Іменем України
"29" березня 2010 р.Справа № 2а-10294/09/1570
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Завальнюка І.В.,
при секретарі -Катеренчук І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом приватного підприємства «ОСОБА_1 Сервіс»до Державної податкової інспекції в Суворовському районі м. Одеси, за участю прокуратури в Суворовському районі м. Одеси, про скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом та просив суд скасувати податкові повідомлення рішення №0001202301/0/2 від 14.05.2009 року, №0000312301/0 від 11.02.2009 року, №0000322301/0 від 11.02.2009 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки проведеною перевіркою неправомірно донараховано податок на прибуток та податок на додану вартість по операціях з контрагентами. Зокрема, позивач зазначає, що вказані операції пов'язані з господарською діяльністю підприємства та підтверджені належним чином оформленими первинними документами (договори, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, податкові накладні), а самі контрагенти під час надання транспортних послуг були дійсними і знаходились у базі даних Державної податкової служби.
Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд задовольнити позов.
Представники відповідача позовні вимоги не визнали, в задоволенні позову просили відмовити, пояснивши, що Приватним підприємством «ОСОБА_1 Сервіс»в податковому обліку неправомірно відображено у податковому кредиті суму податку на додану вартість у розмірі 825652,00 гривень та валових витрат на суму 4128260,55 гривень по господарським операціям з виконання нікчемних угод з ПП «Будівельна біржа», ПП «Селін», ПП «Інтегро плюс», ПП «Массар», ПП «Техно-пост», що призвело до заниження податку на додану вартість на 825652,00 гривень та податку на прибуток підприємств на суму 1032065,00 гривень. В обґрунтування цього представники відповідача зазначили, що факт одержання транспортних послуг від вказаних контрагентів підтвердити неможливо, оскільки встановлена відсутність товарно-транспортних накладних із вказаною номенклатурою товару та їх кількість, актів виконаних робіт та неможливо встановити пов'язаність даних витрат з господарською діяльністю ПП «ОСОБА_1 Сервіс». Зважаючи на відповідність прийнятих податкових повідомлень-рішень чинному законодавству, представники відповідача просили відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
Представник прокуратури просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, наведених представником відповідача. В останнє судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений, причини неявки суду не повідомив.
Вислухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд вважає позов необґрунтованим та не підлягаючим задоволенню. Судом встановлено, що на підставі направлень від 08.12.2008 року №1603/23-60, від 10.01.2009 року №26/23-6, виданих ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, згідно з п.1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка ПП «ОСОБА_1 Сервіс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.09.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.09.2008 року. За результатами перевірки складений акт від 28.01.2009 року №381/23-6/31533276.
Перевіркою, серед іншого, встановлено порушення ПП «ОСОБА_1 Сервіс»п.5.1.,п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.1, п.п.5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1032065,00 гривень; п.п.7.2.3 п.7.2. п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 825652,00 гривень.
Скаржником надавались заперечення до акту перевірки №17 від 05.02.2009 року. Згідно відповіді на заперечення від 09.01.2009 року №3577/10/23-611 результати акту залишені без змін.
На підставі зазначеного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси прийняті податкові повідомлення-рішення №0000312301/0 від 11.02.2009 року про визначення ПП «ОСОБА_1 Сервіс»податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 1032065,00 гривень та штрафних санкцій в сумі 440577,00 гривень, а всього 1472642,00 гривень, та №0000322301/0 від 11.02.2009 року про визначення ПП «ОСОБА_1 Сервіс»податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 825652,00 гривень та штрафних санкцій в сумі 412826,00 гривень, а всього 1238478,00 гривень.
Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями тимчасово виконуючого обов'язки керівника головного бухгалтера ПП «ОСОБА_1 Сервіс»ОСОБА_2 звернулася до ДПІ у Суворовському районі з первинною скаргою від 23.02.2009 року б/н з проханням скасувати вищевказані податкові повідомлення-рішення. Рішенням ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 07.04.2009 року №10648/10/25-008 про результати розгляду первинної скарги податкові повідомлення-рішення №0000312301/0 від 11.02.2009 року, №0000322301/0 від 11.02.2009 року залишені без змін, а скарга -без задоволення.
За результатами розгляду повторної скарги тимчасово виконуючого обов'язки керівника головного бухгалтера ПП «ОСОБА_1 Сервіс»ОСОБА_2 від 21.04.2009 року №34, ДПА в Одеській області прийнято рішення від 08.05.2009 року №17042/10/25-0007, яким податкові повідомлення-рішення №0000312301/0 від 11.02.2009 року, №0000322301/0 від 11.02.2009 року залишені без змін та збільшено штрафні (фінансові) санкції з податку на прибуток на 75456,00 гривень. На підставі зазначеного рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.05.2009 року №0000312301/2 про визначення ПП «ОСОБА_1 Сервіс»податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 1032065,00 гривень та штрафної санкції в сумі 440577,00 гривень, в всього 1472642,00 гривень, №0000322301/2 про визначення ПП «ОСОБА_1 Сервіс»податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 825652,00 гривень та штрафної санкції в розмірі 412823,00 гривень, а всього 1238478,00 гривень, від 14.05.2009 0001202301/0/2 про визначення ПП «ОСОБА_1 Сервіс»податкового зобов'язанні зі сплату штрафної санкції з податку на прибуток в сумі 75456,00 гривень.
Судом встановлено, що ПП «ОСОБА_1 Сервіс»були укладені договори з контрагентами ПП «Будівельна біржа», ПП «Селін», ПП «Інегро плюс», ПП «Массар»та ПП «Техно-пост»від 04.01.2008 року №04-01-08, від 03.07.2006 року №18-2006, від 01.05.2006 року №15-2006, від 30.08.2008 року №6.1-2008, 01.07.2008 року №19-008 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.
Відповідно до умов вказаних договорів позивач є Замовниками, а приватні підприємства: «Будівельна біржа», «Селін», «Інегро плюс», «Массар»та «Техно-пост»є Виконавцями-перевізниками. Предметом договорів є перевезення зовнішньоторговельних вантажів у експертно-імпортному направленні по території України та країнах СНД. Підпунктом 2.1 пункту 2 Договорів передбачено, що під автотранспортом Виконавця розуміється транспортні засоби, які належать Виконавцю на праві власності чи оренди. Пунктом 2.3 Договорів передбачено, що Замовник надає Виконавцю-перевізнику всі необхідні документи для отримання перевозки та доставки вантажу, забезпечує товарно-транспортними документами. До початку перевезення, згідно п.3.5 Договорів, Виконавець надає Замовнику дані на водія та автотранспортні засоби, по закінченню перевезення, відповідно з пунктом 3.9 Договорів, Виконавець надає Замовнику оригінал товаротранспортної накладної та інші документи, пов'язані з перевезенням вантажів. Відповідно до п.5.1 Договорів, оплата послуг Виконавця-Перевізника здійснюється шляхом надання рахунків, чи підписання акта про виконання послуг Замовнику у супроводженні документів, які підтверджують завершення перевезень та доставку контейнера у місце, яке вказане Замовником.
В договорах на перевезення зазначено, що перевізниками є ПП «Будівельна біржа», ПП «Селін», ПП «Інтегр плюс», ПП «Массар», ПП «Техно пост». При цьому, в товарно-транспортних накладних форми №1-ТН вказані перевізники ТОВ «Менд М Мілітцер і Мюнх», ТОВ «Форвард». В актах виконаних робіт зазначено, що ПП «ОСОБА_1 Сервіс»є замовником, а ПП «Інтегро плюс» - перевізником, проте в товарно-транспортній накладній до акту перевізником зазначено ТОВ «Менд М Мілітце і Мюнх», ТОВ «Форвард».
Крім того, до ДПІ у Приморському районі м. Одеси були направлені запити на проведення зустрічних перевірок ПП «Будівельна біржа», ПП «Селін», ПП «Інтегро плюс», ПП «Массар», ПП «Техно-пост».
За результатами проведеної зустрічної перевірки, наданої ДПІ у Приморському районі м. Одеси №201/7/23-10/38 від 08.01.2009 року, встановлено, що провести перевірку ПП «Будівельна біржа»не є можливим у зв'язку із тим, що підприємство визнано банкрутом 09.09.2008 року за №7/156-08-2789 за рішенням Господарського суду та обсяги податкового зобов'язання підприємства, вказаного у запиті, за відповідні місяці значно менші (або взагалі відсутні) за обсяги податкового кредиту позивача. Серед основних видів діяльності, такий вид діяльності, як організація перевезення вантажів, -відсутній.
За результатами проведеної зустрічної перевірки, наданої ДПІ у Приморському районі м. Одеси №205/7/23-10/38 від 08.01.2009 року, встановлено, що провести перевірку ПП «Селін»неможливо у зв'язку із тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою та обсяги податкового зобов'язання підприємства за відповідні місяці значно менші за обсяги податкового кредиту перевіряємого підприємства.
За результатами проведеної зустрічної перевірки, наданої ДПІ у Приморському районі м. Одеси №203/7/23-10/38 від 08.01.2009 року, встановлено, що провести перевірку ПП «Ітегро-плюс»не є можливим у зв'язку із тим, що підприємство визнано банкрутом 27.03.2008 року за №7/396-07-9085 за рішенням Господарського суду та обсяги податкового зобов'язання підприємства за відповідні місяці менші за обсяги податкового кредиту перевіряємого підприємства. Серед основних видів діяльності, такий вид діяльності, як організація переведення вантажів, -відсутній.
За результатами проведеної зустрічної перевірки, наданої ДПІ у Приморському районі м. Одеси №204/7/23-10/38 від 08.01.2009 року, встановлено, що провести перевірку ПП «Массар»неможливо у зв'язку із тим, що підприємство визнано банкрутом 06.11.2008 року за №7/264-05-44345 за рішенням Господарського суду та обсяги податного зобов'язання підприємства за відповідні місяці менші за обсяги податкового кредиту перевіряємого підприємства. Серед основних видів діяльності, такий вид діяльності, як організація перевезення вантажів, -відсутній.
За результатами проведеної зустрічної перевірки, наданої ДПІ у Приморському районі м. Одеси №206/7/23-10/38 від 08.01.2009 року, встановлено, що провести перевірку ПП «Техно-пост»неможливо у зв'язку із тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою та обсяги податкового зобов'язання підприємства за відповідні місяці значно менші (або взагалі відсутні) за обсяги податкового кредиту перевіряємого підприємства.
Крім того, в ході перевірки встановлені відхилення згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту, в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобов'язань та/або податкового кредиту з податку на додану вартість ПП «ОСОБА_1 Сервіс»та його контрагентів по вищевказаним підприємствам.
В результаті вищевказаного перевіряючими зафіксовано укладання ПП «ОСОБА_1 Сервіс»з ПП «Будівельна біржа», ПП «Селін», ПП «Інтегро плюс», ПП «Массар», ПП «Техно-пост»нікчемних угод, спрямованих на здійснення операцій з отримання податкової вигоди переважно за допомогою контрагентів, які не виконували свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, а саме за допомогою підприємств з ознаками фіктивності. Відповідно до виписок банку перераховувались кошти на рахунки підприємств-постачальників послуг без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку із чим дії ПП «ОСОБА_1 Сервіс»призвели до втрат дохідною частини Державного бюджету України. В ході перевірки встановлено відсутність поставок послуг, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.
За висновками акту перевірки у зв'язку з відсутністю документів, підтверджуючих факт отримання послуг, а саме -актів виконаних робіт та товарно-транспортних накладних, що містять інформацію про господарські операції з контрагентами - приватними підприємствами «Будівельна біржа», «Селін», «Інтегро плюс», «Массар», «Техно-пост», та неможливістю встановлення пов'язаності даних витрат з господарською діяльністю позивача, останнім безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати по придбанню транспортних послуг в сумі 4128261,00 гривень.
Відповідно до ст. 908, 909 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів -Замовників визначені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, відповідно до Розділу 1 яких, транспортна накладна -це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).
Відповідно до п.п. 11.5-11.8 вищевказаних Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної).
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підприємство самостійно визначає облікову політику, а також розробляє систему і форми внутрішньогосподарського обліку, звітності і контролю господарських операцій.
Згідно вимог п. 2 ст. 3 вищевказаного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п.1 та п.2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст.228, ч.1 ст.216 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до п. 19 ст. 2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету -це усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України.
Відповідно до п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди), продаж, передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.
Згідно п.5.1, 5.2.1 п.5.2, абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 вищевказаного Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до п.п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Поставка послуг -це будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.
Згідно п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 вищевказаного закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст. 7 цього ж Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Згідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення обов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Підпунктом 6.1.3 п.6.1 ст.6 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 року №110, передбачено, що у разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган виявляє суму недоплати платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми недоплати та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Якщо за результатами перевірки виявлено в окремих податкових періодах суми недоплат, то за кожний з таких податкових періодів нараховуються штрафні (фінансові) санкції у порядку та в розмірах, визначених цим пунктом. Для дотримання вимог щодо максимального (п'ятдесяти відсотків) та мінімального (десять неоподаткованих мінімумів доходів громадян) розміру штрафних (фінансових) санкцій: 1) визначається сукупно сума недоплат за кожною з декларацій за всіма податковими періодами, в яких вони виявлені; 2) визначається сукупно сума штрафних (фінансових) санкцій за всіма податковими періодами, у яких були виявлені суми недоплат та за якими нараховані такі штрафні (фінансові) санкції; 3) здійснюється обрахування максимального та мінімального розміру штрафних (фінансових) санкцій від сукупної суми недоплат та порівнюється із фактично нарахованою сумою штрафних (фінансових) санкцій, визначеною сукупно за всі податкові періоди, в яких були виявлені суми недоплат. До сплати визначаються суми штрафних (фінансових) санкцій, що не перевищують максимальний розмір та не є нижчими від мінімального розміру, визначених цих пунктом. З метою практичного застосування цього підпункту періодом, на який припадає недоплата, слід уважати період, на який припадає граничний термін подання податкової декларації.
Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Положеннями ст.ст. 11, 71, ч. 2 ст. 86 КАС Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
З урахуванням вищенаведених правових норм, суд приймає до уваги постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 10.06.2009 року по справам №3-2017/09 та №32018/09, які суд визнає як преюдицію, відповідно до яких ОСОБА_3 та ОСОБА_2 визнані у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 163-1 КУпАП. При цьому, суд враховує, що зазначені особи в судових засіданнях визнали свою вину в порушенні п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.1, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що ПП «ОСОБА_1 Сервіс»безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати по придбанню транспортних послуг в сумі 4128261,00 гривень. При цьому, судом не приймаються як належні докази товарності операцій, - надані під час судового розгляду справи, - акти виконаних робіт, складені з контрагентами ПП «Будівельна біржа», ПП «Селін», ПП «Інтегро плюс», ПП «Массар», ПП «Техно-пост», оскільки в зазначених документах неможливо визначити зміст та обсяг господарських операцій. Зокрема, вказані акти не містять найменування вантажу, масу, вагу, кількість місць, тару, особливі властивості, вартість, умови перевезення (швидкість, відстань, пункт призначення, строк доставки, провізна плата). Позивачем в силу ст. 71 КАС України не доведено товарність операцій та жодним доказом не спростовано доводів відповідача щодо ненастання реальних наслідків за укладеними угодами. При цьому, на вимогу ч. 2 вищевказаної норми відповідачем достатньо та належно обґрунтовані оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Позиція ПП «ОСОБА_1 Сервіс»щодо достатності, належності та незаперечності наданих в судовому засіданні актів виконаних робіт, як доказів, підтверджуючих товарність операцій, не відповідає обставинам справи та вимогам діючого законодавства, що регулює спірні правовідносини. Зазначені документи мали б силу достатнього доказу тільки у взаємному зв'язку з сукупністю з іншими доказами, за умовою надання позивачем таких доказів.
Крім того, суд враховує, що в ході проведення перевірки ДПІ у Суворовському районі листом від 12.01.2009 року №664/10/23-611 витребовувались документи, що підтверджують взаємовідносини позивача з контрагентами. Однак листом №10 від 19.01.2009 року ПП «ОСОБА_1 Сервіс»відмовило в наданні зазначених документів з мотивів, що підприємству невідомі занижені або скриті податки та збори до бюджету. Проте суд вважає зазначену відмову протиправною та такою, що суперечить положенню п.9 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». При цьому, надані позивачем в судовому засіданні документи, з огляду на викладені вище обставини, не впливають на обґрунтованість висновків ДПІ в Суворовському районі, рівно як і не підтверджують наявність безпосередніх господарських відносин позивача з вищевказаними підприємствами; суду не надано жодного доказу, що б підтвердив фактичне здійснення контрагентами дій, направлених на виконання взятих на себе зобов'язань та їх результатів.
Відтак, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси правомірно винесені податкові повідомлення-рішення від 11.02.2009 року №0000312301/2 про визначення ПП «ОСОБА_1 Сервіс» податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1032065,00 гривень та штрафної санкції в сумі 440577,00 гривень, в всього 1472642,00 гривень, та від 14.05.2009 0001202301/0/2 про визначення ПП «ОСОБА_1 Сервіс»податкового зобов'язанні зі сплату штрафної санкції з податку на прибуток в сумі 75456,00 гривень, законних підстав для скасування вказаних рішень немає.
Крім того, приймаючи до уваги те, що ПП «ОСОБА_1 Сервіс»віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у складі ціни придбання матеріальних цінностей, по яких не доведено факт отримання послуг та використання у господарській діяльності підприємства, а саме: за послуги на перевезення, по яким не було надано вичерпних, оформлених належним чином, відповідно до вимог діючого законодавства документів, на підставі яких можливо достовірно визначити, що сума, зазначена в податковій накладній складає суму послуг вантажного транспорту, та що вони придбані з наміром використання у власній господарській діяльності, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси правомірно винесено податкове повідомлення-рішення №0000322301/0 від 11.02.2009 року про визначення ПП «ОСОБА_1 Сервіс»податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 825652,00 гривень та штрафних санкцій в сумі 412826,00 гривень, а всього 1238478,00 гривень, у зв'язку із чим вимоги щодо скасування вказаного рішення також не підлягають задоволенню.
Суд не приймає до уваги доводи позивача щодо ненадання перевіряючим інспектором Масютою І.О. запитів на виявлення порушень, оскільки це спростовується матеріалами справи та самим актом перевірки.
Таким чином, несплачений підприємством податок на прибуток, податок на додану вартість внаслідок невірного формування валових доходів, валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, та, відповідно, власністю держави.
При цьому суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що він не може нести відповідальність за невиконання податкових зобов'язань своїх контрагентів, оскільки це не надає юридичної сили та доказовості первинним документам, що не відповідають вимогам чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Таким чином, на підставі ст. 10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 11 КАС України, згідно якої, розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11,69,71,86,159-162 КАС України, суд
В задоволенні позову приватного підприємства «ОСОБА_1 Сервіс»до Державної податкової інспекції в Суворовському районі м. Одеси, за участю прокуратури в Суворовському районі м. Одеси, про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови складено та підписано «02»квітня 2010 року.
Суддя ____________________ І.В. Завальнюк