копія
21 грудня 2011 р. Справа № 2a-1870/8056/11
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гелети С.М.
за участю секретаря судового засідання - Кліщенко В.О.,
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представника 3- ї особи ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Федеральна пасажирська компанія" (ОСОБА_5 Федерація) до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України в особі тимчасово виконуючого обов'язки першого заступника начальника прикордонного загону підполковника ОСОБА_6, третя особа - Державна адміністрація залізничного транспорту України про скасування постанови,-
Відкрите акціонерне товариство "Федеральна пасажирська компанія" (ОСОБА_5 Федерація) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України в особі тимчасово виконуючого обов'язки першого заступника начальника прикордонного загону підполковника ОСОБА_6, третя особа - Державна адміністрація залізничного транспорту України про скасування постанови про накладення штрафу №57 від 22.08.2011року.
Свої вимоги мотивує тим, що товариство не має статусу перевізника в розумінні Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень", відповідно не може нести відповідальність за правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень. Крім того, позивач зазначив, що відповідно до статті 38 Угоди про міжнародне пасажирське сполучення, стороною якого виступає Україна, перевізник не має права контролювати дотримання пасажирами паспортних правил, встановлених при проїзді залізничним транспортом в міжнародному сполученні. Позивач також стверджує, що перевізнику не вручений другий примірник протоколу про правопорушення, а також в протоколі відсутній підпис уповноваженого представника перевізника.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, просили суд відмовити в їх задоволенні. В письмовому відзиві, поданому до суду зазначили, що постанова про накладення штрафу прийнята відповідно до чинного законодавства, а саме Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".
Представник третьої особи письмового відзиву не подав, при вирішенні справи покладався на розсуд суду.
Заслухавши представника позивача та представників відповідача, представника третьої особи, розглянувши подані документи і матеріали, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 08 серпня 2011 року о 09 год. 50 хв. під час здійснення прикордонного контролю потягу №34, сполученням "Одеса-Москва", у вагоні №04 було виявлено двох громадянок ОСОБА_5 Федерації ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, якими для паспортного контролю пред'явлено довідки про втрату паспортних документів, тобто намагались перетнути державний кордон без відповідних документів, що дають право на перетин Державного кордону України.
22 серпня 2011 року тимчасово виконуючим обов'язки першого заступника начальника Сумського прикордонного загону - начальником штабу підполковником ОСОБА_6 прийнято постанову №57 про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень, якою на ВАТ "Федеральна пасажирська компанія" (ОСОБА_5 Федерація) накладено штраф у розмірі 17000,00 грн. (а.с.12-13).
На думку суду зазначена постанова відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 22-1 Закону України "Про залізничний транспорт" під час перевезення у міжнародному залізничному сполученні пасажир зобов'язаний мати належним чином оформлені документи, необхідні для в'їзду до держави прямування, держав за маршрутом слідування, та пред'явити їх перевізникові на його вимогу. Перевізник при перевезенні пасажира у міжнародному залізничному сполученні, крім обов'язків, передбачених статтею 22 цього Закону, зобов'язаний до початку перевезення перевірити наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, держав за маршрутом слідування, та відмовити у перевезенні пасажиру, який на його вимогу не пред'явив необхідні документи.
Згідно ст.1 Угоди між Урядом ОСОБА_5 Федерації та Урядом України про безвізові поїздки громадян ОСОБА_5 Федерації та України від 16.01.1997 року, громадяни держави однієї сторони можуть в'їжджати, виїжджати та пересуватися територією держави іншої сторони без віз з дотриманням правил перебування і реєстрації, що діють в цій державі, по документах, що посвідчують особу і підтверджують громадянство, зазначених у додатках 1 та 2 до цієї Угоди.
Відповідно до п. 1 додатку 1 Угоди (у формі обміну нотами) між Кабінетом Міністрів України та Урядом ОСОБА_5 Федерації про внесення змін до Угоди між Урядом України і Урядом ОСОБА_5 Федерації про безвізові поїздки громадян України і ОСОБА_5 Федерації від 16 січня 1997 року (Угоду затверджено Постановою КМ № 1034 (1034-2007-п) від 08.08.2007 року) документом громадянина ОСОБА_5 Федерації для в'їзду, виїзду, перебування і пересування територією України є паспорт громадянина ОСОБА_5 Федерації.
З матеріалів справи вбачається, що 08.08.2011 року під час здійснення прикордонного контролю потягу №34, сполученням "Одеса-Москва", у вагоні №04 було виявлено громадянок ОСОБА_5 Федерації ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, якими для паспортного контролю пред'явлено довідки про втрату паспортних документів (а.с.149,150).
Як вбачається із матеріалів справи, співробітниками прикордонного загону складено протокол про правопорушення пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень (а.с.138-139), від підписання якого представник перевізника - провідник потягу Федеральної пасажирської компанії ОСОБА_9 відмовилась (а.с.139). Факт відмови від писання протоколу засвідчено в присутності свідків, про що зазначено в протоколі.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" та Правил перетинання державного кордону громадянина України, було прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 08.08.2011 року №301 та №302 (а.с.147,148).
Як вбачається із пояснень представника відповідача, дане рішення не оскаржене та не скасовано в установленому законом порядку.
Враховуючи вищевикладене та виходячи із положень вищевказаної Угоди, у громадянок ОСОБА_5 Федерації ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не виявилось належних документів, необхідних для перетину державного кордону України.
В порушення вимог Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень", перевізник, в даному випадку - Федеральна пасажирська компанія, не виконав обов'язку щодо перевірки перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявності у пасажирів - громадянок ОСОБА_5 Федерації ОСОБА_7 та ОСОБА_8 документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, а саме до ОСОБА_5 Федерації.
Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень" підприємства (їх об'єднання), установи, організації, фізичні особи - підприємці, які здійснюють міжнародні пасажирські перевезення (далі - перевізники), за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, несуть відповідальність у вигляді штрафу від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожного такого пасажира, але не більше двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за одне перевезення. Справи про правопорушення, передбачені статтею 1 цього Закону, розглядають відповідні органи охорони державного кордону України. Від імені органів охорони державного кордону України розглядати справи про правопорушення та накладати штрафи мають право начальники органів охорони державного кордону України та їх заступники.
Враховуючи відсутність у громадянок ОСОБА_5 Федерації ОСОБА_7 та ОСОБА_8 документів, необхідних для перетину державного кордону України, тимчасово виконуючим обов'язки першого заступника начальника Сумського прикордонного загону - начальником штабу підполковником ОСОБА_6, у відповідності до вимог ст. ст. 1, 2 Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень", обґрунтовано винесено постанову та притягнуто до відповідальності ВАТ "Федеральна пасажирська компанія" (ОСОБА_5 Федерація).
Посилання позивача на те, що до ВАТ "Федеральна пасажирська компанія" (ОСОБА_5 Федерація) неможливо застосовувати вимоги Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень" є необґрунтованим.
Так, відповідно до преамбули Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень" цей Закон відповідно до Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї та Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю, що доповнюють ОСОБА_10 Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, ОСОБА_10 Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми встановлює відповідальність перевізників за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність, але не справжність, у пасажирів документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажирів через державний кордон України без необхідних документів, а також визначає порядок застосування цієї відповідальності.
Тобто вказаний Закон був прийнятий на підставі міжнародно-правових актів, а саме: Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї та Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю, що доповнюють ОСОБА_10 Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, ОСОБА_10 Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми.
Стаття 7 ("Прикордонні заходи") ОСОБА_10 Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми передбачає наступне: без шкоди для міжнародних зобов'язань стосовно вільного пересування осіб Сторони будуть посилювати, наскільки це можливо, такий прикордонний контроль, який може бути необхідним для запобігання й виявлення торгівлі людьми; кожна Сторона вживає законодавчих або інших відповідних заходів для запобігання, наскільки це можливо, використанню транспортних засобів, які експлуатуються комерційними перевізниками, для вчинення правопорушень, визначених згідно із цією ОСОБА_10; де це доцільно й без шкоди для відповідних міжнародних конвенцій такі заходи включають запровадження обов'язку комерційних перевізників, зокрема будь-якої транспортної компанії або власника чи оператора будь-якого транспортного засобу, упевнитися, що всі пасажири мають проїзні документи, які вимагаються для в'їзду до приймаючої держави; кожна Сторона вживає необхідних заходів згідно зі своїм внутрішнім законодавством для забезпечення санкцій у випадках порушення обов'язку, викладеного в пункті 3 цієї статті; кожна Сторона вживає таких законодавчих або інших заходів, які можуть бути необхідними згідно з внутрішнім законодавством Сторони для відмови у в'їзді або анулюванні віз особам, причетним до здійснення правопорушень, визначених згідно із цією ОСОБА_10.
Таким чином будь-яка транспортна компанія зобов'язана упевнитися, що всі пасажири мають проїзні документи, необхідні для в'їзду до приймаючої держави.
Аналогічна норма передбачена статтею 11 ("Заходи прикордонного контролю") Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї та статтею 11 Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю, що доповнюють ОСОБА_10 Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, ОСОБА_10 Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми.
Крім того, із листа №ІІ-2-16 Б від 06.10.2011 року Комітету Організації співдружності залізничних доріг (а.с.16-17), наданого позивачем, вбачається, що сторонами Угоди про міжнародні пасажирські перевезення (далі - Угода) є 23 країни - учасники Організації співдружності залізничних доріг, в тому числі ОСОБА_5 Федерація та Україна. Угода регулює порядок перевезення пасажирів, багажу та товаробагажу в міжнародному залізничному сполученні по залізничним дорогам країн-учасниць Організації співдружності залізничних доріг, учасниками Угоди. Відповідно до Угоди, що діє з 01 листопада 1951 року з урахуванням внесених змін та доповнень, які набрали чинності 01 травня 2010 року, перевізник при укладенні угоди перевезення з пасажиром зобов'язаний доставити пасажира із пункту відправлення до пункту призначення, або передати пасажира іншому перевізнику. Таким чином, Комітетом Організації співдружності залізничних доріг зазначено, що перевізники як ОСОБА_5 Федерації так і перевізники України, несуть відповідальність за перевезення пасажира по маршруту від станції відправлення до станції призначення.
Виходячи із зазначених норм, відповідальність перевізника не обмежується національними ліцензіями, не залежить від країни, по території якій здійснюється перевезення. Крім того, комерційний перевізник, у тому числі будь-яка транспортна компанія або власник чи водій будь-якого транспортного засобу, де це потрібно і без шкоди для відповідних міжнародних конвенцій, зобов'язаний упевнитися, що всі пасажири мають проїзні документи, необхідні для в'їзду до приймаючої держави.
Тому, ВАТ "Федеральна пасажирська компанія" (ОСОБА_5 Федерація) зобов'язано було упевнитися, що пасажири - громадянки ОСОБА_5 Федерації ОСОБА_7 та ОСОБА_8, для виїзду із території України мали необхідні документи.
Стосовно посилання позивача на необґрунтованість суми фінансових санкцій, застосованих відповідачем постановою №57 від 22.08.2011 року, слід зазначити, що ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень" передбачено, що підприємства (їх об'єднання), установи, організації, фізичні особи - підприємці, які здійснюють міжнародні пасажирські перевезення (далі - перевізники), за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, несуть відповідальність у вигляді штрафу від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожного такого пасажира, але не більше двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за одне перевезення, що в даному випадку становить 17000,00 грн. (500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян х 17 грн.) х 2 пасажири.
Суд також зазначає, що твердження позивача про ненадання представнику перевізника під розписку другого примірнику протоколу про правопорушення, пов'язаного зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень та відсутності в протоколі підпису представника перевізника, відомостей про вручення протоколу або його направлення є безпідставним, оскільки у протоколі про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень від 08.08.2011 року №530605 міститься запис про відмову від підпису та отримання примірника протоколу уповноваженою особою позивача - провідником вагону. Даний факт засвідчено підписами двох свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (а.с.139).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про скасування постанови про накладення штрафу №57 від 22.08.2011 року визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відкритого акціонерного товариства "Федеральна пасажирська компанія" (ОСОБА_5 Федерація) до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України в особі тимчасово виконуючого обов'язки першого заступника начальника прикордонного загону підполковника ОСОБА_6, третя особа - Державна адміністрація залізничного транспорту України про скасування постанови № 57 від 22.08.2011року - відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня отримання постанови в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження, закінчення апеляційного розгляду справи.
Головуючий суддя (підпис) С.М. Гелета
З оригіналом згідно
Суддя С.М. Гелета
Повний текст постанови складено та підписано 26.12.2011 року