07.09.15 Справа № 914/2268/15
За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш», м. Львів;
до відповідача:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів;
про:стягнення заборгованості
Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Айзенбарт А.І.
Представники сторін:
від позивача:не з'явився;
від відповідача:не з'явився.
Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.
09.07.2015р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш» (надалі - Позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) про стягнення заборгованості.
Ухвалою господарського суду від 10.07.2015р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 27.07.2015р. Розгляд справи відкладався на 10.08.2015р. та 07.09.2015р., про що судом було винесено відповідні ухвали.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового розгляду.
Як вбачається з позовної заяви, позовні вимоги ТОВ «Фреш» обґрунтовує тим, що 30.11.2012р. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №96/11/ЛВ, на виконання якого позивачем було передано відповідачу товар, загальною вартістю 2345,60 грн. Відповідач зобов'язувався протягом 7 календарних днів з моменту отримання товару, оплатити його, однак своїх зобов'язань за договором (в частині своєчасного внесення оплати) належним чином не виконав, оплатив товар лише частково, до сплати залишилося 1945,60 грн., які позивач просить суд стягнути з відповідача. Крім цього, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 1090,89 грн. інфляційних втрат та 49,73 грн. 3% річних.
Відповідач явки повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового розгляду.
На переконання суду, неявка належним чином повідомлених сторін про час, дату та місце судового розгляду, в силу положень п. 3.9.2. Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не перешкоджає вирішенню спору, оскільки, дослідивши наявні матеріали справи, суд визнав їх достатніми для того, щоб розглянути спір за цими матеріалами.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
30.11.2012р. між позивачем та відповідачем укладено Договір №96/11/ЛВ (надалі - Договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник (позивач) зобов'язується передавати у власність покупця (відповідача) товар згідно видаткових накладних, у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов'язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах, передбачених договором.
Поставка кожної партії товару здійснюється на підставі накладної згідно замовлення покупця (п. 1.2. Договору).
На виконання зобов'язань за Договором, позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 2345,60 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, оригінали яких оглянуті судом в засіданні.
Згідно п. 6.1. Договору оплата за товар здійснюється покупцем протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання товару.
Як свідчить розрахунок боргу позивача, одержаний товар був оплачений відповідачем частково, в розмірі 400,00 грн., на підставі платіжного доручення від 11.02.2013р., відповідно до сплати залишилося 1945,60 грн.
Судом встановлено, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору (в частині розрахунків за одержаний товар), позивач звертався 02.08.2014р. до відповідача з претензією №50 від 28.07.2014р., якою вимагав погасити заборгованість. Докази направлення претензії відповідачу знаходяться в матеріалах справи.
Однак, незважаючи на виставлену претензію, відповідач заборгованості не оплатив, у зв'язку з чим позивач змушений був звернутися з позовною заявою до суду.
Станом на день розгляду справи судом, докази сплати відповідачем боргу - в матеріалах справи відсутні.
Встановивши наведені обставини справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.
Положеннями ч. 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
В п. 6.1. Договору сторони чітко визначили, що розрахунок за товар здійснюється протягом 7 календарних днів з моменту його отримання.
У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки, відповідачем у встановлений в п. 6.1. Договору строк, кошти за одержаний товар сплачені у повному обсязі не були, ці кошти підлягають до стягнення з нього в судовому порядку в розмірі 1945,60 грн.
Крім основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача 1090,89 грн. інфляційних втрат та 49,73 грн. три відсотки річних. Здійснивши перерахунок інфляційних та річних, суд зазначає, що такі нараховані позивачем правильно, а тому підлягають стягненню з відповідача повністю, в розмірі 1090,89 грн. та 49,73 грн. відповідно.
З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають до задоволення повністю.
Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш» (79024, м. Львів, вул. Промислова, 53; код ЄДРПОУ 23956445) 1945,60 грн. боргу, 1090,89 грн. інфляційних втрат, 49,73 грн. три відсотки річних та 1827,00 грн. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 14.09.2015 р.
Суддя Крупник Р.В.