ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"10" вересня 2015 р. Справа № 809/3619/15
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Боршовського Т.І.
за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.
представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
про стягнення податкового боргу в сумі 129685,78 грн.,-
27.08.2015 року Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 129685,78 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за відповідачем рахується податковий борг в загальному розмірі 129685,78 грн, в тому числі з податку на доходи фізичних осіб в сумі 42519,85 грн., податку на додану вартість в сумі 87127,50 грн. та з земельного податку з фізичних осіб в сумі 38,43 грн.
Відповідач в судове засідання не з'явився, явку представника не забезпечив. Направлена на вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу місцезнаходження відповідача: 76018, АДРЕСА_1, рекомендована кореспонденція з ухвалою суду про відкриття провадження у справі, інформацією про права та обов'язки та повісткою про виклик до суду, повернулась назад до суду з відміткою установи зв'язку про неможливість вручення вказаної кореспонденції: "адресат не проживає за адресою".
Відповідно до ч. 4 ст. 33 Кодексу адміністративного судочинства України, в разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси, судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам-підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Відповідно до ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
За таких обставини, суд дійшов висновку про те, що судова повістка про дату й час проведення судового засідання в даній справі вручена відповідачу належним чином.
Згідно вимог ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши матеріали адміністративного позову в порядку письмового провадження, дослідивши і оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтований, а тому його належить задовольнити з огляду на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 25.07.2002 року зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець, та взятий на облік як платник податків в Державній податковій інспекції м.Івано-Франківська, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 27.07.2015 року.
Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Плата за землю, в тому числі земельний податок, зобов'язання по якому є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпункту 9.1.10. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, належить до загальнодержавних податків і зборів.
Податок на доходи фізичних осіб та податок на додану вартість відповідно до підпунктів 9.1.1 та 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України належить до загальнодержавних податків.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Судом встановлено, що позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 3199570 від 23.06.2014 року, яким відповідачу визначено грошові зобов'язання з земельного податку в сумі 38,43 грн. (а.с. 18). Вказане податкове повідомлення-рішення вручено відповідачу 23.07.2014 року, про що свідчить підпис фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на корінці вказаного податкового повідомлення-рішення, копія якого знаходиться в матеріалах справи. (а.с. 18).
Окрім цього, в Єдиному державному реєстрі судових рішень, розміщеному на офіційному веб-порталі «Судова влада України» за адресою: http://reyestr.court.gov.ua/, відсутні судові рішення з яких би вбачався факт оскарження вищевказаного податкового повідомлення-рішення.
Також судом встановлено, що 21.03.2011 року позивачем за наслідками проведеної документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання законодавства про оподаткування фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 складено акт № 1503/17-3/НОМЕР_1, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № НОМЕР_2 від 04.04.2011 року, яким відповідачу збільшено суду грошового зобов"язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 45202,09 грн., та податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000401703 від 04.04.2011 року, яким визначено грошові зобов"язання з податку на додану вартість на суму 87127,50 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 17425,50 грн. (а.с. 19-33).
Приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.10.2011 року у справі № 2а-2257/11/0970, залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014 року № 149228/11/9104 відмовлено в задоволенні позову підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про скасування податкових повідомленнь-рішеннь № 0000381703/0 та № 0000401703/0 від 04.04.2011 року, (а.с. 9-12).
Згідно ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, з огляду на норму пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, грошові зобов"язання, визначені відповідачу податковими повідомленнями-рішеннями № 0000381703/0 та № 0000401703/0 від 04.04.2011 року, є узгодженими з 20.05.2014 року.
Відповідно до норми підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
В силу вимог пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підставі пункту 59.4 статті 59 Податкового кодексу України відповідачу вручено податкову вимогу форми "Ф" за № 12020-25 від 25.12.2014 року на суму 473,19 грн., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.34).
Згідно з пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідач згадану вище податкову вимогу не оскаржував. Враховуючи, що відповідачем не подано суду доказів виконання вищевказаної податкової вимоги в повному обсязі, відсутності заборгованості станом на день подання даного позову з огляду на подані представником позивача витяги з облікових карток платника, дана податкова вимога відповідно до статті 60 Податкового кодексу України не є відкликаною, та не потребує винесення нової податкової вимоги на суму збільшеного грошового зобов"язання.
Докази повної оплати чи погашення відповідачем в інший спосіб спірної суми податкового боргу в розмірі 129685,78 грн., в тому числі 42519,85 грн. - податку на доходи фізичних осіб, 87127,50 грн. - податку на додану вартість, 38,43 грн. - земельного податку, в матеріалах справи відсутні. Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, відповідач суду відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надав.
Право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу передбачене підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу в розмірі 129685,78 грн. є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (реєстраційний номер НОМЕР_1, адреса державної реєстрації місця проживання: 76018, АДРЕСА_1) в дохід Державного та місцевих бюджетів Івано-Франківської області в порядку, передбаченому Бюджетним кодексом України, податковий борг в розмірі 129685 (сто двадцять дев'ять тисяч шістсот вісімдесят п'ять) гривень 78 копійок, в тому числі 42519 (сорок дві тисячі п'ятсот дев'ятнадцять) гривень 85 копійок з податку на доходи фізичних осіб, 87127 (вісімдесят сім тисяч сто двадцять сім) гривень 50 копійок з податку на додану вартість, 38 (тридцять вісім) гривень 43 копійки з земельного податку.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: /підпис/ ОСОБА_4
Постанова складена в повному обсязі 15.09.2015 року.