20 серпня 2015 року Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сіпаки А.В. при секретарі Горбовій І.С. за участю: представник позивача ОСОБА_1 представника відповідача ОСОБА_2 Справа № 808/4521/15 Провадження № м.Запоріжжя
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі адміністративну справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс на Матросова»,
до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області
про зобов'язання вчинити певні дії та скасування арешту
ТОВ «Офіс на Матросова» звернулись до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про зобов'язати відповідача виключити з акту опису та арешту майна від 26.06.2015 року ВП №43034456 автомобіль НОМЕР_1 та звільнити з-під арешту майно, що належить товариству з обмеженою відповідальністю «Офіс на Матросова», а саме: автомобіль НОМЕР_1, скасувавши всі арешти накладені постановами державної виконавчої служби на дане майно.
Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позові, просить задовольнити їх у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що правовстановлюючим документом право власності на рухоме майно є мирова угода, затверджена Ухвалою Господарського суду Запорізької області №5009/1362/12 від 16.12.2013р., що набрала законної сили, а тому власником майна, що знаходиться під арештом є Позивач. Главою 24 Цивільного кодексу України встановлені способи набуття права власності. Частиною 1 статті 386 Цивільного кодексу України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. В силу Конституції України та ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідач позов не визнав з підстав викладених у запереченні посилаючись на непогашення боргу іншою особою.
Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами, заслухавши представників сторін, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав:
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:
- суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
- суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Таким чином, звернення до суду є обґрунтованим у разі порушення рішенням суб'єкта владних повноважень прав та інтересів осіб.
Підставами для визнання незаконними рішень, дій протиправними є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який прийняв таке рішення чи вчинив дію.
Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно частини першої та другої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як встановлено судом, право власності на рухоме майно автомобіль НОМЕР_1 набуто на підставі мирової угоди, яка затверджена Ухвалою Господарського суду Запорізької області №5009/1362/12 від 16.12.2013р., що набрала законної сили, а тому власником майна, що знаходиться під арештом є Позивач.
Таким чином, майно, на яке накладений арешт відділом примусового виконання рішення управління ДВС ГУЮ у Запорізькій області, підлягає звільненню з-під арешту, та дане майно повинно бути виключене з акту опису та арешту, оскільки це майно було передане у власність позивачу раніше, ніж на нього були накладені арешти відділом примусового виконання рішення управління ДВС ГУЮ у Запорізькій області.
Відповідно до частини першої статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників про відомі їм обставини, що мають значення для справи, оцінюються поряд з іншими доказами у справі.
Частиною першою статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене адміністративний позові слід задовольнити в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, 186 КАС України, Законом України «Про виконавче провадження», суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області виключити з акту опису та арешту майна від 26.06.2015 року ВП №43034456 автомобіль НОМЕР_2.
Скасувати постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 14.11.2014 ВП № 43034456 в частині накладення арешту на автомобіль НОМЕР_2.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя А.В. Сіпака