пр. № 2-о/759/146/14
ун. № 759/2769/14-ц
04 червня 2014 року Святошинський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - І.В.П'ятничук,
при секретарі - К.Ю.Іванові,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву представників заявниці ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виправлення описки в рішенні суду по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 заінтересована особа: Відділ реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції в м.Києві про встановлення факту, що має юридичне значення, -
Відповідно до рішення Святошинського районного суду м.Києва від 16 травня 2014 року частково задоволено заявлені вимоги ОСОБА_1 та встановлено факт спільного проживання як подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 28 листопада 2002 р. по день смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_1.
Представники заявниці - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду із заявою про виправлення описки в рішенні суду від 16.05.2014р., а саме просили виключити четвертий абзац в описовій частині рішення посилаючись на те, що зазначені в ньому особи не є учасниками провадження у справі.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.219 ЦПК України, суд може з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі, виправити допущені в судовому рішенні описки чи арифметичні помилки.
При дослідженні матеріалів справи, встановлено, що дійсно в рішенні Святошинського районного суду м.Києва від 16 травня 2014 р. при перенесенні та роздрукуванні вказаного рішення з КП «Д-3» судом допущена описка при викладенні абзацу четвертого в описовій частині рішення, а саме: «Представники заявниці підтримали заявлені вимоги та просили їх задовольнити посилаючись на обставини справи викладені в заяві, а також вказуючи на положення ст.108 СК України, померла ОСОБА_5 була її двоюрідною сестрою. Їх батьки: матір померлої ОСОБА_6 та її - заявниці батько ОСОБА_7 - 1915 року народження були рідними братом та сестрою. Сама вона - заявниця після одруження змінила прізвище на "ОСОБА_1", однак весь час спілкувалась з сестрою, допомагали один одному, після смерті сестри саме вона - заявниця займалась її похованням».
Враховуючи вищевикладене та оскільки зазначені особи, в абзаці четвертому описової частини рішення, ніяким чином не стосуються розгляду цивільної справи та виключення з тексту рішення вищевказаного абзацу не змінює суті рішення, суд вважає необхідним виправити описку в рішенні Святошинського районного суду м. Києва від 16 травня 2014р.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 209-210, 219 ЦПК України, суд,-
Заяву представників заявниці ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виправлення описки в рішенні суду - задовольнити.
Внести виправлення описову частину рішення Святошинського районного суду м.Києва від 16 травня 2014 р. вважати правильним та читати рішення суду в наступному змісті:
" ВСТАНОВИВ:
Заявниця ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою та просила суд встановити факт, яким визнати недійсним (фіктивним) розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, яке було вчинено Відділом РАЦС Святошинського РУЮ м.Києва 28 листопада 2002 р. про що зроблено запис в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу за № 1205, також встановити факт, спільного проживання як подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 28 листопада 2002 р. по день смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_1.
В обґрунтування заявлених вимог вказуючи на те, що з 16 січня 1982 р., вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_4, від шлюбу мають двох повнолітніх дітей: ОСОБА_8 1982 р.н. та ОСОБА_9 1988 р.н., як вказує заявниця в 2002 р. з метою покращення житлових умов, шлюб між нею з чоловіком було розірвано, однак як до так і після розірвання шлюбу вона проживала однією сім'єю з ОСОБА_4, вела спільне господарство, спільний бюджет, підтримували сімейно-шлюбні стосунки, однак покращити житлові умови їх родина так і не встигла, оскільки ОСОБА_4 почав дуже хворіти, вона весь час опікувалась, і коли ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_4 помер вона оплачувала його поховання. Посилаючись на ст. 3 СК України, ст. 234, 236 ЦК України на ст.256, 257, 258 ЦПК України просила заявлені вимоги задовольнити.
Заявниця в судовому засіданні підтримала заявлені вимоги та просила їх задовольнити вказуючи на те, що як до розірвання шлюбу так і після розірвання шлюбу вона разом з ОСОБА_4 проживали однією сім'єю, тобто фактично шлюб між ними хоча і було розірвано, однак ознаки сім'ї мали місце в їх родині.
Представники заявниці підтримали заявлені вимоги та просили їх задовольнити вказуючи на обставини справи викладені в заяві до суду а також на положення ст. 108 СК України.
Представник заінтересованої особи, Відділу реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції в м.Києві в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду пояснення з приводу заявлених вимог з проханням розглянути справу в відсутності їх представника, тому суд вважає можливим розглянути справу в їх відсутності.
Суд, заслухавши пояснення заявниці, представників заявниці, допитавши в судовому засіданні свідка ОСОБА_10 дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 16 січня 1982 р. було зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с. 3), від шлюбу дані особи мають двох повнолітніх дітей.
28 листопада 2002 р. шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 розірвано (а.с. 4).
Відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с. 5).
Відповідно до ордеру №082648 від 28.06.1990 р. квартира АДРЕСА_1 надана ОСОБА_4 на сім'ю з чотирьох осіб (а.с. 18).
Відповідно до довідки ЖБК "Авіатор 15" ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1 сума пайового внеску по вказаній квартирі сплачена 02 березня 1992 р. (а.с. 19), та 27 квітня 2005 р. ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на житло (а.с. 20).
Відповідно до довідки ЖБК "Авіатор 15" від 08.01.2014 р. ОСОБА_1 з 03.07.1990 р. зареєстрована та сплачує комунальні послуги по квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 21).
Відповідно до розпорядження №560 від 23.08.2012 р. та №608 від 14.09.2012 р. ОСОБА_11 надано статус дитини позбавленої батьківського піклування та ОСОБА_1 призначена опікуном над малолітнім.(а.с. 23, 24).
Допитана судом в якості свідка ОСОБА_10 вказувала суду на те, що вона з 1990 р. знає родину ОСОБА_1 і не знала про те, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було розірвано, побут та життя їх родини не змінювалось, вона може це стверджувати оскільки бувала в квартирі і до 2002 р. і після, вказувала, що родина проживала разом, коли ОСОБА_4 помер, його похованням займалась заявниця.
Відповідно до статті 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виходячи із змісту ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту, а відповідно до ч.2 ст.256 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна, припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не встановлено іншого порядку їх встановлення.
Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 р. "Про судову практику у справах про спадкування", якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
Враховуючи наведене, суд вважає доведеними вимоги заявниці про встанолвення факту спільного проживання як подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 28 листопада 2002 р. по день смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_1.
Щодо вимог заявниці про визнання недійсним (фіктивним) розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, яке було вчинено Відділом РАЦС Святошинського РУЮ м.Києва 28 листопада 2002 р. про що зроблено запис в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу за № 1205, суд вважає доцільним в задоволенні даних вимог відмовити, з врахуванням наступного.
Відповідно до ст. 108 СК України встановлено, що за заявою заінтересованої особи розірвання шлюбу, здійснене відповідно до положень 106 СК України може бути визнане судом фіктивним, якщо буде встановлено, що жінка та чоловік продовжували прожувати однією сім'єю і не мали наміру припинити шлюбні відносини.
Однак, як з'ясовано в судовому засіданні розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було проведено в судовому порядку відповідно до ст. 110-112 СК України, а не ст..106 СК України яка передбачає розірвання шлюбу органом державної реєстрації актів цивільного стану за заявою подружжя, яке не має дітей.
Керуючись ст.ст. 256-259 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Встановити факт спільного проживання як подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 28 листопада 2002 р. по день смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_1.
В задоволенні іншої частини заявлених вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні протягом десяти днів після отримання копії рішення суду. "
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м.Києва через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: