Копія
08 вересня 2015 р. Справа № 818/2310/15
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченко Є.Д., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Дочірнє підприємство "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області з адміністративним позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.06.2015 № 0023341705/29092 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 97 634,78 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 73092,66 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.06.2015 № 0023361705/29109, яким збільшено суму грошового зобов'язання по військовому збору у загальному розмірі 10 214, 99 грн., у тому числі за основним платежем - 6 237, 44 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3 977, 55 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки ДПІ у м. Сумах про заниження позивачем бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором через виключення з такої бази середньої заробітної плати найманих працівників, які призвані на військову службу під час мобілізації, а також сум відшкодування моральної шкоди внаслідок професійного захворювання фізичним особам, стягнутих з позивача рішеннями суду, є протиправними.
Позивач посилається на пп. «и» пп. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України, відповідно до якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи, як сума державної та соціальної матеріальної допомоги, державної допомоги у вигляді адресних виплат та надання соціальних і реабілітаційних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи грошові компенсації інвалідам, на дітей-інвалідів при реалізації індивідуальних програм реабілітації інвалідів, суми допомоги по вагітності та пологах), винагород і страхових виплат, які отримує платник податку з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та у формі фінансової допомоги інвалідам з Фонду соціального захисту інвалідів згідно із законом, у тому числі (але не виключно): сума грошової допомоги (у тому числі в натуральній формі), що надається фізичним особам або членам їхніх сімей (діти, дружина, батьки), військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та/або компенсаційні виплати з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Враховуючи, що у 2014 році 24 працівника позивача були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а середній заробіток, який їм під час проходження служби сплачував позивач, в силу приписів ст. 119 Кодексу законів про працю України відноситься до компенсаційних виплат, позивач вважає, що ним на підставі пп. «и» пп. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України цілком правомірно цей заробіток не включено до їх загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та не утримано з цього доходу податок на доходи фізичних осіб, а також правомірно не включено до бази оподаткування військовим збором.
Також, позивач зазначає, що виконання ним судових рішень щодо стягнення на користь фізичних осіб моральної (немайнової) шкоди було здійснено шляхом перерахування вказаних у постанові державного виконавця сум на депозитний рахунок відділу ДВС Сумського міського управління юстиції у Головному управлінні Державного казначейства України у Сумській області в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», виплати присуджених судом сум безпосередньо фізичним особам позивачем не здійснювалося, тому його не можна вважати податковим агентом у розумінні підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України та як наслідок покладати на позивача обов'язок щодо сплати податку з доходів фізичних осіб до бюджету.
Крім того, позивач зауважує, що відповідно до пп. 164.2.14. п. 164.2. ст.164 Податкового Кодексу України дохід, отриманий у вигляді відшкодування моральної (немайнової) шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я, не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Представники сторін у судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.
08.09.2015 представник позивача подав до суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить розглянути справу без його участі.
Представник відповідача подав до суду письмове заперечення на адміністративний позов (а.с. 52-54), в якому зазначив, що чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство України фактично передбачало звільнення від нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску у разі отримання платниками податку (працівниками) компенсаційних виплат з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Проте, для реалізації таких пільг необхідною умовою, визначеною законом, є походження таких компенсаційних виплат з бюджету. У спірних правовідносинах підприємство здійснювало виплату середнього заробітку за власний рахунок. На час перевірки Кабінетом Міністрів України відповідний порядок здійснення компенсаційних виплат не був врегульований. Отже, позивач вживав заходів щодо виплати середнього заробітку мобілізованим працівникам за власний рахунок, в той час як саме держава зобов'язалась здійснювати такі виплати, які є компенсаційними згідно закону для працівника, а не у подальшому для підприємства. І саме в такому випадку компенсаційні виплати держави з бюджету, призначені мобілізованим працівникам як гарантії на особливий період, не підлягали б включенню до загального оподатковуваного доходу та з них не утримувався би єдиний внесок.
Таким чином, на переконання відповідача, адміністративний позов ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» не містить обґрунтованих доводів, які б спростовували висновки, викладені в акті перевірки, а тому не підлягає задоволенню.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
З 12.02.2015 по 04.06.2015 службовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 11.06.2015 № 1380/2202/30991664/19 (а.с. 17-24).
Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 164.2.14, п. 164.2 ст. 164 , п. 164.1, абз «г» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5, п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб в сумі 98 111, 08 грн., та військового збору в сумі - 6 237, 44 грн.
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Сумах було прийнято:
- податкове повідомлення-рішення від 25.06.2015 № 0023341705/29092, яким збільшено суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 98 111,08 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 73 339,64 грн. (а.с. 14);
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.06.2015 № 0023361705/29109, яким збільшено суму грошового зобов'язання по військовому збору у загальному розмірі 10 214, 99 грн., у тому числі за основним платежем - 6 237, 44 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3 977, 55 грн. (а.с. 16).
Правомірність донарахування податку на доходи фізичних осіб у сумі 476, 30 грн. та пов'язаних з цим штрафних санкцій у сумі 246, 98 грн. позивачем не оспорюється, зазначені суми були сплачені позивачем.
В ході проведеної перевірки відповідачем було встановлено, що в 2014 році на підприємстві позивача працювали 24 особи, які були призвані на військову службу під час мобілізації на особливий період згідно Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17.03.2014 р. № 1126-VІІ, список яких зазначений у додатку № 9 до акту перевірки (а.с. 25-28).
Відповідно до ч. 3 ст. 119 Кодексу законів про працю України за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно із ч. 3 ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування та форм власності.
Відповідно до зазначених вимог наведених норм чинного законодавства України за працівниками, призваними на військову службу під час мобілізації на особливий період, Дочірнім підприємством "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" зберігалося місце роботи, посада та усім їм протягом березня-грудня 2014 року позивач виплачував середній заробіток, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 62, 66, 68, 70, 76, 83, 92, 94, 96, 99, 101, 103, 105, 114, 116, 118, 120, 122, 124, 133, 135) та платіжними відомостями (а.с. 63-65,67, 69,71-75, 77-82, 84-91, 93, 95, 97, 98, 100, 102, 104, 106-113, 115, 117, 119, 121, 123, 125-132, 134, 136-142)
Згідно пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, є платником податку на доходи фізичних осіб.
Відповідно до пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Відповідно до п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Згідно із пп.пп. 164.1.1, 164.1.2, 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.
Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.
Відповідно до пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Згідно із в п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Відповідно до пп. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Таким чином, відповідно до зазначених норм Податкового кодексу України Дочірнє підприємство "Завод обважнених бурильних та ведучих труб", як податковий агент, зобов'язане утримувати та перераховувати до бюджету податок на доходи фізичних осіб з заробітної плати, яку сплачує своїм найманим працівникам.
Відповідно до пп. «и» пп. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи, як сума державної та соціальної матеріальної допомоги, державної допомоги у вигляді адресних виплат та надання соціальних і реабілітаційних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи грошові компенсації інвалідам, на дітей-інвалідів при реалізації індивідуальних програм реабілітації інвалідів, суми допомоги по вагітності та пологах), винагород і страхових виплат, які отримує платник податку з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та у формі фінансової допомоги інвалідам з Фонду соціального захисту інвалідів згідно із законом, у тому числі (але не виключно): сума грошової допомоги (у тому числі в натуральній формі), що надається фізичним особам або членам їхніх сімей (діти, дружина, батьки), військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та/або компенсаційні виплати з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що в силу прямої вимоги ст. 165 Податкового Кодексу України Дочірнє підприємство "Завод обважнених бурильних та ведучих труб", як податковий агент звільнений від обов'язку нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок з доходу фізичних осіб на суми компенсаційних виплат з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, оскільки зазначені види виплат не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Тобто, висновки ДПІ у м. Сумах про заниження позивачем бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб не відповідають дійсності, оскільки до зазначеної бази відповідно до вимог пп. «и» пп. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України не включаються середній заробіток працівників, які призвані на військову службу по мобілізації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 105 затверджено Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, який визначає механізм виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (далі - працівники), за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою 2501350 "Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період" (далі - бюджетні кошти).
Згідно із п. 4 даного Порядку для виплати компенсації підприємство, установа або організація подає щомісяця до 15 числа органу соціального захисту населення звіт про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 1, погоджений районним (міським) військовим комісаріатом, який здійснював призов працівника на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби, для подання до 19 числа їх копій, а також зведених звітів про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 2 структурним підрозділам соціального захисту населення.
Пунктом 6 Порядку встановлено, що виплата компенсації проводиться підприємствами, установами, організаціями у строки, визначені статтею 115 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до ст. 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про те, що підприємство здійснює нарахування та виплату середньої заробітної плати працівникам, що мобілізовані, у строки встановлені ст. 115 Кодексу законів про працю України, після чого звертається до органу соціального захисту населення звіт про свої витрати, та кошти компенсуються за рахунок державного бюджету, таким чином суд вважає, що посилання відповідача на те, що не включаються до бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб лише суми, що перераховані підприємству з бюджету є помилковими, оскільки по-перше ст. 165 Податкового Кодексу України не встановлює таких обмежень, а по-друге постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 105 встановлює обов'язок податкового агента сплатити працівнику суму коштів та не передбачає строків проведення компенсації таких коштів.
Стосовно донарахування грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб внаслідок не включення до бази оподаткування сум моральної шкоди, стягнутих з позивача згідно судових рішень, суд зазначає наступне.
Як встановлено з матеріалів справи, на виконання рішень судів, які набрали законної сили (а.с. 143-194) та у зв'язку із відкриттям виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчих листів, виданих по вказаних судових рішеннях, позивачем здійснено виплати сум відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання фізичним особам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 у загальному розмірі 151 500, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та постановами про відкриття виконавчих проваджень (а.с. 29-46).
При цьому податок на доходи фізичних осіб із вказаних виплат не був утриманий та не був сплачений позивачем.
Збільшуючи грошові зобов'язання позивача з податку на доходи фізичних осіб, відповідач виходив із того, що суб'єкт господарювання, який відшкодовує громадянину моральну шкоду, є податковим агентом щодо нарахованих доходів і зобов'язаний утримати й перераховувати податок до бюджету згідно з положенням Податкового кодексу.
Однак, суд не погоджується з зазначеними мотивами відповідача при прийняті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у зв'язку з наступним.
Виконання рішень судів здійснювалось позивачем на підставі постанов державних виконавців шляхом перерахування стягнутих за рішенням судів сум на відшкодування немайнової (моральної) шкоди на розрахунковий рахунок Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції (далі - ДВС) у Головному управлінні Державного казначейства України у Сумській області в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
При цьому, відшкодування стягнутих з Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" за рішеннями судів сум коштів безпосередньо фізичним особам - позивачем не здійснювалося.
Крім того, рішеннями судів не передбачено утримання позивачем із стягуваних з останнього сум податку з доходів фізичних осіб. Утримуючи податок з доходів фізичних осіб із сум на відшкодування немайнової (моральної) шкоди, позивач фактично не виконає рішення суду, оскільки сплатить на користь фізичної особи, меншу суму, ніж стягнута за судовим рішенням.
Отже, з аналізу п.п. 14.1.180. п. 14.1. ст. Податкового Кодексу України позивач не є податковим агентом осіб - платників податку з доходів фізичних осіб, на користь яких з позивача стягується відшкодування немайнової (моральної) шкоди, оскільки позивач фактично не нараховує таким особам суми на відшкодування немайнової (моральної) шкоди та не повинно утримувати при перерахуванні до ДВС суми податку з доходів фізичних осіб із сум спрямованих на відшкодування немайнової (моральної) шкоди.
Враховуючи наведене, суд вважає, що ДПІ у м. Сумах протиправно з порушенням вимог податкового законодавства донарахувала позивачу податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, а тому податкове повідомлення-рішення від 25.06.2015 № 0023341705/29092 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 97 634,78 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 73092,66 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.06.2015 № 0023361705/29109, яким збільшено суму грошового зобов'язання по військовому збору, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно п. 16 1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.
Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
Звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.51, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
Враховуючи, що 24 працівника позивача були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а середній заробіток, який їм під час проходження служби сплачував позивач, будучи компенсаційною виплатою згідно пп. «и» пп. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України не включається до їх загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, цей заробіток відповідно до п. 1.7 п. 16 1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України звільняється від оподаткування військовим збором.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 25.06.2015 № 0023361705/29109, яким збільшено суму грошового зобов'язання по військовому збору у загальному розмірі 10 214, 99 грн., у тому числі за основним платежем - 6 237, 44 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3 977, 55 грн.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи з наведеного, а саме з того, що позивач під час сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору позивач вимог чинного законодавства не порушив, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Таким, чином, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір у розмірі 525, 60 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб".
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області від 25.06.2015 № 0023341705/29092 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 97 634,78 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 73092,66 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області від 25.06.2015 № 0023361705/29109, яким збільшено суму грошового зобов'язання по військовому збору у загальному розмірі 10 214, 99 грн., у тому числі за основним платежем - 6 237, 44 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3 977, 55 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" (40020, м. Суми, вул. Комарова, 2, код ЄДРПОУ 30991664) судовий збір у розмірі 525 (п'ятсот двадцять п'ять) грн. 60 коп.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) Є.Д. Кравченко
З оригіналом згідно
Суддя Є.Д. Кравченко