м. Чернівці «15»березня 2011р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Підгорна С. П.
суддів Дембіцької О.О., Черновського О.К.
за участю прокурора Хоміцької Т.Б.
та адвоката ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Заставнівського районного суду Чернівецької області від 27 грудня 2010 року, -
Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець села Веренчанка, вул. Богуна, 114 Заставнівського району Чернівецької області, українець, ІНФОРМАЦІЯ_2, одружений, раніше несудимий, -
засуджений за ст.125 ч.2 КК України на один рік обмеження волі і на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік.
Міра запобіжного заходу ОСОБА_2 залишена у виді підписки про невиїзд.
Стягнуто з засудженого ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1048 гривень 05 коп. матеріальної шкоди, 300 гривень моральної шкоди та витрати за надання юридичної допомоги в сумі 500 гривень.
Згідно вироку засуджений визнаний винним у тому, що він 14 квітня 2010 року приблизно о 18 годині 15 хвилин, перебуваючи на земельній ділянці потерпілої ОСОБА_3 в селі Веренчанка Заставнівського району, в ході конфлікту з нею умисно наніс потерпілій три удари кулаком правої руки в ліву
Справа № 11-145 /2011 р. Головуючий у І інстанції: Стрілець Я.С.
Категорія: ст.125 ч.2 КК України Доповідач: Підгорна С.П.
частину обличчя та лівого вуха, від чого вона впала на землю і в результаті отримала ушкодження у вигляді синців лівої сторони обличчя та струс головного мозку, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров'я.
Засуджений ОСОБА_2 в апеляції просить вирок суду скасувати та постановити виправдувальний вирок. При цьому засуджений посилається на відсутність прямих доказів його винуватості у спричиненні ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень, суперечливість показань потерпілої та свідків та процесуальні порушення, допущені під час досудового слідства. Вважає, що судом неправильно були встановлені фактичні обставини справи, оскільки даний злочин було вчинено його дружиною, при цьому ініціатором конфлікту була сама потерпіла, однак суд безпідставно не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які вказували на ці обставини справи та на його непричетність до скоєння даного злочину. Також апелянт не погоджується із рішенням про відшкодування ним матеріальних та моральних збитків потерпілій, які визначені судом у вироку. Зокрема, засуджений заперечує стягнення 593 гривень 50 коп. за друге лікування потерпілої, оскільки вважає, що воно не знаходиться у прямому причинному зв'язку із побиттям, а оскільки він вважає, що ініціатором конфлікту було потерпіла, то не підлягає задоволенню і моральна шкода.
Заслухавши доповідача, засудженого та адвоката ОСОБА_1, які підтримали доводи апеляції, прокурора, який просив вирок районного суду змінити лише в частині стягнення на користь потерпілої 593 гривень матеріальної шкоди, а решта залишити без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, судова колегія вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.
Винуватість засудженого ОСОБА_2 у вчиненні злочину при обставинах, наведених у вироку, повністю підтверджується сукупністю доказів, перевірених у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні та належно оцінених судом.
Так, будучи допитаним в якості підозрюваного та обвинуваченого ОСОБА_2 (а. с. 78, 91) вказав, що перебуває у неприязних стосунках з потерпілою через межі земельної ділянки і не заперечував того факту, що 14 квітня 2010 року комісією з сільської ради була встановлена межа між їх земельними ділянками по ініціативі потерпілої ОСОБА_3, після чого у них виник конфлікт з нею.
Як на досудовому слідстві, так і в суді свідок ОСОБА_8 підтвердила, що, прийшовши до господарства потерпілої, на городі застала комісію з сільської ради, яка встановлювала межі, але після того, як комісія пішла, ОСОБА_4 змінила межі земельної ділянки на свою користь, у зв'язку з чим ОСОБА_8 по телефону звернулася за порадою до одного із членів комісії.
Свідок ОСОБА_9 в суді підтвердила протиправну поведінку сім'ї ОСОБА_4 та пояснила, що потерпіла ОСОБА_3 захистила її, оскільки ОСОБА_4 погрожувала їй фізичною розправою, і як тільки ОСОБА_3
стала попереду неї, ОСОБА_2 наніс їй декілька ударів кулаком в ділянку обличчя, від яких вона упала на землю, де він намагався знову її побити, але був зупинений її онуком ОСОБА_10 та ОСОБА_4
Дані факти також підтвердив свідок ОСОБА_10, який був очевидцем конфлікту та бачив, як ОСОБА_2 наносив удари ОСОБА_3 і при спробі ОСОБА_2 знову ударити потерпілу заступився за неї.
Із висновку експерта (а.с. 29-30) слідує, що виявлені у ОСОБА_3 тілесні ушкодження у виді синців на обличчі, в ділянці лівої вушної раковини та струс головного мозку виникли в результаті дії твердих тупих предметів, можливо від ударів руками, ногами чи іншими тупими предметами, і по строку можуть відповідати 14 квітня 2010 року. Даний висновок також узгоджується з показаннями вищезазначених свідків.
Таким чином, спричинення ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень засудженим ОСОБА_2 доведено у судовому засіданні послідовними показаннями потерпілої, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 і суд обґрунтовано поклав їх в основу вироку. Дії засудженого правильно кваліфіковані за ч.2 ст.125 КК України, як умисне нанесення легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано критично оцінив показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, оскільки при перших допитах ні ОСОБА_2, ні його дружина не заявляли про те, що в момент конфлікту у них дома знаходилась їх дочка ОСОБА_7 Свідок ОСОБА_5 в своїх показаннях (а. с.59) заявляла, що з приводу конфлікту, який виник на городі, з ОСОБА_7 та ОСОБА_2 не розмовляла, тоді як сам засуджений заявив при допиті (а. с. 98), що така розмова відбулася. Свідок ОСОБА_6Д при допиті показала (а. с. 64), що має поганий зір і не може стверджувати, кого вона бачила на городі, однак в судовому засіданні стверджувала, що впізнала людей, які були на городі. Тому суд підставно визнав їх показання непослідовними та суперечливими. А тому апеляція засудженого про відсутність доказів його вини у скоєнні злочину є безпідставною.
Міра покарання засудженому обрана судом у відповідності до вимог ст.65 КК України з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та пом'якшуючих покарання обставин. Судом обґрунтовано застосовано вимоги ст.75 КК України і засуджений звільнений від відбування покарання з випробуванням.
Судова колегія вважає, що районний суд при вирішенні питання про цивільний позов потерпілої про стягнення матеріальної шкоди правильно прийняв до уваги надану суду та досліджену в судовому засіданні довідку про те, що потерпілою на лікування було витрачено 1048 гривень 05 копійок (а. с. 194). Правильним є рішення районного суду про часткове задоволення позову потерпілої про стягнення моральної шкоди, завданої їй винними діями засудженого.
Посилання апелянта на те, що перебування потерпілої на стаціонарному лікування у червні 2010 року не пов'язане з отриманими нею тілесними ушкодженнями 14 квітня 2010 року, судова колегія вважає безпідставними оскільки відповідно до витягу з історії хвороби ОСОБА_3 (а. с. 177) з 21 по 30 червня 2010 року вона лікувалась у неврологічному відділенні Заставнівської ЦРЛ з приводу післятравматичних захворювань.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах, -
Вирок Заставнівського районного суду Чернівецької області від 27 грудня 2010 року щодо засудженого ОСОБА_2 залишити без змін, а його апеляцію - без задоволення.
Головуючий С.П.Підгорна
Судді О.О.Дембіцька
ОСОБА_11