79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
09.09.15 Справа№ 914/2022/15
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", м.Дніпропетровськ
до відповідача-1 Державного територіального галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м.Львів
до відповідача-2 Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця), м. Київ
про стягнення 8 895,48 грн.
За участю представників сторін:
від позивача не з'явився;
від відповідача-1 Бухеник І.Б. - представник (довіреність №НЮ-35 від 02.01.2015р.);
від відповідача-2 не з'явився.
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Позовні вимоги заявлено Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" до відповідача Державного територіального галузевого об'єднання "Львівська залізниця" про стягнення 8 895,48 грн., з яких 5 216,28 грн. суми основного боргу та 3 679,20 грн. штрафних санкцій.
Ухвалою суду від 15.07.2015р. було залучено до участі у справі в якості відповідача-2 Державну адміністрацію залізничного транспорту України (Укрзалізниця).
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.
Позивач явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки представника не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.
Представник відповідача-1 проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав зазначених у поданому 20.08.2015р. відзиві (вх.№34925/15) на позовну заяву.
Відповідач-2 явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, відзиву на позов не надав, причин неявки представника та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представників позивача та відповідача-2 за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника відповідача-1, суд,-
встановив:
04.02.2010р. між Приватним акціонерним товариством «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» (виконавець), Державною адміністрацією залізничного транспорту України (Укрзалізниця) (замовник) та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" (отримувач) укладено договір №21/2010-ЦЮ-19/10004п на модернізацію тягового рухомого складу.
Відповідно до п.1.1. договору виконавець приймає на себе зобов'язання щодо проведення у 2010-2014 роках модернізації тягового рухомого складу (далі - ТРЦ), переданого отримувачем виконавцю, згідно з «Правилами капітального ремонту тепловозів ЧМЕЗ (ЦТ-0124 від 13.12.2005р.)». Замовник зобов'язується здійснити відповідну оплату виконаних робіт. Виконавець здійснює модернізацію ТРС, обсяги якого додатково визначаються замовником та отримувачем на кожний рік окремо та оформляється додатковими угодами до даного договору. Загальні обсяги модернізації ТРС визначені протоколом узгодження кількості одиниць та обсягів виконання модернізації ТРС у 2010-2014рр. Обсяги та ціни модернізації ТРС на 2013р. визначені протоколом узгодження договірної ціни, кількості одиниць та обсягів виконання модернізації ТРС у 2013р.» (Додаток 2). Обсяги та ціни модернізації ТРС на 2014р. будуть визначені у додатковій угоді до договору (у редакції згідно додатку № 5 до договору).
У пункті 3.4. договору зазначено, що замовник зобов'язується оплатити виконавцеві всі роботи згідно з умовами цього договору, а також витрати на залізничний тариф. Залізничний тариф сплачується замовником понад вартості виконаних робіт по модернізації.
Як встановлено судом, відповідно до додаткової угоди від 28.12.2011р. № 3 до договору на модернізацію тягового рухомого складу п.3.4. договору викладено в новій редакції: «Замовник зобов'язується оплатити виконавцеві всі роботи згідно з умовами цього договору».
Згідно із п.4.3.5. договору передбачено, що розрахунок за модернізацію ТРС та виконання додаткових робіт проводиться замовником шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання в умовах депо отримувачем та виконавцем акту приймання з капітального ремонту (модернізації) тягового (моторвагонного) рухомого складу, його вузлів та агрегатів за формою згідно з додатком 6 до договору. При цьому, надання виконавцем отримувачу розшифровок трудових та матеріальних витрат є обов'язковим.
Позивач зазначає, що відповідно до додаткової угоди № 5 від 04.03.2013р., якою було обумовлено графік подачі на модернізацію ТРС і здачі з модернізації для слідування в депо приписки Тернопіль, у 2013 році позивачем було здійснено модернізацію тепловозу ЧМЕ-З № 5334 приписки депо Тернопіль. У обумовлені строки, як стверджує позивач, завод виконав взяті на себе зобов'язання, відправив тепловоз в депо Тернопіль і виставив рахунок № 232 від 25.09.2013р. на суму 5216,28 грн. щодо оплати залізничного тарифу. Одночасно, як зазначає позивач, на адресу відповідача-1 та депо Тернопіль було надано листа за № 15-35/2-98 від 25.09.2013р. з проханням сплатити борг на підставі рахунку та залізничної накладної № 39327572.
У матеріалах справи міститься Додаток 4 до Додаткової угоди № 5 від 04.03.2013р. до договору від 04.02.2010р. № 21/2010-ЦЮ «Помісячний графік подачі на модернізацію ТРС і здачі з модернізації для слідування в депо приписки у 2013 році» у пункті 8 якого зазначено, тип серія: ЧМЕ-3, № ТРС: 5334, од. виміру: тепловоз, депо приписки: Тернопіль, дата подачі: жовтень 2013р., дата здачі з ремонту: листопад 2013р.
Також у матеріалах справи міститься накладна № 39327572 на відправку вищезазначеного тепловоза на адресу ДТРЗ м.Дніпропетровськ (одержувач). Дата відправлення згідно накладної 16.09.2013р., дата прибуття 24.09.2013р.
Згідно акту № 54 від 25.09.2013р., тепловоз серії ЧМЕ-3 № 5334 було прийнято на модернізацію до позивача, а згідно акту № 268 від 31.10.2013р. вказаний тепловоз був прийнятий з модернізації.
Як зазначає позивач, до позовної заяви додано копію банківської виписки по Придніпровській залізниці з Єдиного технологічного центру по обробці документів, яка за твердженням позивача підтверджує, що з рахунку позивача було списано суму залізничного тарифу у розмірі 5216,28 грн., і тому посилаючись на пункти 3.4. та 4.3.5. договору №21/2010-ЦЮ-19/10004п, позивач вважає, що зазначена сума має бути оплачена відповідачами.
Крім того, керуючись ч.2 ст.625 ЦК України, позивачем нараховано 251,23 грн. - 3% річних та 3427,97 грн. інфляційних втрат.
Таким чином позивач просить стягнути на його користь заборгованість у розмірі 5216,28 грн. по оплаті залізничного тарифу, 251,23 грн. - 3% річних та 3427,97 грн. інфляційних втрат.
Відповідач-1 подав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позову просив відмовити з підстав зазначених у відзиві. Відповідач-2 відзиву на позовну заяву не надав.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши представника відповідача-1, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю з наступних підстав.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст..837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
04.02.2010р. між Приватним акціонерним товариством «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» (виконавець), Державною адміністрацією залізничного транспорту України (Укрзалізниця) (замовник) та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" (отримувач) укладено договір №21/2010-ЦЮ-19/10004п на модернізацію тягового рухомого складу.
Відповідно до п.1.1. договору виконавець приймає на себе зобов'язання щодо проведення у 2010-2014 роках модернізації тягового рухомого складу (далі - ТРС), переданого отримувачем виконавцю, згідно з «Правилами капітального ремонту тепловозів ЧМЕЗ (ЦТ-0124 від 13.12.2005р.)». Замовник зобов'язується здійснити відповідну оплату виконаних робіт. Виконавець здійснює модернізацію ТРС, обсяги якого додатково визначаються замовником та отримувачем на кожний рік окремо та оформляється додатковими угодами до даного договору. Загальні обсяги модернізації ТРС визначені протоколом узгодження кількості одиниць та обсягів виконання модернізації ТРС у 2010-2014рр. Обсяги та ціни модернізації ТРС на 2013р. визначені протоколом узгодження договірної ціни, кількості одиниць та обсягів виконання модернізації ТРС у 2013р.» (Додаток
2). Обсяги та ціни модернізації ТРС на 2014р. будуть визначені у додатковій угоді до договору (у редакції згідно додатку № 5 до договору).
У пункті 3.4. договору зазначено, що замовник зобов'язується оплатити виконавцеві всі роботи згідно з умовами цього договору, а також витрати на залізничний тариф. Залізничний тариф сплачується замовником понад вартості виконаних робіт по модернізації.
Проте, як встановлено судом, відповідно до додаткової угоди від 28.12.2011р. № 3 до договору на модернізацію тягового рухомого складу №21/2010-ЦЮ-19/10004п, пункт 3.4. договору викладено в новій редакції: «Замовник зобов'язується оплатити виконавцеві всі роботи згідно з умовами цього договору».
Відтак, сторонами договору було вилучено умову договору у частині оплати замовником залізничного тарифу.
Позивач як на підставу позову щодо оплати залізничного тарифу посилається також на п.4.3.5. вищезазначеного договору в якому передбачено, що розрахунок за модернізацію ТРС та виконання додаткових робіт проводиться замовником шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання в умовах депо отримувачем та виконавцем акту приймання з капітального ремонту (модернізації) тягового (моторвагонного) рухомого складу, його вузлів та агрегатів за формою згідно з додатком 6 до договору. При цьому, надання виконавцем отримувачу розшифровок трудових та матеріальних витрат є обов'язковим.
Однак, як вбачається з вказаного пункту договору, про оплату залізничного тарифу в ньому не зазначено, а зазначено про оплату за модернізацію ТРС та виконання додаткових робіт, водночас, це підтверджується змінами до п.3.4. договору на модернізацію тягового рухомого складу №21/2010-ЦЮ-19/10004п від 04.02.2010р.
Крім того, позивач зазначає, що до позовної заяви додано копію банківської виписки по Придніпровській залізниці з Єдиного технологічного центру по обробці документів, яка за твердженням позивача підтверджує, що з рахунку позивача було списано суму залізничного тарифу у розмірі 5216,28 грн., і тому посилаючись на пункти 3.4. та 4.3.5. договору №21/2010-ЦЮ-19/10004п, позивач вважає, що зазначена сума має бути оплачена відповідачами.
Проте, дослідивши вказану виписку, суд звертає увагу, що у даній копії виписки зазначено про проведення платежів на підставі угоди ПР/ДН-1-11 від 14.06.2011р., виконання чи невиконання умов якої не є підставою даного позову. Тим не менше, враховуючи вищенаведені обставини, зокрема п. 3.4. договору №21/2010-ЦЮ-19/10004п із змінами від 28.12.2011р., зі змісту якого вбачається, що замовник зобов'язується оплатити виконавцеві лише всі роботи згідно з умовами цього договору, позивачем не доведено підстав стягнення залізничного тарифу з відповідача. Водночас посилання позивача, що вказана копія виписки є Єдиного технологічного центру по обробці документів є банківською, спростовується самою випискою, що міститься у матеріалах справи, оскільки на ній відсутня відмітка банку про проведення оплати, проте дана обставина не розглядається судом як підстава для відмови у позові.
Позивач зазначає, що відповідно до додаткової угоди № 5 від 04.03.2013р., якою було обумовлено графік подачі на модернізацію ТРС і здачі з модернізації для слідування в депо приписки Тернопіль, у 2013 році позивачем було здійснено модернізацію тепловозу ЧМЕ-З № 5334 приписки депо Тернопіль. У обумовлені строки, як стверджує позивач, завод виконав взяті на себе зобов'язання, відправив тепловоз в депо Тернопіль і виставив рахунок № 232 від 25.09.2013р. на суму 5216,28 грн. щодо оплати залізничного тарифу. Одночасно, як зазначає позивач, на адресу відповідача-1 та депо Тернопіль було надано листа за № 15-35/2-98 від 25.09.2013р. з проханням сплатити борг на підставі рахунку та залізничної накладної № 39327572. Однак, докази виставлення рахунку на оплату № 232 від 25.09.2013р. та надання чи відправлення листа № 15-35/2-98 від 25.09.2013р. у 2013 році, в матеріалах справи відсутні.
Тим не менше, згідно акту № 54 від 25.09.2013р. тепловоз серії ЧМЕ-3 № 5334 було прийнято на модернізацію до позивача, а згідно акту № 268 від 31.10.2013р. вказаний тепловоз був прийнятий з модернізації.
У пункті 4.3.5. договору на модернізацію тягового рухомого складу №21/2010-ЦЮ-19/10004п від 04.02.2010р., на який посилається позивач, передбачено, що розрахунок за модернізацію ТРС та виконання додаткових робіт проводиться замовником шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання в умовах депо отримувачем та виконавцем акту приймання з капітального ремонту (модернізації) тягового (моторвагонного) рухомого складу, його вузлів та агрегатів за формою згідно з додатком 6 до договору.
Суд звертає увагу, що навіть якщо допустити, що відповідач-2 мав би сплатити залізничний тариф, хоча дана обставина спростована вище, і якщо навіть керуватись п. 4.3.5. договору, на дату виставлення рахунку 25.09.2013р. обов'язок щодо оплати ще не настав, оскільки акт № 268 приймання тепловозу ЧМЕ-3 № 5334 з модернізації підписаний 31.10.2013р., і враховуючи п. 4.3.5. договору на модернізацію тягового рухомого складу №21/2010-ЦЮ-19/10004п від 04.02.2010р., така оплата мала б бути здійснена протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання вказаного акту.
Таким чином, з огляду на викладене позов задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Судовий збір відповідно до ст.49 ГПК України покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Повний текст рішення
підписано 14.09.2015р.
Суддя Петрашко М.М.