ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
07.09.2015Справа №910/18639/15
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»
до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»
про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 6052,78 грн.
Суддя Грєхова О. А.
Представники сторін:
від позивача: не з'явилися;
від відповідача: не з'явилися.
Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі - позивач) заявлено позов про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - відповідач) відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 6052,78 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту №955А/12ч від 04.12.2012 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки "TOYOTA", реєстраційний номер СВ9988АТ, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2015 порушено провадження у справі №910/18639/15, розгляд справи призначено на 07.09.2015.
28.07.2015 позивач через відділ діловодства суду подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, а також клопотання про виправлення технічної описки в тексті позовної заяви.
Сторони в засідання господарського суду 07.09.2015 своїх представників не направили, про причини неявки суду не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.
Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 07.09.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
04.12.2012 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування», як страховиком, та Волянським Андрієм Володимировичем, як страхувальником, укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №955А/12ч, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки "TOYOTA", реєстраційний номер СВ9988АТ.
Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП, а вигодонабувачем є страхувальник.
Строк дії договору встановлено з 04.12.2012 до 03.12.2013.
05.02.2013 о 12 год. 50 хв. в м. Чернігові на перехресті вул. Жабинського з пр. Перемоги, відбулась дорожньо-транспортна пригода, а саме: Єрмоленко С.М., керуючи транспортним засобом «Volkswagen», реєстраційний номер СВ0703ВР, під час руху заднім ходом, не переконався, що цей маневр буде безпечним, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, в результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом "TOYOTA", реєстраційний номер СВ9988АТ, що спричинило механічні пошкодження транспортних засобів.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 26.02.2013 у справі №750/1312/13-п встановлено порушення Єрмоленком Сергієм Миколайовичем вимог п. 10.9 Правил дорожнього руху України, Єрмоленка С.М. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу.
11.02.2013 власник застрахованого автомобіля марки "TOYOTA", реєстраційний номер СВ9988АТ, звернувся до позивача з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу, в якій просив виплатити відшкодування згідно умов страхування на СТО - Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомобільна компанія «Сівер-Авто» для здійснення ремонту.
Згідно з рахунком №0000005216 від 12.02.2013, складеним СТО - ТОВ «Автомобільна компанія «Сівер-Авто», вартість відновлювального ремонту автомобіля марки "TOYOTA", реєстраційний номер СВ9988АТ, в результаті його пошкодження при ДТП складає 6052,78 грн. з ПДВ.
У відповідності до норм чинного законодавства та з урахуванням умов Договору добровільного страхування наземного транспорту №955А/12ч від 04.12.2012, позивач склав страховий акт №1.001.13.01246/VESKO5342 від 19.02.2013, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля марки "TOYOTA", реєстраційний номер СВ9988АТ, внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 6052,78 грн.
На підставі складеного страхового акту №1.001.13.01246/VESKO5342 від 19.02.2013 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» сплатило суму страхового відшкодування в розмірі 6052,78 грн. на рахунок СТО - ТОВ «Автомобільна компанія «Сівер-Авто», що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №11413 від 21.02.2013.
Представник позивача звертався до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» з претензією №ЛВ8155 від 13.05.2015, в якій просив компенсувати витрати ПрАТ «СК «АХА Страхування» у розмірі 6052,78 грн., втім відповідач відповіді на претензію не надав та виплату не здійснив.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» перейшло в межах виплаченої суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки «Volkswagen», реєстраційний номер СВ0703ВР, яким спричинено ДТП, належить Єрмоленко М.Л. та знаходився під керуванням Єрмоленко С.М., вина якого у скоєнні ДТП підтверджується матеріалами справи.
Доказів того, що Єрмоленко С.М. не мав права керування транспортним засобом автомобілем марки «Volkswagen», реєстраційний номер СВ0703ВР, та притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП матеріали справи не містять, а відтак, враховуючи положення статті 62 Конституції України, що закріплюють принцип презумпції невинуватості особи, суд дійшов висновку, що Єрмоленко С.М. керував вказаним транспортним засобом на законних підставах.
Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина Єрмоленка С.М. встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля «Volkswagen», реєстраційний номер СВ0703ВР, відшкодовується ним як законним володільцем цього транспортного засобу, оскільки зворотного суду не доведено.
Під час розгляду справи встановлено, що Єрмоленко С.М. уклав Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту (поліс) №АВ/9678142 з Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія», предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Volkswagen», реєстраційний номер СВ0703ВР.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За умовами п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
З наявної в матеріалах справи копії полісу №АВ/9678142 вбачається, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50000,00 грн., франшиза - 0 грн.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Як зазначалося вище, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, у розмірі виплаченого страхового відшкодування. Отже, визначальним моментом для звернення з такою вимогою є сам факт виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.
Здійснення позивачем виплати страхового відшкодування в сумі 6052,78 грн. (на підставі рахунку особи, яка здійснювала ремонт) на користь страхувальника за договором добровільного страхування не суперечить вимогам ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки вказаний закон не поширюється на правовідносини, що виникли за Договором добровільного страхування наземного транспорту №955А/12ч від 04.12.2012, а Закон України "Про страхування" відповідних застережень не містить.
При цьому, доказом фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які (витрати) виникли внаслідок ДТП є платіжне доручення №11413 від 21.02.2013.
Аналогічну правову позицію у подібних правовідносинах викладено в постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/7163/14.
Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки "TOYOTA", реєстраційний номер СВ9988АТ, в результаті його пошкодження при ДТП складає 6052,78 грн. з ПДВ, а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах виплаченої суми.
За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача (6052,78 грн.), а також визначені полісом №АВ/9678142 розміри лімітів відповідальності (50000,00 грн.) та франшизи (0 грн.), суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 6052,78 грн.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення суми.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з покладенням судового збору на відповідача, в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, м. Київ, вулиця Кирилівська, будинок 40, ідентифікаційний код 20602681) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; ідентифікаційний код 20474912) матеріальні збитки в сумі 6052 (шість тисяч п'ятдесят дві) грн. 78 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 14.09.15
Суддя О.А. Грєхова