14 вересня 2015 року справа №810/2352/15
Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.;
при секретарі судового засідання - Сакевич Ж.В.;
за відсутності сторін та їхніх представників,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ухвалою суду від 25.06.2015 р. провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення було закрито.
Ухвала суду була своєчасно надіслана сторонам.
Як вбачається із змісту ухвали, судом прозоро, у доступній та зрозумілій формі були викладені обставини, які послугували підставою для прийняття саме такого рішення у справі.
Натомість, позивач та його представник, зловживаючи своїми правами сторони у справі систематично скеровують до суду заяви про роз'яснення судового рішення, які мало чим відрізняються одна від одної. Так, до суду надійшли заяви від 26.06.2015 р., 07.07.2015 р., 15.07.2015 р., 10.08.2015 р., 25.08.2015 р. про роз'яснення рішення суду.
Ухвалами від 05.08.2015 р. та від 19.08.2015 р. позивачу та його представнику були надані роз'яснення з приводу ухваленого рішення, зокрема, судом звернуто увагу на те, що позивач та його представник вимагають роз'яснити не рішення суду, а спосіб та мотиви його прийняття, що суперечить вимогам ст.170 КАСУ.
Суд також зазначив, що усні ухвали суду та ухвала про відкриття провадження у справі не можуть бути предметом роз'яснення рішення в розумінні тієї ж ст.170 КАСУ.
28.08.2015 р., позивачем була вчергове подана заява про роз'яснення ухвали про закриття провадження, яка вже неодноразово була предметом розгляду суду.
З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що принцип заборони зловживання правом дій є загальноправовим, однак відсутність у процесуальному законодавстві чіткої регламентації поведінки правозастосовчих органів при настанні випадків зловживання правом призводить до залишення їх без належного реагування.
Враховуючи наведене, суд вважає правильною позицією міжнародних інституцій, закріплену в нормах міжнародного права, які розглядають зловживання стороною своїми правами як правопорушення і дають таким діям наступну дефініцію " зловживання правом- це будь-яка поведінка суб'єкта правовідносин, що прямо не порушує правові розпорядження, але спрямована на недосягнення мети судочинства, а саме на правильний і своєчасний розгляд і вирішення справи".
Суд зауважує, що такими діями позивача та його представника спричиняється шкода як державі, так і правам та інтересам інших учасників адміністративного судочинства.
Шкода, яка завдана державі полягає у марному витрачанні державних коштів, які спрямовуються на дійсне судочинство у конкретній справі, а це витрати та поштово-телеграфну коренспонденцію, роботу секретаря судового засідання, апарату канцелярії та, власне, і самого суду.
Шкода правам та інтересам інших учасників адміністративного судочинства полягає у тому, що замість своєчасного розгляду та вирішення конкретного адміністративного спору, суд витрачає час на призначення та розгляд справи, рішення по якій неодноразово ухвалювалось. При цьому, до участі у справі залучаються інші державні органи, у даному випадку Білоцерківська ОДПІ Київської області, представники якої неодноразово змушені були з'являтися до суду у даній справі.
З огляду на вищевикладене, керуючись статтями 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити ОСОБА_1 в роз'ясненні ухвали суду від 25.06.2015 р. про закриття провадження у справі та попередити останнього та його представника, що у разі зловживання ними своїми процесуальними правами, судом будуть вжиті відповідні заходи процесуального реагування.
Ухвала суду може бути оскаржена в поряду та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Брагіна О.Є.