06 березня 2012 р. Справа № 2a-1870/8414/11
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., суддів: Прилипчука О.А., Шаповала М.М., розглянувши в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Червоний металіст" до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Червоний металіст" (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (далі - відповідач), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.07.2011 № НОМЕР_1, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 211 285, 00 грн., в т.ч. сума завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 211 284, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1, 00 грн. Позивач мотивує своє вимоги тим що, підстав для зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у відповідача не було, оскільки факти здійснення господарських операцій з підприємством ТОВ "МостПлюсс" відображені по податковому та бухгалтерському обліку підприємства. Більш того, ці факти підтверджуються відповідними записами охорони в журналі реєстрації, де фіксуються всі транспортні засоби, що потрапляють з вантажем на територію підприємства. Також, придбання товару підтверджено податковими та видатковими накладними, відповідними розрахунковими документами. На думку позивача, відповідач помилково вважає, що підтвердженням видатків при перевезенні вантажів може бути лише товарно-транспортна накладна. Таким підтвердженням можуть бути й інші первинні документи (накладні, акти виконаних робіт, тощо), позаяк жодна норма ПКУ не вимагає наявності товарно-транспортних накладних для підтвердження факту зарахування видатків до валових затрат. Таким чином, позивач вважає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Червоний металіст" було правомірно включено до складу валових витрат та податкового кредиту суми, сплачені Товариством у зв'язку з придбанням товаро-матеріальних цінностей, і тому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.07.2011 № НОМЕР_1.
В матеріалах справи мається письмове заперечення проти адміністративного позову (а.с. 28-30), відповідно до якого відповідач зазначає, що під час перевірки позивача встановлено придбання позивачем у ТОВ "МостПлюсс" металопрокат згідно договору від 13.01.2011 № 1301/6, при цьому документи, які підтверджують транспортування продукції підприємством, не надані. Крім того, на запит Конотопської МДПІ від ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровськ надійшов акт документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "МостПлюсс" від 25.05.2011, на підставі якого встановлено відсутність необхідних умов для досягнення відповідних результатів економічної діяльності в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, а тому і адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Також перевіркою встановлено, що укладені угоди ТОВ "МостПлюсс" у січні 2011 року є нікчемними.
На думку відповідача, документи первинного бухгалтерського та податкового обліків, які були виписані з боку ТОВ "МостПлюсс" на ТОВ "НВО "Червоний металіст" підписані без наміру створити реальні правові наслідки та з метою незаконного формування підприємству ТОВ "НВО "Червоний металіст" валових витрат по податку на прибуток, оскільки дані первинні документи не фіксують здійснення господарської операції, як це передбачено законом.
Таким чином, відповідач вважає, що позивач безпідставно відніс до валових витрат вартість за 1 квартал 2011 року металопрокату, придбаного у ТОВ "Мостплюсс" в сумі 198 758, 12 грн. і тому просить відмовити у задоволенні вимог позивача.
У судове засідання представник позивача не прибув, 05.03.2012 подав до суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить розглянути справу без його участі (а.с. 163).
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, 06.03.2012 до суду подав заяву, відповідно до якої заперечення проти позову підтримує в повному обсязі, просить відмовити у задоволенні позову та проводити розгляд справи за відсутності представника відповідача (а.с. 165).
Тому, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які беруть участь у справі за наявними у ній доказами.
Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які приймають участь у справі, фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального пристрою згідно ст.ст. 12, 41 КАС України не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Червоний металіст", зареєстрований як юридична особа 31.07.2007, включений до ЄДРПОУ, що підтверджується копією довідки № 568 з ЄДРПОУ (а.с. 21).
Посадовими особами відповідача 01.07.2011 була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Червоний металіст" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.03.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.03.2011, про що складено акт про результати планової виїзної перевірки від 01.07.2011 № 274/23-3/34880895 (а.с. 31-42).
Актом перевірки встановлено, що посадові особи ТОВ "МостПлюсс" податкову звітність до ДПІ надавали особисто. Остання декларація з ПДВ надана за звітний період березень 2011 року (вх. №28929 від 04.05.2011). Податкова декларація з податку на прибуток - за 2010 рік (вх. №10074846 від 06.04.2011). Податкова декларація з податку на прибуток за І квартал 2011 року до ДПІ не подана. Податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2011 року (вх. від 18.02.2011 №3468) надано та підписані директором підприємства - ОСОБА_1 Відповідно до БД 1 - ДФ станом на 01.01.11 загальна чисельність працюючих на ТОВ “Мостплюсс” складала 1 особа, станом на 31.01.11 - 1 особа.
В той же час, за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел, встановлено відсутність виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, (декларація на прибуток за 2010 р.), що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності.
Це свідчить про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей.
Таким чином, відсутність матеріальних ресурсів, виробничої бази унеможливлює здійснення господарської діяльності ТОВ "МостПлюсс".
Враховуючи те, що на момент проведення перевірки первинні та інші документи по ТОВ "Мостплюсс" відсутні, підприємство за адресою вказаною в реєстраційних документах м. Дніпропетровськ, вул. Автотранспортна, 2 не знаходиться, стан платника - «З» прийнято рішення про припинення (ліквідацію), місцезнаходження посадових осіб не відомо, тому перевірку проведено за результатами даних АІС «Співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту на рівні ДПА України» по декларації з податку на додану вартість за січень 2011р.
Таким чином, відсутність необхідних умов для досягнення відповідних результатів економічної діяльності в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, свідчить про відсутність у ТОВ "МостПлюсс" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій. спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. В ході перевірки встановлено, що укладені угоди підприємством ТОВ "Мостплюсс" у січні 2011 року є нікчемними, згідно ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656, 901, 902 ЦК України по операціям придбання товарів (надання послуг) від постачальників та подальшого продажу цих товарів (надання послуг) на адресу покупців.
На підставі вищевказаного акту перевірки від 01.07.2011 № 274/23-3/34880895 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.07.2011 № НОМЕР_1, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 211 285, 00 грн., в т.ч. сума завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 211 284, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1, 00 грн. (а.с. 8).
Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до ДПС України. За результатами розгляду скарга була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 15.07.2011 № НОМЕР_1 - без змін (а.с. 7).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне.
Нормами п. 5.1, п. 5.2, ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Під час судового розгляду справи судом встановлено, що позивачем придбав у ТОВ "МОСТПЛЮСС" металопрокат згідно договору від 13 січня 2011 року № 1301/6 (а.с. 63).
Отримання позивачем металопрокату підтверджується наявністю видаткових накладних: № 90 від 28.01.2011 на суму 109869,75 грн., у т.ч. ПДВ - 18311,63 грн. (а.с. 64); № 41 від 19.01.2011 на суму 76800,00 грн., у т.ч. ПДВ - 21440,0 грн. (а.с. 65). Крім того, отримання позивачем товару та його рух по підприємству, оприбуткування на складі підтверджується копіями актів здачі готової продукції на склад, вимог, карток складського обліку матеріалів та прибуткових ордерів (а.с. 92-134).
Розрахунки проведені у безготівковій формі згідно плаіжних доручень: № 50 від 13.01.2011 на загальну суму 53696,0 грн., у т.ч. сума ПДВ - 8949,33 грн. (а.с. 67); № 91 від 17.01.2011 на загальну суму 1286047,0грн., у т.ч. ПДВ - 12800,0 грн. (а.с. 67); № 199 від 27.01.2011 на загальну суму 107434,6 грн., у т.ч. сума ПДВ - 17905,77 грн. (а.с. 66); № 293 від 03.02.2011 на загальну суму 579,15 грн., у т.ч. сума ПДВ - 96,53 грн. (а.с. 66).
При здійсненні вказаних господарських операцій продавцем були складені податкові накладні: № 2801003 від 28.01.2011 на 96,53 грн. ПДВ (а.с. 71), № 2701004 від 27.01.2011 на 17905,77 грн. ПДВ (а.с. 70), № 1701010 від 17.01.2011 на 12800,0 грн. ПДВ (а.с. 69) та № 1301013 від 17.01.2011 на суму 8949,33 грн.
Транспортування товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "МОСТПЛЮСС" до позивача підтверджено договором від 14.01.2011 № 01, укладеним між позивачем та ФОП ОСОБА_2, актами щодо надання транспортно-експедиційних послуг, копіями довірчих листів, платіжними дорученнями щодо оплати за транспортні послуги (а.с. 81-91).
Зміст договору позивача з ТОВ "МОСТПЛЮСС" від 13 січня 2011 року № 1301/6 становлять, визначені на розсуд сторін і погоджені ними умови, які є обов'язковими, визначені відповідно до актів цивільного законодавства, що цілком відповідає приписам статті 628 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статей 213 та 637 Цивільного кодексу України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється тільки двома суб'єктами: учасниками договору і судом.
Висновок відповідача щодо нікчемності укладених договорів ґрунтується на тому, що начебто вони мають протиправний характер та суперечать інтересам держави і суспільства, порушують публічний порядок.
Суд вважає висновки відповідача про нікчемність укладених позивачем договорів з ТОВ "МОСТПЛЮСС", безпідставними з огляду на таке.
Посилання відповідача на нікчемність даних договорів з підстав, визначених в статті 228 Цивільного кодексу України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.
З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.
Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Договір між позивачем та ТОВ "МОСТПЛЮСС" не підпадає під вищезазначені категорії і вимоги частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України на них розповсюджуватись не можуть, оскільки вони є звичайними господарськими договорами, а не такими, що спрямовані на порушення публічного порядку.
Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання.
В даному випадку, податковий орган на підставі зазначених в акті перевірки обставин, вважає, що відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентами, тобто, має місце оспорюванність самого договору. Податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.
Податковий орган, роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків. Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган, через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.
Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів.
Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.
Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість), податковий орган доводить свою позицію, з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.
За змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.
Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.
В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.
Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.
Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів.
Отже, висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.
Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.
Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими.
Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентами або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.
Судом відхиляються доводи відповідача стосовно того, що не знаходження ТОВ "МОСТПЛЮСС" має наслідком нікчемність правочинів, оскільки відсутність платника податку на додану вартість у місці його знаходження на час проведення податковим органом перевірки не є підставою для зменшення суми податкового кредиту або визнання правочину нікчемним.
Судом також відхиляється доводи відповідача стосовно, що у ТОВ "МОСТПЛЮСС" відсутні трудові, матеріальні ресурси, виробнича база, складські приміщення, транспортні засоби що унеможливлює здійснення ним господарської діяльності, оскільки для того, щоб здійснювати купівлю-продаж товарів не є обов'язковим наявність значних власних трудових ресурсів, власних матеріальних ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів тощо.
Крім того, саме на органи ДПС покладені функції контролю і жодний законодавчий та нормативний акт не уповноважує суб'єкта господарювання перебирати на себе обов'язки органів ДПС та контролювати фінансово-господарську діяльність іншого господарюючого суб'єкта та повноту сплати ним податкових зобов'язань.
Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів.
Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірність своїх рішень, що є підставою для задоволення адміністративного позову в частини визнання податкового повідомлення рішення противоправним та його скасування.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Червоний металіст" до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області від 15.07.2011 № НОМЕР_1, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Червоний металіст" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 211 285, 00 грн., в т.ч. сума завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 211 284, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1, 00 грн.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Головуючий суддя (підпис) Є.Д. Кравченко
Суддя (підпис) О.А. Прилипчук
Суддя (підпис) М.М. Шаповал
З оригіналом згідно
Суддя Є.Д. Кравченко