ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"09" вересня 2015 р. Справа № 809/3483/15
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Боршовського Т.І.
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 1700,35 грн., -
26.08.2015 року Долинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 1700,35 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несплату відповідачем в строки, визначені податковим законодавством, узгоджених сум податкових зобов'язань з земельного податку за період з 05.12.2014 року по 12.08.2015 року в сумі 1700,35 грн.. в тому числі пені 883,55 грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подавши 08.09.2015 року до суду клопотання про розгляд справи без участі його представника в судовому засіданні. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, які міститься в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомлено. Своїм правом на подання письмового заперечення проти позову не скористався.
Згідно вимог ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
За таких обставин, відповідно до норм частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, а також відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу в письмовому провадженні.
Розглянувши матеріали адміністративного позову в порядку письмового провадження, дослідивши і оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтований, а тому його належить задовольнити з огляду на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 05.03.2009 року зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 11.08.2015 року (а.с.6) та даними з офіційного сайту Міністерства юстиції України: ://usr.minjust.gov.ua.
Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Плата за землю, в тому числі земельний податок, зобов'язання по якому є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпункту 9.1.10. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, належить до загальнодержавних податків і зборів.
Згідно статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що позивачем подавалися до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності): за 2014 рік, в якій відповідачем самостійно розраховано розмір вказаних зобов'язань в сумі 1225,19 грн, щомісячно cічень-листопад по 102,10 грн., за грудень - 102,09 грн., та за 2015 рік, в якій відповідачем самостійно розраховано розмір вказаних зобов'язань в сумі 1225,19 грн, щомісячно cічень-листопад по 102,10 грн., за грудень 102,09 грн. Згідно додатків № 1 до вказазаних податкових декларцій, земельна ділянка знаходиться в с.Шевченкове Долинського району(а.с. 8-13).
Відповідно до норми підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
В силу вимог пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Позивачем направлено відповідачу рекомендованим листом податкову вимогу форми "Ф" за № 1228-25 від 11.09.2014 року на суму 512,54 грн., яка отримана відповідачем 03.10.2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 7). З дня виставлення вказаної податкової вимоги, як вбачається з витягу з облікової картки платника, податковий борг відповідача жодного разу не переривався. З огляду на вказану обставину, суд погоджується з доводами позивача про те, що згідно норми частини 60.6 статті 60 Податкового кодексу України, податкова вимога на суму збільшення податкового боргу не виставляється.
Самостійно визначені зобов'язання відповідач сплатив частково, а тому на момент розгляду справи податковий борг з земельного податку становить: за листопад- грудень 2014 року - 204,19 грн., за період січень - червень 2015 року - 612,60 грн. Окрім цього, як вбачається з вказаної довідки позивача та витягу з облікової картки платника земельного податку, за відповідачем по особовому рахунку рахується пеня за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань, нарахована за період з 04.03.2013 року по 23.03.2015 року в розмірі 883,55 грн. (а.с. 14,15) Таким чином, згідно довідки позивача, податковий борг відповідача становить 1700,34 грн.
Відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Пунктом 129.4 статі 129 вказаного Кодексу передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
Доказів, які б свідчили про погашення податкового боргу в сумі 1700,34 грн., відповідач суду не надав.
Право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу передбачене підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Державної податкової інспекції у Долинському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 1700,34 грн. є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, що проживає за адресою: 77551, Івано-Франківська область, Долинський район, село Мала Тур"я, вулиця Шевченка, будинок 34) в дохід місцевого бюджету села Шевченкове Долинського району Івано-Франківської області податковий борг в сумі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 35 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: /підпис/ ОСОБА_2
Постанова складена в повному обсязі 09.09.2015 року.