Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. Симона Петлюри, 16 тел. 235-24-26
Іменем України
"25" серпня 2015 р. Справа № 911/3185/15
Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу
за позовом Державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи», м. Київ
до Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС», м. Славутич
про стягнення 19048,83 грн.
за участю представників:
позивача:Гетіков В.М. - дов. від 21.07.2015
відповідача:Гарнага П.А. - дов. від 12.01.2015 № 5-ЮВ
суть спору:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи» (далі - позивач) до Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» (далі - відповідач) про стягнення 19048,83 грн., з яких 11207,56 грн. основний борг, 5035,38 грн. інфляційні втрати, 210,03 грн. 3% річних, 2595,86 грн. пеня.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором на виконання експертизи проекту будівництва від 20.08.2014 № 00-0870-14/ІЗ щодо здійснення розрахунку за виконану експертизу проекту будівництва у строк визначений договором.
Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.
Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, які зводяться до того, що підприємство фінансується за рахунок коштів державного бюджету, своєчасність та повнота оплати за надані послуги повністю залежить від виділених бюджетних асигнувань, у зв'язку з недофінансуванням наприкінці 2014 року та обмеженим фінансуванням у 2015 році, він позбавлений можливості виконати свої зобов'язання щодо здійснення розрахунку за надані послуги згідно договору та зазначає, що розрахунки будуть проведені після надходження бюджетних коштів. З огляду на вказане, відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Між сторонами у справі було укладено договір на виконання експертизи проекту будівництва від 20.08.2014 № 00-0870-14/ІЗ (далі - договір), відповідно до умов якого відповідач - замовник доручає позивачу - виконавцю провести експертизу проекту будівництва щодо отримання вимог до міцності, надійності та довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, пожежної безпеки, енергозбереження, ядерної безпеки, охорони праці, техногенної безпеки, також кошторисної частини (далі - експертиза). Назва проекту будівництва: Технічне переоснащення СВЯП-1 в частині заміни силового обладнання, системи освітлення та зв'язку, КВПтаА (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 1.2 договору результати робіт надаються замовнику у вигляді письмового звіту за результатами проведеної експертизи.
Згідно п. 2.2 договору вартість проведення експертизи виконавцем за договором складає 9339,63 грн., крім того ПДВ 1867,93 грн., всього до сплати 11207,56 грн.
Пунктом 2.4 договору встановлено, що замовник у строк не більше п'яти календарних днів з дня підписання акта приймання-передачі виконаних робіт зобов'язується відповідно до цього акту здійснити на користь виконавця оплату у розмірі 100 % вартості виконаних робіт за договором.
Оплата здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок виконавця (п. 2.5 договору).
Підпунктом 3.1.3 пункту 3.1 договору замовник зобов'язався прийняти та оплатити роботи виконавця в порядку та строки, передбачені даним договором.
У відповідності до п. 5.1 договору приймання замовником виконаних робіт за цим договором оформлюється актом приймання-передачі виконаних робіт.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення їх печатками та діє до 31.12.2014, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами передбачених договором зобов'язань (п. 9.1 договору).
Додатком № 1 до договору сторони погодили протокол погодження договірної ціни на виконання робіт щодо експертизи проекту будівництва.
На виконання умов договору позивач надав відповідачу передбачені договором послуги по виконанню експертизи проекту будівництва на суму 11207,56 грн., що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт від 02.12.2014, який підписаний в двохсторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.
Разом з тим, відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань за надані послуги не розрахувався, в зв'язку з чим позивач надіслав відповідачу претензію від 07.05.2015 № 5/3 про сплату заборгованості за надані послуги по виконанню експертизи проекту будівництва.
Відповідач надав відповідь від 25.05.2015 № 1920/39/3-228 (2) на претензію, в якій повідомив, що він фінансується за рахунок коштів державного бюджету, своєчасність та повнота оплати за надані послуги повністю залежить від виділених бюджетних асигнувань, у зв'язку з недофінансуванням наприкінці 2014 року та обмеженим фінансуванням у 2015 році, він позбавлений можливості виконати свої зобов'язання щодо здійснення розрахунку за надані послуги згідно договору та зазначає, що розрахунки будуть проведені після надходження бюджетних коштів.
Завірені копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.
Проте відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань розрахунок за надані послуги не здійснив, у зв'язку з чим за ним рахується борг в розмірі 11207,56 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунку за надані послуги по виконанню експертизи проекту будівництва, у зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 11207,56 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.
Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 11207,56 грн. заборгованості за надані послуги по виконанню експертизи проекту будівництва.
Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошових зобов'язання щодо здійснення розрахунку за надані послуги, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з простроченої суми за період прострочення з 08.12.2014 по 23.07.2015 складають 5035,38 грн., 3 % річних з простроченої суми за період прострочення з 08.12.2014 по 23.07.2015 складають 210,03 грн.
Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом, з урахуванням заявлених позивачем періодів, стягненню підлягають інфляційні втрати з простроченої суми в розмірі 4875,29 грн.
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі
08.12.2014 - 23.07.201511207.561.4354875.2916082.85
В решті заявленої до стягнення суми інфляційних втрат в розмірі 160,09 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.
Здійснений позивачем розрахунок 3% річних є арифметично вірними, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
На підставі п. 6.2 договору позивач просить стягнути з відповідача за прострочення строків оплати вартості наданих послуг, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від вартості робіт за кожен день прострочення платежу, яка за розрахунком позивача за загальний період прострочення з 08.12.2014 по 07.06.2015 складає 2595,86 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Згідно із частиною 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично вірними, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача проти позову, які полягають у відсутності цільового бюджетного фінансування, від наявності якого залежить своєчасність та повнота оплати за надані послуги, не приймаються до уваги при вирішені даного спору та відхиляються судом з огляду на наступне.
Обов'язок по оплаті наданих послуг за договором на виконання експертизи проекту будівництва від 20.08.2014 № 00-0870-14/ІЗ покладено на відповідача, як замовника зазначених послуг.
Відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення особи від обов'язку виконання свого зобов'язання належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів.
Згідно ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання.
За таких обставин, відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 у справі № 15/5027/715/2011, постанові Верховного суду України від 15.05.2012 № 11/446 та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005.
Згідно п. 1.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України у від 17.12.2013р. № 14 за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).
З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 11207,56 грн. основного боргу, 4875,29 грн. інфляційних втрат, 210,03 грн. 3% річних та 2595,86 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті вимог суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» (07100, Київська обл., м. Славутич, вул. 77-ї Гвардійської Дивізії, 7/1, ідентифікаційний код 14310862) на користь Державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи» (01133, м. Київ, бульвар Лесі України, 26, ідентифікаційний код 35691621) 11207 (одинадцять тисяч двісті сім) грн. 56 коп. основного боргу, 4875 (чотири тисячі вісімсот сімдесят п'ять) грн. 29 коп. інфляційних втрат, 210 (двісті десять) грн. 03 коп. 3% річних, 2595 (дві тисячі п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 86 коп. пені, 1811 (одну тисячу вісімсот одинадцять) грн. 65 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя Ю.В. Подоляк
Дата підписання рішення 14.09.2015.