наявності письмової вимоги будь-якої із сторін сума роялті, що підлягає сплаті, підлягає перерахунку по наступній формулі:
С = В х (К2/К1) грн., де:
В - неоплачена сума роялті в національній валюті України на дату підписання даного договору або відповідної додаткової угоди про продовження терміну дії даного договору;
С - сума роялті в національній валюті України, що має бути сплачена згідно з умовами даного договору;
К1 - вартість 100 доларів США в національній валюті України згідно з “Курсом долара” на дату підписання даного договору або відповідної додаткової угоди про продовження терміну дії даного договору;
К2 - вартість 100 доларів США в національній валюті України згідно з “Курсом долара” на дату платежу.
За результатами визначення по вищевказаній формулі розміру курсової різниці, що підлягає сплаті (доплаті / відшкодуванню), сторони підписують ОСОБА_2 узгодження цін ліцензій. Визначена за перерахунком по формулі сума курсової різниці підлягає сплаті відповідною стороною впродовж 10 календарних днів, починаючи з наступного дня, що йде за днем отримання письмової вимоги іншої сторони.
З посиланням на зазначені умови позивач просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням зміни курсу гривні до долара США, встановленого НБУ, у розмірі 122963 грн.49 коп. Позивач визначає в даному випадку датою оплати - дату звернення до суду з позовом. Суд не погоджується з доводами позивача, з огляду на наступне:
Відповідно до ч. 2 статті 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Умовами договору чітко визначено, що за наявності письмової вимоги сума роялті, що підлягає сплаті, перераховується, при цьому формула розрахунку передбачає застосування курсу гривні до долара США на дату платежу. Відповідно визначення розміру курсової різниці суми роялті на дату звернення до суду є неправомірним та не відповідає умовам оплати, погодженим сторонами.
Для виникнення у позивача права на стягнення курсової різниці останній повинен виконати вимоги умов договору щодо складання ОСОБА_2 узгодження цін ліцензій та направлення письмової вимоги тільки після оплати відповідачем суми боргу по договору.
При цьому, суд зазначає, що датою оплати є фактичне перерахування коштів, а дата подачі позову не є тотожною даті оплати.
У зв'язку з тим, що відповідачем сплату роялті за субліцензійним договором №140626 не здійснено, на момент розгляду справи у позивача відсутнє право на стягнення курсової різниці.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення курсової різниці у розмірі 122963 грн. 49 коп. задоволенню не підлягають, як безпідставно заявлені.
Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 115734 грн. 90 коп. втрат від інфляції, нарахованих за період з серпня 2014 р. по травень 2015 р., та 6323 грн. 48 коп., нарахованих за період з 21.07.2014 р. по 25.06.2015 р.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.
Нарахування позивачем втрат від інфляції грошових коштів та річних процентів за неналежне виконання грошових зобов'язань за субліцензійним договором № 140626 є обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Вимоги про стягнення пені в розмірі 94161 грн. 15 коп., нарахованої за період з 21.07.2014 р. по 25.06.2015 р., позивач обґрунтовує п. 5.2 договору № 140626 від 26.06.2014 р., згідно до якого субліцензіат, у випадку порушення встановлених даним договором розміру та строків внесення винагороди, сплачує ліцензіату неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
За приписами частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. У відповідності до частини першої статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною шостою статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Відповідно до приписів ст. 232 Господарського Кодексу України нарахування неустойки припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Розрахунок пені позивачем виконано без врахування передбаченого ст. 232 ГК України обмеження строку для нарахування штрафних санкцій. Судом здійснено перерахунок, відповідно до якого пеня на суму боргу 76550,84 грн. (1 платіж) з 21.07.2014 р. по 21.01.2015 р. складає 10140 грн. 36 коп., на суму боргу 76550,84 грн. (2 платіж) з 21.10.2014 р. по 21.04.2015 р. складає 14490 грн. 13 коп., на суму боргу 76550,84 грн. (3 платіж) з 21.01.2014 р. по 25.06.2015 р. складає 17441 грн. 65 коп., на суму боргу 91861,02 грн. (4 платіж) з 21.04.2015 р. по 25.06.2015 р. складає 9966 грн. 29 коп., на суму боргу 56125,20 грн. (5 платіж) з 21.10.2014 р. по 21.04.2015 р. складає 3146 грн. 10 коп. Суд вважає вимоги про стягнення пені такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 55184 грн. 53 коп.
Заперечення відповідача спростовано вищевикладеним.
Позовні вимоги задовольняються частково.
Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного, ст. ст. 193, 232 ГК України, ст. ст. 526, 549 ЦК України, керуючись ст.ст. 49, 75, 82-84 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Служба швидкого кредитування” (69037, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, 39-А, оф. 25, ЄДРПОУ 37611616) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Компарекс Україна” (03680, м. Київ, вул. М.Грінченка, 4-Б, ЄДРПОУ 36273889) 377638 (триста сімдесят сім тисяч шістсот тридцять вісім) грн. 74 коп. основного боргу, 55184 (п'ятдесят п'ять тисяч сто вісімдесят чотири) грн. 53 коп. пені, 115734 (сто п'ятнадцять тисяч сімсот тридцять чотири) грн. 51 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 6323 (шість тисяч триста двадцять три) грн.. 48 коп. річних процентів, 11097 (одинадцять тисяч дев'яносто сім) грн. 62 коп. судового збору. Видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Повне рішення складено 11 вересня 2015 року.
Суддя І.А. Попова