08 вересня 2015 року Справа № 915/902/15
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
за участю представника позивача - Рудницька Н.В. дов. № б/н від 15.04.2015
за участю представника відповідача - Корзун Л.В. дов. № 3/2-3175/15 від 15.06.2015
за участю представника 3-ї особи - Волков А.С. дов. № 15-19/103 від 06.01.2015
в засіданні приймає участь прокурор Левкович А.Є. посвідч.№ 035061 від 13.08.15
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантарекс", 54003, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 131-б
До відповідача: Територіального управління Державної Судової адміністрації України в Миколаївській області, 54030, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 41
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної Казначейської служби України у Миколаївській області, 54055, м. Миколаїв, пр.-т Леніна, 141-В
Прокуратура Миколаївської області, 54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28
про: стягнення 562 889,18 грн.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сантарекс" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою (заява про збільшення позовних вимог від 14.07.2015) в якій просить суд стягнути з Територіального управління Державної Судової адміністрації України в Миколаївській області інфляційних втрат в розмірі 656 006,40 грн., 3% річних в розмірі 32 582,00 грн., збитків в розмірі 206 144,80 грн.
28.05.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Сантарекс" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою в якій просило суд стягнути з Територіального управління Державної Судової адміністрації України в Миколаївській області, Головного управління Державного Казначейства України в Миколаївській області інфляційних втрат в розмірі 328 003,02 грн., 3% річних в розмірі 29 886,16 грн., збитків в розмірі 205 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.06.2015 по справі № 915/902/15 за заявою Позивача судом було прийнято відмову від позову в частині стягнення з Головного управління Державної Казначейської служби України у Миколаївській області збитків в розмірі 588 790,00 грн. Провадження у справі в частині стягнення з Головного управління Державної Казначейської служби України у Миколаївській області збитків в розмірі 588 790,00 грн. - припинено.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.06.2015 по справі № 915/902/15 Головне управління Державної Казначейської служби України у Миколаївській області залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
14.07.2015 від позивача до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій викладено остаточні позовні вимоги, згідно яких позивач просить стягнути з Територіального управління Державної Судової адміністрації України в Миколаївській області грошові кошти в сумі 916 233,20 грн. з яких: 656 006,40 грн. - інфляційні втрати, 3% річних в розмірі 32 582,00 грн., збитки в розмірі 206 144,80 грн.
Враховуючи, що відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач скористався своїм правом збільшити розмір позовних вимог до прийняття рішення по справі, то судом розглядаються позовні вимоги викладені у заяві позивача від 14.07.2015. Згідно яких, позивач у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов'язань за Договором про закупівлю товарів за державні кошти № 135/13 на підставі ст. 625 ЦК України нарахував та просить стягнути інфляційні втрати за період з 01.01.2014 по 27.04.2015 в розмірі 656 006,40 грн., 3 % річних за період з 01.01.2014 по 27.04.2015 в розмірі 32 582,00 грн. та згідно ст. 22 ЦК України збитки в розмірі 206 144,80 грн.
Територіальне управління Державної Судової адміністрації України в Миколаївській області надало суду клопотання від 02.07.2015 про залучення до участі у справі в якості іншого відповідача Головне управління Державної Казначейської служби України у Миколаївській області.
Прокурор та позивач проти вказаного клопотання заперечують, вказують на те, що згідно заяви про збільшення позовних вимог від 14.07.2015 позивачем вимог до Головного управління Державної Казначейської служби України у Миколаївській області не заявлено.
Суд заслухавши прокурора та представників сторін, ухвалив відхилити вищевказане клопотання Територіального управління Державної Судової адміністрації України в Миколаївській області, у зв'язку з його необґрунтованістю.
Відповідач у наданому відзиві на позовну заяву та поясненнях проти позовних вимог заперечує, вказує що Територіальним управлінням було здійснено усі необхідні дії в межах своїх повноважень для запобігання утворенню заборгованості перед позивачем (постачальником) за договором, а заборгованість виникла не з вини управління, а через не надходження з Державного бюджету України, як джерела закупівлі, необхідних коштів та з вини ГУ ДКС України в Миколаївській області. Зазначає, що необхідні кошти з Державного бюджету України виділені не були, а згідно ч. 20 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України № 460/2011 від 13.04.2011 року, саме казначейство відповідно до покладених на нього завдань, у межах своїх повноважень, виконує контрольні функції, пов'язані із закупівлею товарів, робіт і послуг за державні кошти при здійсненні розрахунково-касового обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства. Позовні вимоги в частині стягнення збитків в розмірі 206 144,80 грн. є безпідставними та необґрунтованими оскільки технічні характеристики поставленого ТОВ «Сантарекс» відповідачу товару за договором від 15.11.2013 не відповідають технічним характеристикам товару, поставленого позивачу ТОВ «ВКФ «РОМА ЛТД» за договором від 27.03.2013.
Головне управління Державної Казначейської служби України у Миколаївській області 10.08.2015 надало до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області пояснення в яких зазначає, що при реєстрації бюджетних зобов'язань та бюджетних фінансових зобов'язань по договору від 15.11.2013 № 135/13 надані у грудні 2013 та 2014 років Територіальним управлінням платіжні доручення були прийняті до виконання Головним управління. Проте, Головне управління не мало можливості здійснити їх виконання з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 43 Бюджетного кодексу України Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
У розділі 1 Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженим наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 № 122 (у редакції наказу Державного казначейства України від 30.11.2010 № 449), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.12.2010 за № 1262/18557 (далі - Положення № 122), визначено, що єдиний казначейський рахунок (далі - ЄКР) - основний рахунку держави створений для проведення фінансових операцій та ефективного управління коштами державного та місцевих бюджетів через систему електронних платежів Національного банку України.
Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Положення № 122, ЄКР консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством. ЄКР, відкритий на балансі Державного казначейства України, об'єднує кошти субрахунків, що відкриті на балансі Головних управлінь Державного казначейства України (далі - субрахунки ЄКР).
Відповідно до пункту 2.5 Положенні № 122, Державне казначейство України управляє коштами, що обліковуються на рахунках, відкритих у Головних управліннях Державного казначейства України, і проводяться через систему електронних платежів (далі - СЕП), шляхом встановлення ліміту технічного рахунку, ліміту початкових оборотів у СЕП та підкріплень субрахунків ЄКР з урахуванням дотримання необхідного рівня платоспроможності, який визначається Державним казначейством України.
Пунктом 2.6 та 2.7 Порядку № 122 передбачено, що для прийняття управлінських рішень та проведення операцій органи Державного казначейства України формують щоденний оборотно-сальдовий баланс рахунків.
Операції за рахунками, відкритими в органах Державного казначейства України, здійснюються із застосуванням засобів програмного забезпечення Державного казначейства України.
Головне управління Державної Казначейської служби України у Миколаївській області зазначає, що реальне виконання органами казначейства платіжних доручень розпорядників і одержувачів бюджетних коштів залежить від встановленого ліміту технічного рахунку, ліміту початкових оборотів у системі електронних платежів та підкріплень субрахунків єдиного казначейського рахунку Головних управлінь казначейства Державною казначейською службою України.
У грудні 2013 та 2014 років відповідних підкріплень субрахунку ЄКР для виконання усіх наданих платіжних доручень розпорядників і одержувачів бюджетних коштів за незахищеними статтями видатків державного бюджету Головне управління не отримало. Зазначає, що видатки на погашення бюджетних фінансових зобов'язань у 2013 році та кредиторської заборгованості у 2014 році Територіального управління по договору від 15.11.2013 № 135/13 повинні були здійсненні за рахунок капітальних видатків спеціального фонду, які не віднесені до захищених видатків (частина 2 статті 55 Бюджетного кодексу У країн) та першочергових видатків (підпункт 1 пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2014 № 65 "Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету").
При оплаті видатків бюджетів та розпорядників коштів, з метою стабілізації економічної ситуації в державі та економного і раціонального використання державних коштів, органи казначейства України керується вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2014 № 65 "Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету" та розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.03.2014 № 156-р "Про заходи щодо збалансування місцевих бюджетів у 2014 році в процесі їх виконання".
Платежі за видатками, які не віднесені до першочергових, проводяться з урахуванням ресурсної забезпеченості загального фонду державного бюджету, наявних та прогнозних залишків на єдиному казначейському рахунку, зареєстрованих бюджетних зобов'язань та пріоритетності проведення видатків.
Недостатнє наповнення єдиного казначейського рахунку та відсутність відповідних підкріплень субрахунку ЄКР Головного управління не надало можливості у грудні 2013 та 2014 роках забезпечити проведення в повному обсязі видатків, які не віднесені до першочергових (незахищених), розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, в тому числі і платіжних доручень Територіального управління по договору від 15.11.2013 № 135/13.
Прокурор у наданих до суду запереченнях від 08.09.2015 вказує, що позовні вимоги є необґрунтованими, такими що не підлягають задоволенню та зазначає, що до вказаних правовідносин потрібно застосовувати норми спеціального законодавства Закону України «Про здійснення державних закупівель».
Відповідно до вимог ст. 77 ГПК України у судових засіданнях 14.07.2015, 07.09.2015 оголошувалась перерва.
При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.
15.11.2013 року між ТОВ «Сантарекс» та ТУ ДСАУ в Миколаївській області був укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти № 135/13(Далі - Договір).
Відповідно до п.п. 1.1.; 1.2. Договору ТОВ «Сантарекс» зобов'язався у 2013 році поставити та передати у власність ТУ ДСАУ в Миколаївській області, а ТУ ДСАУ в Миколаївській області - прийняти та оплатити наступний Товар: «машини обчислювальні, частини та приладдя до них (лот № 2 - сервер (у складі системного блока з операційною системою та джерела безперебійного живлення), код 26.20.1. ДК 016-2010». Загальна кількість, комплектація, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість товару визначена сторонами в специфікації (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктами 3.1, 3.2 Договору визначена ціна цього договору, яка становить 937 152,00 грн., у тому числі ПДВ 156 192,00 грн., яка реалізується в межах бюджетного фінансування на 2013 рік. Ціна Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (зменшення обсягів закупівлі), зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків відповідача.
Згідно пункту 4.1 Договору встановлено строк поставки товару з моменту підписання договору до 31.12.2013 року.
Відповідно до п.п. 5.1.; 5.2; 5.3 усі розрахунки здійснюються у національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача. Оплата товару здійснюється Замовником на підставі рахунку на оплату товару та підписаної сторонами накладної на товар. У разі зменшення бюджетних призначень відповідач залишає за собою право коригування кількості та номенклатури товару, суми договору, виходячи з виділених бюджетних коштів.
Згідно п. 10.1 Договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками Сторін та скріплення підписів печатками і діє до 31.12.13 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
На виконання умов Договору ТОВ « Сантарекс» передав ТУ ДСАУ в Миколаївській області, а останнє прийняло без зауважень та заперечень Товар, а саме: сервери (у складі системного блока з операційною системою та джерела безперебійного живлення) у кількості 24шт. на суму 937 152,00 грн., що підтверджується оформленою видатковою накладною № SSR00984000 від 18.12.2013 року на загальну суму 937 152,00 грн. (у тому числі ПДВ 156 192,00 грн.) (а.с.27).
ТОВ « Сантарекс» виписав та надав відповідачу рахунок № SSR1018100 від 18.12.2013 року на суму 937 152,00 грн.,(а.с.28).
Посилаючись на те, що ТУ ДСАУ в Миколаївській області свої зобов'язання за Договором щодо своєчасної оплати товару не виконав, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та збитків.
Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ЦК) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК).
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як встановлено судом, за своєю правовою природою угода, на виконання умов якої ставиться питання про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у даній справі, є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.
Загальні положення про купівлю-продажу визначено у ст.. 54 Цивільного кодексу України.
Так, ст. 655 цього Кодексу передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ст. ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Частиною 2 статті 9 Цивільного кодексу України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Законом України "Про здійснення державних закупівель"(чинного на час виникнення спірних правовідносин) встановлювались правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти.
Метою цього Закону є створення конкурентного середовища у сфері державних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції, забезпечення раціонального та ефективного використання державних коштів.
Виходячи зі змісту пунктів 3 і 5 статті 1 Закону України «Про здійснення державних закупівель», закупівлею у розумінні Закону є придбання замовником товарів, робіт і послуг за державні кошти, шляхом укладення договору між замовником і учасником за результатами процедури закупівлі.
Згідно пункту 10 частини першої статті 1 Закону України «Про здійснення державних закупівель» замовники - розпорядники державних коштів, які здійснюють закупівлю в порядку, визначеному цим Законом.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про здійснення державних закупівель», державні кошти - кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, кошти Національного банку України, державних цільових фондів, Пенсійного фонду України, кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування, кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, кошти, передбачені Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", кошти установ чи організацій, утворених у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями чи органами місцевого самоврядування, кошти державних та місцевих фондів, кошти державного оборонного замовлення, кошти державного замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб, кошти державного матеріального резерву, кошти Аграрного фонду, кошти Фонду соціального захисту інвалідів, кошти, які надаються замовникам під гарантії Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування за кредитами, позиками, які надаються іноземними державами, банками, міжнародними фінансовими організаціями або на умовах співфінансування разом з іноземними державами, банками, міжнародними фінансовими організаціями, кошти підприємств та їх об'єднань.
Згідно з вимогами Бюджетного кодексу України (далі - БК), розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами.
Відповідно до п. 6, п. 7, п. 8 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, в редакції, що діяла на момент укладення між сторонами договору про закупівлю товарів за державні кошти, бюджетне асигнування - повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження; бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому; бюджетне призначення - повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів цим Кодексом, законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.
У 2013 році Територіальним управлінням за результатами процедури закупівлі були взяті бюджетні зобов'язання - укладено договір від 15.11.2013 № 135/13 про закупівлі товарів за державні кошти. Вказаний договір було укладено Територіальним управлінням в межах бюджетних асигнувань установлених кошторисом на 2013 рік (частина 1 статті 48 Бюджетного кодексу України, абзац перший пункту 2.1 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 02.03.2012 № 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.03.2012 за № 419/20732 (далі - Порядок № 309).
На виконання абзацу першого пункту 2.2 та пункту 2.4 Порядку № 309 Територіальне управління подало до Головного управління реєстр бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 20.12.2013 № 258 та реєстр бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 24.12.2013 № 275.
Вказані реєстри були одержані 25.12.2013 та зареєстровані і взяті на облік в Головному управлінні 27.12.2013.
Відповідно до частини 1 статті 57 Бюджетного кодексу України не пізніше 31 грудня поточного бюджетного періоду або останнього дня іншого бюджетного періоду Казначейство України закриває всі рахунки, відкриті у поточному бюджетному періоді для виконання бюджету. Порядок закриття рахунків поточного бюджетного періоду та відкриття рахунків наступного бюджетного періоду визначається Міністерством фінансів України. За виняткових обставин Міністр фінансів України може визначити інший термін закриття рахунків, який має настати не пізніш як через п'ять робочих днів після закінчення бюджетного періоду.
Згідно з пунктом 8.1 Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 22.06.2012 № 758, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2012 за № 1206/21518 (далі - Порядок № 758) бюджетні рахунки, відкриті в поточному бюджетному періоді, закриваються не пізніше 31 грудня або в останній день іншого бюджетного періоду. За виняткових обставин Міністр фінансів України може визначити інший термін закриття рахунків, який повинен настати не пізніше ніж через п'ять робочих днів після закінчення бюджетного періоду.
Пунктом 2.13 Порядку № 309 передбачено, що не оплачені в кінці бюджетного періоду бюджетні фінансові зобов'язання розпорядників бюджетних коштів, які були зареєстровані для здійснення попередньої оплати (виплати авансу), бюджетні зобов'язання та бюджетні фінансові зобов'язання одержувачів бюджетних коштів знімаються з обліку органами Казначейства. Про зняті з обліку бюджетні зобов'язання та бюджетні фінансові зобов'язання органи Казначейства повідомляють розпорядників бюджетних коштів.
Бюджетні фінансові зобов'язання Територіального управління по договору від 15.11.2013 № 135/13 залишилися не виконаними у 2013 році та були зараховані до бюджетної кредиторської заборгованості останнього, а надані платіжні доручення були повернуті листом Головного управління від 31.12.2013 № 09.1-08/13644.
У кошторисі Територіального управління на 2014 рік не було передбачено бюджетних асигнувань на погашення кредиторської заборгованості за капітальними видатками (в тому числі і по договору від 15.11.2013 № 135/13) .
Довідка про зміни до кошторису № 1617 по спеціальному фонду кошторису на суму 3 600 100,00 грн. за КЕКВ 3110, КПКВ 0501040 «Здійснення правосуддя місцевими загальними судами» затверджена установою вищого рівня 03.12.2014, та зареєстрована в Головному управлінні 09.12.2014, після надходження та опрацювання розпису асигнувань державного бюджету.
Для погашення кредиторської заборгованості Територіальне управління подало до Головного управління реєстр бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 10.12.2014 № 97 та реєстр бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 10.12,2014 № 218 .
Вказані реєстри були одержані та зареєстровані і взяті на облік в Головному управлінні 10.12.2014, що підтверджується відповідними відмітками "зареєстровано та взято на облік".
Бюджетні фінансові зобов'язання Територіального управління по договору від 15.11.2013 № 135/13 також залишилися_не виконаними й у 2014 році та були зараховані до бюджетної кредиторської заборгованості останнього, а надані платіжні доручення були повернуті листом Головного управління від 31.12.2014 № 09.1-08/14484.
Відповідно до підпункту 2.3.2 пункту 2.3 Договору від 15.12.2011 про здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладеного між Головним управлінням та Територіальним управлінням, Казначейство зобов'язується своєчасно здійснювати розрахункові операції за дорученнями Клієнта.
Згідно з абзацом першим підпункту 2.3.3 пункту 2.3 Договору від 15.12.2011 про здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладеного між Головним управлінням та Територіальним управлінням. Казначейство зобов'язується надавати всі послуги з розрахунково-касового обслуговування в межах повноважень, визначених законодавством, та здійснювати платежі на підставі платіжних доручень встановленої форми за дорученням Клієнта у разі наявності в обліку відповідного бюджетного зобов'язання та бюджетного фінансового зобов'язання у межах залишків на рахунках для обліку відкритих асигнувань.
При реєстрації бюджетних зобов'язань та бюджетних фінансових зобов'язань по договору від 15.11.2013 № 135/13 надані у грудні 2013 та 2014 років Територіальним управлінням платіжні доручення були прийняті до виконання Головним управління. Проте, Головне управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області зазначає, що не мало можливості здійснити виконання наданих платіжних доручень через недостатнє наповнення єдиного казначейського рахунку та відсутність відповідних підкріплень субрахунку ЄКР Головного управління, як то передбачено ч.1ст.43 Бюджетного кодексу України, пунктами 2.1, 2.2, 2.5,2.6, 2.7 Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 № 122 (у редакції наказу Державного казначейства України від 30.11.2010 № 449), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.12.2010 за № 1262/18557 (далі - Положення № 122).
ТУ ДСАУ в Миколаївській області направляло до ГУ ДКСУ в Миколаївській області листи від 22.07.2014 року та від 21.01.2015 року, в якому просило сприяння у вирішенні першочерговості оплати заборгованості за Договором. ГУ ДКСУ в Миколаївській області було надано відповідь за № 15-08/2/903 від 28.01.2015 в якій зазначено, що недостатнє наповнення єдиного казначейського рахунку та відсутність відповідних підкріплень субрахунку ЄКР Головного управління не надало можливості у грудні 2013 та 2014 роках забезпечити проведення в повному обсязі видатків, які не віднесені до першочергових (незахищених), розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, в тому числі і платіжних доручень Територіального управління по договору від 15.11.2013 № 135/13.
27.04.2015 року ДКСУ в Миколаївській області, було перераховано заборгованість в сумі 937 152,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 849 від 24.04.2015 року (а.с.34).
Відповідно до вимог ст. 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що не зважаючи на вчинення відповідачем відповідних дій, направлених на належне виконання зобов'язань щодо здійснення оплати, остаточний розрахунок не було здійснено своєчасно через відсутність підкріплень субрахунків єдиного казначейського рахунку Головних управлінь казначейства Державною казначейською службою України, що не залежить від волі і дій відповідача.
Враховуючи що відповідачем виконанні необхідні дії, спрямовані на належне виконання зобов'язань щодо оплати за поставлені товари, то в задоволені позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.
Крім того, суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини у рішенні у справі ТОВ "Терем, Чечоткін та Оліус проти України" (від 18.10.2005) вказував на те, що відсутність коштів у бюджеті не є обставиною, що може виправдати саме бездіяльність сторони у правовідносинах, разом з тим в спірних правовідносинах відповідач вчиняв відповідні дії направлені для належного виконання ним зобов'язань щодо здійснення оплати за товар.
Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 77, 82, 82-1, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Повний текс рішення складено 14.09.2015 року
Суддя Н.О. Семенчук