ун. № 759/12970/15-а
пр. № 2-а/759/336/15
16 вересня 2015 року м. Київ
Суддя Святошинського районного суду м. Києва Ключник А.С., розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання дій протиправними та зобов'язання виплатити одноразову грошову допомогу.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що його було звільнено з військової служби.
06 квітня 2015 року позивач отримав ІІ групу інвалідності яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК від 09 квітня 2015 року серії АВ №0422530.
Київський міський військовий комісаріат не визнав право позивача на отримання допомоги як інваліда ІІ групи, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується відповіддю на його звернення від 14 травня 2015 року.
Вважає такі дії відповідача протиправними та просив задовольнити позов.
Ухвалою суду від 20 серпня 2015 року у справі було відкрито скорочене провадження.
В запереченнях відповідача, які надійшли на адресу суду останній посилається на те, що позивач не отримав одноразову грошову допомогу правомірно.
Згідно ч. 4 ст. 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обґрунтоване судове рішення. У разі недостатності повідомлених позивачем обставин або якщо за результатами розгляду поданого відповідачем заперечення суд прийде до висновку про неможливість ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, суд розглядає справу за загальними правилами цього Кодексу, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку скороченого провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
Дослідивши матеріали адміністративного позову, суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Позивач 27 жовтня 1989 році був звільнений з військової служби у запас з посади старшого викладача кафедри радіотехніки Київського вищого військового авіаційного інженерного училища.
20 серпня 2001 року позивачеві встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при випробуванні ядерної зброї.
09 квітня 2015 року ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при випробуванні ядерної зброї, що засвідчується довідкою до акта огляду МСЕК від 09.04.2015 року серії АВ №0422530.
У травні 2015 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з вимогою про виплату йому одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Київський міський військовий комісаріат повідомив позивача, що він був звільнений з військової служби до 01 січня 2007 року, а тому у нього немає законних підстав для отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чиї після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Вказана норма набрала чинності з 1 січня 2007 року.
Постановою від 28 травня 2008 року Кабінет Міністрів України за № 499 передбачено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі У (смерті), поранення (контузії, травм або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних чи резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після січня 2007 року.
З редакції ст. 16 закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка діяла на час звільнення позивача з військової служби, слідує, що військовослужбовці підлягали обов'язковому особистому державному страхуванню на випадок загибелі або смерті, а також у разі поранення - (контузії, травми або каліцтва) захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів) у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.
З огляду на зазначені норми, зважаючи на те, що позивач був звільнений з військової служби у 1989 році, суд не вбачає законних підстав для отримання позивачем одноразової грошової допомоги (таку ж правову позицію висловив Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 15.04.2014 року № К/9991/12583/11 при розгляді аналогічного спору).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
При цьому, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, у письмових запереченнях спростував доводи позивача.
Таким чином, враховуючи викладене вище, прихожу до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача.
Керуючись Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.ст.9, 11, 69-71, 86, 99, 158-163, 183-2, 254 КАС України, суддя -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії - відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя А. Ключник