Справа № 161/10099/15-к Провадження № 11-кп/773/380/15 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ч. 1 ст. 187 КК України Доповідач: ОСОБА_2
16 вересня 2015 року м. Луцьк
Апеляційний суд Волинської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу бвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 липня 2015 року, яким ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Пірванче, Горохівського району, Волинської області, житель АДРЕСА_1 , громадянин України, із середньою освітою, неодружений, непрацюючий, раніше судимий:
- 29 серпня 2011 року Володимир-Волинським міським судом Волинської області за ч. 2 ст. 297, ч. 3 ст. 185, 71 КК України до покарання у виді 3 (трьох) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі, ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 05 листопада 2014 року звільнений умовно-достроково від відбування покарання на невідбутий строк 1 (один) рік 7 (сім) місяців 23 (двадцять три) дні;
засуджений за:
ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 29.08.2011 року у виді 6 (шести) місяців позбавлення волі, і остаточно визначено до відбування покарання у виді 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Стягнуто з обвинуваченого в користь потерпілого ОСОБА_9 матеріальну шкоду у розмірі 2630 (дві тисячі шістсот тридцять) гривень та моральної шкоди у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_7 до вступу вироку у законну силу залишено попередній - тримання під вартою.
Строк відбування покарання обвинуваченому визначено обчислювати з 23 травня 2015 року.
Стягнуто з ОСОБА_7 в дохід держави судові витрати на проведення дактилоскопічної експертизи у сумі 491 (чотириста дев'яносто одну) гривню 04 копійки та товарознавчої експертизи у сумі 306 (триста шість) гривень 90 копійок, на загальну суму 797 (сімсот дев'яносто сім) гривень 94 копійки.
Вироком вирішено долю речових доказів.
Переглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку, апеляційний суд,
ОСОБА_7 визнаний винним і засуджений за те, що 20 травня 2015 року близько 20 год. 00 хв., перебуваючи на вулиці Володимирській, біля дачного будинку АДРЕСА_2 , у стані алкогольного сп'яніння, з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_9 , вчинив напад на останнього, заштовхавши до будинку, де наніс удар рукою в живіт, повалив на диван, скрутив його руки, зв'язавши їх за спиною чоловічою сорочкою, погрожуючи застосовуванням кухонного ножа, поставив ОСОБА_9 вимогу негайно віддати усі цінні речі, відкрито заволодів грошима останнього у сумі 2500 грн., посвідченням інваліда Великої вітчизняної війни 3-ї групи, виданим на ім'я ОСОБА_9 , ключами від автомобіля «Форд-ескорд», для потерпілого матеріальної цінності не становлять, мобільним телефон марки «Нокіа», вартістю 301 грн., з сім-картою оператора мобільного зв'язку «МТС», вартістю 10 гривень, із сумою 40 гривень на рахунку, шкіряним чохлом, вартістю 80 грн., чим завдав ОСОБА_9 матеріальну шкоду на суму 2931 (дві тисячі дев'ятсот тридцять одну) гривню.
Не погоджуючись із рішенням суду, обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій посилається на суворість призначеного йому покарання. Просить змінити вирок суду першої інстанції, призначивши більш м'яке покарання з урахуванням пом'якшуючих обставин - щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину. Вказує, що проживає спільно з матір'ю-інвалідом, яка є особою пенсійного віку, та не в змозі самостійно пересуватися, та співмешканкою, з якою виховує троє неповнолітніх дітей.
У запереченні на апеляцію потерпілий стверджує, що вирок суду першої інстанції є справедливим, а покарання таким, що відповідає тяжкості вчиненого злочину. Просить залишити рішення суду без змін.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та виклав доводи апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляцію в повному обсязі, міркування прокурора, який її заперечив, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину стверджуються зібраними у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку та перевіреними у судовому засіданні доказами, які ґрунтуються на об'єктивному, повному і всебічному дослідженні, і яким суд дав правильну юридичну оцінку.
Кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 187 КК України як умисне вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із погрозою застосування насильства, небезпечного для здоров'я особи, ніким з учасників судового провадження не оспорюється.
Згідно вимог ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При призначенні покарання судом першої інстанції враховано, що даний злочин належить до категорії тяжких умисних злочинів, обвинувачений раніше судимий, судимість не знята і непогашена у встановленому законом порядку, знову вчинив злочин, що свідчить про його вперте небажання стати на шлях виправлення, думку потерпілого, який наполягав на суворій мірі покарання, а також обтяжуючі покарання обставини - вчинення злочину щодо особи похилого віку та у стані алкогольного сп'яніння.
Разом з тим, з достатньою повнотою судом взято до уваги обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю злочину.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що виправлення і перевиховання ОСОБА_7 можливе лише за умови його ізоляції від суспільства, а тому призначене останньому покарання у виді позбавлення волі є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчиненню ним нових злочинів.
Доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду провадження, і, на думку апеляційного суду, не є такими, що дають підстави для зміни вироку та пом'якшення призначеного обвинуваченому покарання.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 липня 2015 року щодо нього - без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту отримання її копії, шляхом подачі касаційних скарг.
Головуючий
Судді