ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 31/14
21.01.09
За позовом Закритого акціонерного товариства "NMT", м. Київ
До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Київ
Про визнання право власності
Суддя Н.І.Качан
Представники:
Від позивача Євстігнєєва А.С. - представник по довір.
Від відповідача ОСОБА_1
Обставини справи :
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на нежитлову будівлю площею 132, 2 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та про виселення відповідача із зазначеної будівлі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2008р. порушено провадження у справі та призначено господарський спір до розгляду на 14.01.2009р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2008р. було вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та встановлення заборон.
В судовому засіданні 14.01.2009р. було оголошено перерву до 21.01.2009р., відповідно до ст. 77 ГПК України.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позовні вимоги, мотивуючи заявлені вимоги тим, що є власником майна.
Відповідач позов не визнав, та вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, мотивуючи тим ,що додаткові переговори які планує провести можуть продовжити право користувача щодо спірних площ.
Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань , які долучено до матеріалів справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
25 жовтня 2007 року між сторонами було укладено Договір оренди приміщення, відповідно до умов якого позивач, як орендодавець, передав у володіння та користування відповідача, як орендаря, нежитлове приміщення площею 132,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно пункту 1.2. Договору балансова вартість приміщення визначалась та складає 22 000 грн.
Пунктом 1.3. Договору передбачено, що він укладений строком на 365 днів, вступає в силу з дня його укладення та діє до 23 жовтня 2008 року. Тобто, на момент звернення позивача до суду з даним позовом узгоджений сторонами строк дії Договору оренди закінчився.
Пунктом 3.4. Договору передбачено, що після закінчення строку дії Договору орендар зобов'язаний протягом 5 робочих днів звільнити приміщення передати його орендодавцю за актом приймання-передачі.
19 вересня 2008 року позивач листом попередив відповідача про закінчення строку дії Договору оренди від 25.10.2007р. 23 жовтня 2008 року, а також повідомив відповідача про відсутність наміру продовжувати договірні відносини на новий строк та просив відповідно до умов п. 3.4. Договору в строк до 30 жовтня 2008 року звільнити орендоване приміщення та повернути його позивачу шляхом підписання відповідного акту приймання-передачі.
Листом від 25.09.2008р. відповідач відмовився повертати позивачу орендоване приміщення, зазначивши, що за власний рахунок проводив ремонтні роботи в приміщенні, а також витрачав значні суми на його благоустрій та підтримання у стані, придатному для використання в якості кафе. Відповідач у своїх поясненнях зазначає , що в результаті здійсненого поліпшення приміщення фактично була створена нова річ. При цьому, вартість переробки і створеної нової речі істотно перевищує вартість речі (матеріалу).
Відповідно до статей 331, 332 Цивільного кодексу України передбачено набуття права власності на новостворене або перероблене майно, яке виникає у особи при умові, що вказане майно створено або перероблене за кошти цієї особи, а його створення не суперечить вимогам закону або договору.
Викладене, на думку, відповідача, відповідно до положень статей 331, 332 Цивільного кодексу України вказує, що всі права на приміщення належать йому як фактичному користувачу та власнику приміщення. Тому, як зазначає відповідач, згідно з положеннями статті 606 Цивільного кодексу України Договір оренди є припиненим.
До матеріалів справи залучено проведене із спірного питання листування сторін. Так, листом від 06.10.2008р. позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою повернути приміщення після закінчення строку дії Договору, оскільки саме ЗАТ »є власником цього приміщення та має право розпоряджатися ним, в тому числі, шляхом передачі в оренду.
У відповідь на вищезазначений лист відповідач листом від 16.10.2008р. повідомив позивача про відсутність юридичних підстав для задоволення вимог ЗАТ »щодо належного виконання умов Договору оренди та вимагав від позивача не чинити будь-яких перешкод у вільному здійсненні відповідачем прав на приміщення, адже, на думку ФОП ОСОБА_1, позивач не має жодних прав на нього.
Таким чином, станом на дату подання позовної заяви спірне приміщення позивачу відповідачем не повернуто з підстав, що відповідач оспорив та не визнав право власності позивача на приміщення та вважає себе його власником.
Позивач зазначає, що правомірно, відкрито і безперервно користується зазначеними приміщеннями з 1994 р.
Адреса приміщення є юридичною адресою позивача з моменту створення позивача в 1994р. по даний час, що підтверджується Статутом та Свідоцтвом про державну реєстрацію позивача.
Розпорядженням голови Шевченківської РДА від 31.01.1996р. позивачу дозволено розробити проект реконструкції приміщення.
Розпорядженням голови Шевченківської РДА від 16.02.1996р. було затверджено проект реконструкції приміщення, яким позивачу надано право провести гаку реконструкцію за власний рахунок.
Розпорядженням голови Шевченківської РДА від 05.05.1996р. створено робочу комісію, які доручено прийняти виконані роботи щодо реконструкції приміщення, виконані позивачем.
Актом державної приймальної комісії від 31.05.1996р. приміщення прийнято в експлуатацію як побудовану. Отже, саме позивач є особою, яка є власником приміщення.
Рішенням голови Шевченківської РДА від 31.05.1996р. затверджено акт приймальної комісії про прийняття приміщення в експлуатацію та дозволено позивачу зареєструвати приміщення в БТІ.
Перелічені документи ,копії яких засвідчено в установленому порядку залучені до матеріалів справи і дійсно приймаються судом як належні докази по даному господарському спору.
Протягом всього часу з моменту створення приміщення позивач відкрито та безперервно володіє ним, що підтверджується також положеннями договорів оренди приміщення, які позивач укладав з відповідачем.
Будь-яких претензій чи вимог щодо приміщення від органів влади або приватних осіб до позивача не надходило і відповідно суду такої інформації не поступило.
В 1996 р. позивач як єдиний законний володілець приміщення укладав договір тимчасового (до 31.12.1996р.) користування земельною ділянкою, на якій знаходиться приміщення, із Шевченківською районною радою народних депутатів м. Києва.
Позивач постійно сплачує витрати на утримання приміщення та оплату комунальних платежів, пов'язаних із приміщення, що підтверджено відповідними платіжними документами та поясненнями сторін.
Відповідно до положень ч.1 ст. 331 ЦКУ Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом, а особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
Ч. 2 ст. 331 передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), а якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
При цьому, частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.
Приписами статті 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а також те, що відповідач в установленому порядку обставин, повідомлених позивачем, не спростував, то за таких обставин, позов визнається правомірним, обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 68 ГПК України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.
Враховуючи вищевикладене, вжиті заходи забезпечення позову, відповідно до ухвали суду від 15.12.2008р., підлягають скасуванню.
Згідно ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 43, 44, 49, 68, 82-85 ГПК України, Договором сторін, ст.ст.321,392,785 ЦК України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати право власності Закритого акціонерного товариства MT»(юридична адреса: АДРЕСА_1; фактична адреса: АДРЕСА_2; код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на нежитлову будівлю (Літ. А) загальною площею 132,2 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1.
3. Виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_4, АДРЕСА_3; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) з нежитлової будівлі (Літ. А) загальною площею 132,2 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, передавши її для потреб позивача - Закритого акціонерного товариства »(юридична адреса: АДРЕСА_1; фактична адреса: АДРЕСА_2; код ЄДРПОУ НОМЕР_1).
4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_4, АДРЕСА_3; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Закритого акціонерного товариства »(юридична адреса: АДРЕСА_1; фактична адреса: АДРЕСА_2; код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 220 (двісті двадцять) грн. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат за інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
6. Скасувати заходи забезпечення позову по даній справі № 31/14, прийняті ухвалою суду від 15.12.2008р., визнавши її такою, що втратила чинність в зв'язку з прийняттям рішення .
7. Копію рішення направити сторонам та Державній виконавчій службі.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.
Суддя Н.І.Качан