КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
15 вересня 2015 року Справа № П/811/2366/15
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хилько Л.І., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дор-Строй" до Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дор-Строй" (далі - позивач, ТОВ "Дор-Строй") звернулося до суду з адміністративним позовом до Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - відповідач, Маловисківська ОДПІ) в якому просить скасувати податкові повідомлення - рішення від 17 червня 2015 року №0001382202 та №0001352202.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем на підставі висновку акта перевірки про порушення позивачем ст.139,198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено суму податку на прибуток на загальну суму за 2013 рік на 622937,00 грн. та занижено від'ємне значення за 2014 рік на суму 473529,00грн.
Позивач вважає, що висновки Акта перевірки є необґрунтованими і незаконними, та такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях, що в свою чергу, не підтверджені належними документами. Як наслідок, штрафні (фінансові) санкції застосовані згідно спірного податкового повідомлення-рішення на його підставі, являються неправомірними та підлягають скасуванню.
Відповідачем подано письмові заперечення на позов, вимоги не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваних рішень обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.
За таких обставин, відповідач зазначає, що оскаржувані рішення винесені правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги та заявив клопотання про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.
Представники відповідача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнали, проти зупинення провадження в справі не заперечували.
На підставі усної ухвали, прийнятої в судовому засіданні 10.09.2015 р. та занесеної до журналу судового засідання (т.2,а.с.95-97), подальший розгляд справи проведено в порядку письмового провадження у відповідності до ч.4 ст.122 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дор-Строй" зареєстроване в якості юридичної особи розпорядженням Новоархангельської РДА 18.01.2006року. Основний вид діяльності за КВЕД: будівництво доріг і автострад (42.11) (т.1,а.с.102).
Досліджуючи спірні правовідносини суд зазначає наступне.
На підставі постанови про призначення повної документальної виїзної позапланової перевірки від 04.02.2015 року №06/3-340вих-14 (винесеної слідчим в ОВС СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області) та наказу №46 від 08.04.2015 року посадовими особами Маловисківської ОДПІ (Новоархангельське відділення) проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ "Дор-Строй" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2014; правильності нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2014р., результати якої оформлено актом №3/11-12-22-00/33708292 від 30.04.2015 року (т.1,а.с.7-99).
В акті перевірки податковим органом, серед інших, зафіксовано порушення :
- пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.138.2, пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 на загальну суму 149408,00 грн., в тому числі за рахунок: завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2013 рік на суму 622937,00 грн., заниження від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2014 рік на суму 473529,00 грн.;
- пп.7.4.1 п.7.4 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.3, ст.198, п.200.6 ст.200, п.201.10 ст.201 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 487 392,00 грн., в тому числі: за вересень 2010 року - 10583,00 грн., листопад 2010 року - 3499,00 грн., травень 2011 року - 14592,00 грн., грудень 2011 року - 3309,00грн., вересень 2012 року - 154,00 грн., жовтень 2012 року - 60055,00 грн.. грудень 2012 року - 2971,00 грн., травень 2013 року - 427,00грн.. жовтень 2014р. - 12994,00грн., травень 2013року - 735841,00грн., серпень 2013 року -32373,00грн., жовтень 2013 р. -344073,00 грн., листопад 2013 р. -84150,00 грн., грудень 2013р. - 772205,00грн., січень 2014р. - 2602,00грн., лютий 2014р. -268,00 грн., березень 2014р. - 350,00 грн., липень 2014р. - 21731,00 грн., серпень 2014р. - 4659,00 грн.. вересень 2014року - 115951,00грн., жовтень 2014р. - 149974,00 грн., листопад 2014 року - 115789,00грн., грудень 2014 року - 12263,00 грн.
На підставі висновків, викладених в акті перевірки податковим органом прийнято:
- податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 17.06.2015 р., яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 149408,00 грн. (т.1,а.с.100);
- податкове повідомлення - рішення №0001352202 від 17.06.2015р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 3 683 114,00 грн., в тому числі за основним платежем - 2455409,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1227705,00грн. (т.1,а.с.101).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Згідно вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
При цьому, підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до від'ємного значення з цього податку та формування податкового кредиту з податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, сплачені в ціні товару (послуг) суми податку на додану вартість для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток судом встановлено наступне.
Під час розгляду справи встановлено та підтверджується податковим органом в акті перевірки, що фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, слугувала інформація встановлена при перевірці контрагента позивача по ланцюгу постачання, за наслідками якої встановлено відсутність ознак реальності вчинення господарських операцій з контрагентом - ПП "ВРГіК".
Судом встановлено, що 25.04.2013 року між позивачем (замовник за договором) та ПП "ВРГіК" (виконавець за договором) укладено договір №5 про надання послуг з перевезення вантажів. Предметом укладеного договору є надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у визначеній замовником кількості та у заданому напрямку. Відповідно до приписів п. 1.2 Договору, характеристики вантажу та відстань перевезення зазначається в товарно-транспортних накладних(т.2,а.с.3).
На підтвердження реальності виконання умов договору, позивач надав до суду копію акту здачі - прийняття робіт, копію реєстру наданих послуг з перевезення асфальтобетону та копії товарно-транспортних накладних (т.2,а.с.3-51).
В судовому засіданні представник позивача пояснив, що 07.08.2012 року між ТОВ "Дор-Строй" (підрядник) та Службою автомобільних доріг у Кіровоградській області (замовник) укладено договір підряду з поточного ремонту автомобільної дороги Стрий-Тернопіль - Кіровоград - Знам'янка (т.2,а.с.52-61).
Таким чином, з огляду на укладений договір підряду, ПП "ВРГіК" здійснювало для позивача перевезення асфальтобетону з асфальтобетонного заводу на дорогу Стрий-Тернопіль - Кіровоград - Знам'янка, ремонт якої виконувало підприємство позивача.
В судовому засіданні представник позивача наголошував, що послуги з перевезення асфальтобетону надані ПП "ВРГіК" в травні 2013 року, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних, долучених до матеріалів справи. Поряд з цим, відсутність ПП "ВРГіК" за місцезнаходженням податковим органом встановлено лише в серпні 2014 року.
Щодо посилань відповідача на відсутність ПП "ВРГіК" за своїм місцезнаходженням, то позивач, на спростування вказаної позиції контролюючого органу, надано інформацію з ЄДРПОУ (т.2,а.с.82-84).
За даними ЄДР засновником ПП "ВРГіК" є ОСОБА_1, вказане підприємство не перебуває в стані припинення, статус відомостей про юридичну особу підтверджено.
Доказів того, що отримані від вищезазначеного контрагенту послуги не пов'язані з господарською діяльністю позивача ні акт перевірки, ні матеріали даної адміністративної справи на містять.
Пунктом 138.1 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Статтею 138 цього Кодексу встановлено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункту 138.1.1 пункту 138.1).
Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (підпункт138.4).
Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (пункт 138.6).
Відповідно до підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів (підпункт "г").
Перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку закріплено статтею 139 Податкового кодексу України. Так, не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9).
Як уже встановлено судом, в матеріалах справи наявні копії відповідних документів (товарно-транспортних накладних, актів виконання робіт (надання послуг), які підтверджують факт правомірності формування позивачем валових витрат та витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що позивачем у 2013 році правомірно віднесено до складу валових витрат витрати, понесені за надані ПП"ВРГіК" послуги з перевезення асфальтобетону, що виключає допущення платником податку завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за вказаний період.
Щодо заниження податку на додану вартість судом встановлено наступні обставини.
Так, відповідно до п.3.2.1 Акту перевірки податковим органом зазначено, що перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.01.2010 року по 31.12.2014 року не встановлено їх завищення або заниження (стор. 20 Акту) (т.1,а.с.26).
При цьому, висновку про заниження податку на додану вартість податковий орган дійшов на підставі акту планової перевірки від 18.05.2013 року, яким встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 3780373,00 грн.
На думку податкового органу, позивач за результатами попередньої перевірки повинен був задекларувати позитивне значення (тобто в ряд.18 зазначити 3902746,00 грн.) (стор. 58 - 60 Акту перевірки). Крім того, в акті перевірки зазначається про відсутність інформації щодо оскарження позивачем зменшення від'ємного значення по ряд. 19 та 21 податкової декларації за грудень 2012 року (т.1, а.с.64-66).
Так, згідно з позицією податкового органу, зафіксованою в акті перевірки, позивач не мав право декларувати у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду на суму 3145587,00 грн.
При цьому, дослідивши копію акту перевірки від 18.05.2013 року №7/2210/33708292, долученого до матеріалів справи судом встановлено, що вказаний акт перевірки не містить висновків податкового органу про зменшення позивачу суми від'ємного значення по рядках 19 та 21 податкової декларації за грудень 2012 року (т.1,а.с.207-239).
Матеріалами справи встановлено, що на підставі акту перевірки від 18.05.2013 року №7/2210/33708292 податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 29.05.2013 року №0000322250, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3780373,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1890186,50 грн.
Позивачем вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено в судовому порядку.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.02.2014 року, залишеною без зміні ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2015 р. вищевказане податкове повідомлення - рішення скасовано (т.2,а.с.89-94).
Порядок та умови формування податкового кредиту регулюються розділом V Податкового кодексу України.
Так, відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п. 200.1 ст.200 Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п.200.2 ст.200 зазначеного кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При цьому, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 цієї ж статті).
Відповідно до п. 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченої відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до підпункту "б" пункту 200.4 статті 200 Кодексу залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового кредиту.
Згідно п.п.14.1.39 п.14.1 ст.39 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до п.п.14.1.157 п.14.1 ст.14 ПКУ податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
П.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
У відповідності до п.56.1, п.56.18 ст.56 ПКУ рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Пунктом 2.2 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України N 1236 від 28.11.2012р. передбачено, що у випадках, зазначених у пункті 2.1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ органу державної податкової служби складає податкове повідомлення-рішення: за формою згідно з додатком 8 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість платника (форма "В4").
Відповідно до п.4.4 визначеного порядку у разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення за умови надходження до органу державної податкової служби ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків не пізніше настання граничного строку сплати, зазначеного в податковому повідомленні-рішенні, структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення-рішення, у день отримання ухвали вносить відповідні дані до реєстру податкових повідомлень-рішень.
При цьому сума грошового зобов'язання в той самий день виводиться з реєстру податкових повідомлень-рішень та обліковується в окремому реєстрі до дня набрання рішенням суду законної сили.
Після прийняття судом рішення по суті, яке набрало законної сили, структурний підрозділ, який склав податкове повідомлення-рішення, що оскаржувалося, в день отримання відповідного рішення органом державної податкової служби вносить інформацію про таке рішення до зазначеного в попередньому абзаці окремого реєстру та підшиває копію рішення до матеріалів перевірки або безпосередньо до справи платника податків.
Аналогічні дії здійснюються у разі оскарження платником податків рішення суду в апеляційному порядку (за умови прийняття апеляційної скарги апеляційним адміністративним судом до провадження).
У разі надходження до органу державної податкової служби ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків після закінчення граничного строку сплати сума грошового зобов'язання, нарахована в картці особового рахунка платника податків, підлягає виведенню з неї до окремого реєстру, де вона міститься, до дня набрання судовим рішенням законної сили.
У відповідності до п.4.5 зазначеного порядку після закінчення процедури адміністративного оскарження та/або судового оскарження та набрання судовим рішенням законної сили суми узгодженого грошового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість в автоматичному режимі переносяться з реєстру податкових повідомлень-рішень (окремого реєстру, передбаченого пунктом 4.4 цього розділу) до автоматизованої інформаційної облікової системи органів державної податкової служби. Одночасно структурному підрозділу, що забезпечує адміністрування облікових показників та звітності, передаються паперові виписки з реєстру податкових повідомлень-рішень за день, до яких включається інформація щодо сум узгоджених грошових зобов'язань та інших показників, які переносяться до карток особових рахунків. Зазначені виписки передаються окремо від кожного структурного підрозділу, що складає податкові повідомлення-рішення, за підписом керівника такого структурного підрозділу.
Підпунктом 4.6.7. п.4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. №1492 чинний на час виникнення спірних правовідносин, передбачено що Рядок 21.3 передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби.
у разі коли за результатами перевірки податковим органом встановлено перевищення задекларованого платником податку залишку від'ємного значення податкової декларації з ПДВ і виписано повідомлення-рішення за формою «В4» та якщо платником податку здійснювалось оскарження такого податкового повідомлення-рішення, яке після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження залишене без змін, а скарга - без задоволення, то сума завищеного залишку від'ємного значення зі знаком «-» підлягає відображенню по картці особового рахунку платника податку протягом десяти календарних днів та по рядку 21.3 податкової декларації з ПДВ звітного періоду, в якому закінчено процедуру оскарження.
Виходячи з викладеного, оскільки позивачем оскаржено податкові повідомлення-рішень, на підставі яких, за твердженням податкового органу, позивач повинен був відобразити зі знаком «-» суму зменшення залишку від'ємного значення, а також відсутності норми чинного законодавства, що прямо передбачає обов'язок позивача відобразити дану суму у рядку, що відповідає зменшенню суми, що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, висновки податкового органу є необґрунтованими.
З огляду на вказане, зазначене має відбуватись за наявності факту існування податкового зобов'язання узгодженого в установленому Податковим кодексом порядку, що в даному випадку спростовано в судовому засіданні.
Крім того, в судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що податковим органом проводилась перевірка ТОВ "Дор-Строй" за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, що не заперечувалось податковим органом та зафіксовано в Акті перевірки (стор. 4-5,7) (т.1,а.с.126-128).
При цьому, податковим органом під час проведення перевірки використано матеріали планових перевірок ТОВ "Дор-Строй" - акт від 29.06.2010р., акт від 13.04.2012 р. та акт від 18.05.2013 року (т.1,а.с.189-239).
При цьому, суми донараховані податковим органом на підставі акту перевірки від 29.06.2010 року та від 13.04.2012 року сплачено підприємством добровільно, що відображено в акті перевірки (стор.4 Акту) (т.1,а.с.26-127).
Отже, порушення за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 року, що відображені у вказаних вище актах перевірок не можуть бути предметом дослідження у вказаній справі.
Судом також враховано, що відповідно до довідки від 10.06.2015 року №886, виданої Маловисківською ОДПІ (Новоархангельське відділення) , станом на 10.06.2015р. підприємство має заборгованість з надходжень від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та з єдиного внеску (т.1,а.с.68).
Крім того, в акті перевірки податковим органом зазначено, підприємством завищено податковий кредит з ПДВ за травень 2013 року на суму 427,00 грн.
В судовому засіданні представник позивача пояснив, що вказану суму сплачено за товари, придбані у ПП "Арзаміт", згідно видаткової накладної №РН-0000507 від 23.04.2013 року та видаткової накладної №Рн-0000612 від 21.05.2013р. (т.2,а.с.62,64). Розрахунки за придбаний товар здійснено авансом, що підтверджується банківськими виписками (т.2,а.с.63,65).
Згідно з п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України 22.12.2010 року за №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Дослідивши зміст акту перевірки №3/11-12-22-00/33708292 від 30.04.2015 року, судом встановлено, що у ньому дійсно не відображено господарських операцій щодо придбання товарів у ПП "Арзаміт", не зазначено порушення законодавства допущеного ТОВ "Дор-Строй" у зв'язку з здійсненням вказаних господарських операцій.
Таким чином, суд погоджується з позицією позивача про необґрунтованість висновку податкового органу в частині завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 427,00 грн.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В процесі розгляду справи відповідачем не доведено суду правомірність оскаржуваних рішень, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, суд також вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь ТОВ "Дор-Строй" судові витрати у розмірі 487,20 грн.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дор-Строй" - задовольнити в повному обсязі.
2. Скасувати податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 17.06.2015 р., яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 149408,00 грн.
3. Скасувати податкове повідомлення - рішення №0001352202 від 17.06.2015р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 3 683 114,00 грн., в тому числі за основним платежем - 2455409,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1227705,00грн.
4. Присудити з Державного бюджету України на користь ТОВ "Дор-Строй" судові витрати у розмірі 487,20 грн.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду ОСОБА_2