ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"18" вересня 2015 р. Справа № 809/3414/15
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Матуляк Я.П., розглянувши у порядку скороченого провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Городенківському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності, -
21.08.2015 року Державна податкова інспекція у Городенківському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області звернулася до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, всупереч вимогам підпункту 16.1.3. пункту 16.1. статті 16, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, більше ніж протягом року не подавав до Державної податкової інспекції у Городенківському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області податкову звітність, що у відповідності до пункту 3 частини 2 статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" є підставою для припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
25.08.2015 року відповідно до пункту 3 частини 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України судом винесена ухвала про відкриття скороченого провадження по даній адміністративній справі, в якій містяться відомості про порядок і строк подання заперечення проти позову та наслідки неподання такого заперечення, копія якої, згідно частини 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України, направлена відповідачу за адресою його проживання (індекс 78100, АДРЕСА_1), що зазначена в позовній заяві.
Однак, 02.09.2015 року дані матеріали повернулись до суду без вручення у зв'язку із закінченням терміну зберігання. Оскільки поштове відправлення повернене, не вручене адресату з незалежних від суду причин, у відповідності до ч.11 ст. 35 КАС України, вважається, що останнє вручене належним чином. У встановлений ч.3 ст. 183-2 КАС України строк правом на подання заперечення проти позову відповідач не скористався.
Відповідно пункту 3 частини 5 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів - у разі якщо протягом семи днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, до суду не надійшло заперечення відповідача та за умови, що справа не розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.
Враховуючи, що до суду не було подано заперечення відповідача проти заявленого позову та те, що справа не розглядається судом за місцезнаходженням відповідача, поданий Державною податковою інспекцією у Городенківському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області позов до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності підлягає розгляду в строк визначений пунктом 3 частиною 5 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд, в порядку скороченого провадження, відповідно до вимог статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України розглянувши матеріали адміністративної справи, оцінивши повідомлені сторонами обставини, зазначає наступне.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 04.12.2014 року - записів відносно ОСОБА_1 не знайдено (а.с.7).
Пунктом 5 частини 1 статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Пунктом 3 частини 2 статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що підставами для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця є неподання протягом року органам доходів і зборів податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.
Частиною 1 статті 58 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець у порядку, визначеному законом.
Згідно частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Стаття 43 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" регламентує порядок проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця.
Відповідно до частини 1 статті 43 вказаного Закону державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, які подані для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, без розгляду зобов'язаний перевірити ці документи на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи - підприємця, які передбачені частиною першою статті 44 цього Закону. Перевірка на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи - підприємця, які передбачені абзацами третім та четвертим частини першої статті 44 цього Закону, здійснюється з використанням відомостей Єдиного державного реєстру.
Частиною 2 статті 43 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначено, що за відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи - підприємця державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця на підставі відомостей реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця.
Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця є датою державної реєстрації фізичної особи - підприємця.
Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", який регулює відносини у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців, набрав чинності з 01.07.2004 року.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" усі діючі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, відомості про яких не включені до Єдиного державного реєстру, зобов'язані подати державному реєстратору відповідно до вимог статті 19 цього Закону реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру. Державний реєстратор після отримання від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов'язаний включити відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру.
Право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю (частина 1 статті 50 Цивільного кодексу України).
Згідно частини 2 статті 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
В свою чергу контролюючим органом не доведено, що відповідач зареєстрований в ЄДР відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та його Перехідних положень. Згідно наданого до позовної заяви витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідача в ЄДР не знайдено, тобто та обставина, що ОСОБА_1 зареєстрована у встановленому законодавством поряду як фізична особа-підприємець належними доказами не підтверджено, вказане виключає можливість задоволення позовних вимог щодо припинення підприємницької діяльності відповідача з будь-яких підстав.
При цьому суд враховує, що відповідно до статті 49 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", яка регулює порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за судовим рішенням, що не пов'язано з банкрутством фізичної особи-підприємця, суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, у тому числі рішення про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця. Дата надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій. Тобто виконання рішення суду про припинення підприємницької діяльності можливо лише при наявності реєстрації фізичної особи-підприємця у встановленому порядку (внесення (включення) до Єдиного державного реєстру запису про її державну реєстрацію).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до переконання, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 2, 8-14, 86, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 та частини 8 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Відповідно до частини 9 статті 183-2 постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Суддя: Матуляк Я.П.