ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.09.2015Справа №910/17772/15
За позовом Об'єднання підприємств "Український музичний альянс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гамма - Консалтинг"
про виплату винагороди 47946,45 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники:
від позивача: Турубаров О.І. за довіреністю б/н від 09.09.2015
від відповідача: не з'явився
Об'єднання підприємств "Український музичний альянс" (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гамма - Консалтинг" (відповідач) про стягнення 47946,45 грн. на підставі Договору № 01-01/12/06/Е про виплату винагороди (роялті) за публічне сповіщення (публічне повторне сповіщення) зафіксованих у фонограмах виконань, фонограм, опублікованих з комерційною метою, та їх примірників від 01.12.2006, з яких: 29000,00 грн. основного боргу, 1831,58 грн. пені, 1016,79 грн. 3% річних, 16098,09 грн. інфляційних нарахувань.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем не виконано свого зобов'язання за вищенаведеним договором по сплаті позивачу винагороди (роялті) за публічне сповіщення (публічне повторне сповіщення) зафіксованих у фонограмах виконань, фонограм, опублікованих з комерційною метою, та їх примірників за період з 01.01.2013 по 31.05.2015, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 29000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2015 було порушено провадження у справі № 910/17772/15 та призначено розгляд справи на 31.08.2015 о 11:40 год.
28.08.2015 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме: підтвердження про відсутність судових спорів та заперечення на позовну заяву. Згідно наведених заперечень відповідач заперечував позовні вимоги, оскільки вважає, що позивач у даній справі є неналежним, підстави для сплати відповідачем винагороди (роялті) відсутні з огляду на невикористання відповідачем в період з 4-го кварталу 2012 року по 2015 року в ефірі телеканалу "Гамма" фонограм та виконань, що в них зафіксовані, а також, оскільки позивач жодного разу не звертався до відповідача з претензіями про виплату спірної винагороди (роялті) або з вимогою надати звіт про використання суміжних прав (для подальшого розрахунку з володільцями суміжних прав), крім того, відповідач вважає, що розрахунок позовних вимог здійснено не вірно.
В судове засідання, призначене на 31.08.2015, з'явились представники позивача та відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні 31.08.2015 подав довідку про відсутність аналогічного спору та пояснення з розрахунком позовних вимог в частині основного боргу за визначений період. Довідка та пояснення залучені судом до матеріалів справи та передані до відділу діловодства суду для реєстрації.
Представник позивача в судовому засіданні 31.08.2015 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням пояснень, поданих 31.08.2015 в судовому засіданні.
Представник відповідача в судовому засіданні 31.08.2015 надав усні заперечення щодо заявлених позовних вимог та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях, поданих 28.08.2015 через відділ діловодства суду разом із клопотанням про долучення документів до матеріалів справи.
Враховуючи необхідність витребування додаткових доказів та положення ч. 3 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 31.08.2015, та оголосив перерву в судовому засіданні до 14.09.2015 о 09:50 год.
03.09.2015 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.
03.09.2015 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли пояснення з приводу заперечень відповідача на позовну заяву. Позивач не погодився з твердженнями відповідача, зазначивши, що звернення з даним позовом зумовлене невиконанням відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами договором, що, в свою чергу, порушує права позивача як сторони договору, а відтак, звернення з даним позовом саме позивача як уповноваженої організації, а не суб'єктів суміжних прав, відповідає вимогам ст. 1 ГПК України. Позивач вказав, що відповідно до програмної концепції мовлення відповідача останній щодоби має транслювати 7 год. 10 хв. розважально-музичних передач, що, в свою чергу, передбачає використання музичних творів, їх виконань та записів таких виконань, а тому твердження відповідача про невикористання ним починаючи з 4-го кварталу 2012 року фонограм та виконань, що в них зафіксовані, викликають явний сумнів. Позивач повідомив, що відповідач частково підписав акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період використання фонограм та зафіксованих у них виконань з 01.01.2013 року по 30.06.2013 року. Водночас, за умовами укладеного між сторонами договору виникнення зобов'язання по виплаті винагороди не ставиться у залежність від підписання чи не підписання цих актів. Крім того, позивач зазначив, що направляв на адресу фактичного місцезнаходження відповідача (зазначеного відповідачем у листі від 10.01.2008 № 03/01) претензію № 1 від 25.10.2013, що підтверджується фіскальним чеком № 0490 від 29.10.2013.
10.09.2015 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 1698 від 01.12.2010, № 1077 від 01.06.2011.
14.09.2015 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання, у зв'язку з тим, що юрисконсульт Мозгова М.А. в період з 12.09.2015 по 15.09.2015 буде знаходитись в м. Одеса, а відповідач не може забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання.
В судове засідання 14.09.2015 з'явився представник позивача.
Представник відповідача в судове засідання 14.09.2015 не з'явився, через відділ діловодства суду 14.09.2015 подав клопотання про відкладення судового засідання.
В судовому засіданні 14.09.2015 здійснювався розгляд вищенаведеного клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що юрисконсульт Мозгова М.А. в період з 12.09.2015 по 15.09.2015 буде знаходитись в м. Одеса, а відповідач не може забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання. Клопотання відповідача судом відхилене як безпідставне з огляду на таке.
Стаття 28 ГПК України не визначає представників юридичних осіб, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації, як єдиних представників останніх в суді. Безпосередньо представляти інтереси сторони надано керівникам підприємств та організацій, іншим особам, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами. Враховуючи наведене, відповідач мав можливість здійснити своє представництво в суді безпосередньо на рівні керівництва або інших осіб, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, з урахуванням при цьому строку вирішення спору, визначеного приписами статті 69 ГПК України.
Водночас, стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.
При цьому відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Судом не встановлено обставини, які б перешкоджали вирішенню спору по суті в даному судовому засіданні, при цьому враховано, що матеріали справи містять заперечення відповідача на позовну заяву, які були подані 28.08.2015 через відділ діловодства суду.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 14.09.2015 без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.
Представник позивача в судовому засіданні 14.09.2015 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням пояснень, поданих 31.08.2015 в судовому засіданні, та пояснень, поданих 03.09.2015 через відділ діловодства суду, а також змісту документів, залучених ним до матеріалів справи згідно з клопотанням, поданим 10.09.2015 через відділ діловодства суду.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 14.09.2015 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва
Об'єднання підприємств "Український музичний альянс" (позивач) відповідно до свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України № 6/УО від 02.04.2009 року є уповноваженою організацією колективного управління на здійснення збору та розподілу винагороди (роялті) за використання фонограм, відеограм, опублікованих з комерційною метою, та зафіксованих у них виконань шляхом їх публічного сповіщення в ефір або по проводах (через кабель).
01.12.2006 між позивачем, визначеним як організація, та відповідачем, визначеним як мовник, був укладений Договір № 01-01/12/06/Е про виплату винагороди (роялті) за публічне сповіщення (публічне повторне сповіщення) зафіксованих у фонограмах виконань, фонограм, опублікованих з комерційною метою, та їх примірників (далі - Договір), згідно з умовами якого:
- організація згідно ст. ст. 43, 48, 49 ЗУ "Про авторське право і суміжні права" та п. 4 власного Статуту, здійснює збір та розподіл винагороди (роялті) за використання мовником, без згоди з відповідними суб'єктами суміжних прав (виконавцями, виробниками фонограм), об'єктів суміжних прав, шляхом публічного сповіщення (публічного повторного сповіщення) у передачах ефірного і (або) супутникового телебачення зафіксованих у фонограмах виконань, фонограм, опублікованих з комерційною метою та їх примірників на території міста Києва. Збір винагороди (роялті) здійснюється для розподілу між організаціями колективного управління та суб'єктами суміжних прав, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами (п. 1.1 Договору);
- мовник виплачує організації винагороду (роялті) за використання вказаних зафіксованих у фонограмах виконань, фонограм, опублікованих з комерційною метою, та їх примірників в розмірі та порядку, визначених законодавством України та Договором, для виплати суб'єктами суміжних прав (п. 1.2 Договору);
- мовник зобов'язаний щомісячно сплачувати організації винагороду (роялті) за публічне сповіщення (публічне повторне сповіщення) зафіксованих у фонограмах виконань, фонограм, опублікованих з комерційною метою, та їх примірників в ефір, у розмірі, визначеному у Додатку №1 до Договору. У випадку зміни офіційного курсу НБУ гривні до долара США протягом дії цього Договору порівняно з курсом на день підписання Договору, сума роялті, що підлягає виплаті мовником, змінюється прямо пропорційно такій зміні. Податок на додану вартість на виплату винагороди (роялті) не нараховується. Сума винагороди (роялті) повинна сплачуватися на рахунок організації до 15 числа місяця, наступного за звітним (п. 2.1.2. Договору);
- у разі затримки платежів, передбачених пунктом 2.1.2., мовник зобов'язаний виплатити організації пеню у розмірі двох облікових ставок НБУ за кожен день затримки платежів (п. 6.1 Договору).
Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 3 від 01.04.2008 до Договору (далі - Додаткова угода) сторони визначили, що дія Договору буде продовжуватись автоматично на один календарний рік, якщо за один місяць до закінчення строку або через один рік після пролонгації кожна з сторін не заявить у письмовій формі про своє бажання розірвати Договір. Розмір роялті, що підлягає виплаті мовником, може переглядатися сторонами щорічно. Якщо до 31 грудня поточного року сторонами не погоджено розмір роялті на наступний рік, то він залишається незмінним до погодження його сторонами.
Пунктом п. 2 Додаткової угоди сторонами погоджено ставку щомісячної винагороди (роялті) за публічне сповіщення (повторне публічне сповіщення) зафіксованих у фонограмах виконань, фонограм, опублікованих з комерційною метою, та їх примірників на період з 01 квітня 2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі 1000,00 (одна тисяча) гривень.
Відповідно до п.п. 4, 5 Додаткової угоди остання вступає в силу з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін та є невід'ємною частиною Договору.
Позивач зазначив, що станом на 01.07.2015 відповідач не сплатив встановлену Додатковою угодою до Договору щомісячну винагороду (роялті) за публічне сповіщення (повторне публічне сповіщення) зафіксованих у фонограмах виконань, фонограм, опублікованих з комерційною метою, та їх примірників за період з 01 січня 2013 року по 31 травня 2015 рок, загальна сума якої склала 29000,00 грн. (за 29 місяців), у зв'язку з чим позивач і звернувся до Господарського суду міста Києва з відповідним позовом, а також просив стягнути з відповідача 1831,58 грн. пені, 1016,79 грн. 3% річних та 16098,09 грн. інфляційних нарахувань за прострочення грошового зобов'язання за Договором.
Відповідач проти позову заперечував з огляду на таке:
- організація колективного управління не є позивачем у спорах про захист прав суб'єктів суміжних прав, тобто позивач в даній справі є неналежним;
- відповідач в період з 4-го кварталу 2012 року по 2015 року не використовував в ефірі телеканалу "Гамма" фонограм та виконань, що в них зафіксовані, а тому відсутні підстави для сплати винагороди (роялті);
- позивач жодного разу не звертався до відповідача з претензіями про виплату спірної винагороди (роялті) або з вимогою надати звіт про використання суміжних прав (для подальшого розрахунку з володільцями суміжних прав);
- за даними бухгалтерського обліку відповідача спірна заборгованість у відповідача відсутня;
- розрахунок позовних вимог здійснено не вірно - відповідач заперечує в цілому суму основного боргу та вважає, що штрафні санкції позивач розрахував з порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України.
Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на таке.
Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.
Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим Законом (ч. 2 ст. 418 ЦК України).
Перелік об'єктів права інтелектуальної власності визначений приписами ч. 1 ст. 420 ЦК України. Зокрема, до об'єктів права інтелектуальної власності належать виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, які, в свою чергу, є об'єктами суміжних прав (ч. 1 ст. 449 ЦК України).
Відповідно до статті 422 ЦК України право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.
До майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав відповідно до ч. 1 ст. 452 ЦК України відносяться: право на використання об'єкта суміжних прав; виключне право дозволяти використання об'єкта суміжних прав; право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта суміжних прав, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон), виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.
Згідно частини другої статті 426 ЦК України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд з додержанням при цьому прав інших осіб.
Частиною третьою статті 426 ЦК України встановлено, що використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законом.
Згідно з ч. 1 ст. 43 Закону допускається без згоди виробників фонограм (відеограм), фонограми (відеограми) яких опубліковані для використання з комерційною метою, і виконавців, виконання яких зафіксовані у цих фонограмах (відеограмах), але з виплатою винагороди, таке пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм і відеограм та їх примірників:
а) публічне виконання фонограми або її примірника чи публічну демонстрацію відеограми або її примірника;
б) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, в ефір;
в) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, по проводах (через кабель).
Збирання винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині першій цієї статті, і контроль за їх правомірним використанням здійснюються визначеними Установою уповноваженими організаціями колективного управління. Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Розмір винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині першій цієї статті, порядок та умови її виплати визначаються Кабінетом Міністрів України (ч.ч. 2, 3 ст. 43 Закону).
Відповідно до п. 3 р. II Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 71 "Про затвердження розміру порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань" до юридичних і фізичних осіб, які здійснюють комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань (далі - суб'єкти комерційного використання), належать юридичні особи, у тому числі державні та комунальні телерадіоорганізації, які здійснюють публічне сповіщення (публічне повторне сповіщення) шляхом трансляції і ретрансляції зазначених об'єктів суміжних прав у передачах ефірного, супутникового, кабельного телебачення та радіомовлення або через Інтернет, зокрема провайдери програмної послуги, а також інші суб'єкти господарювання.
Згідно з нормами ст. 45, ч. 1 ст. 47 Закону, суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління.
Відповідно до частини 3 статті 48 Закону встановлено, що повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.
Згідно частини п'ятої статті 48 Закону визначено, що на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав.
Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що між позивачем та відповідачем укладено Договір № 01-01/12/06/Е про виплату винагороди (роялті) за публічне сповіщення (публічне повторне сповіщення) зафіксованих у фонограмах виконань, фонограм, опублікованих з комерційною метою, та їх примірників від 01.12.2006.
Договір укладено відповідно до норм ст.ст. 43, 48, 49 Закону "Про авторське право і суміжні права", п. 4 Статуту Об'єднання підприємств "Український музичний альянс", враховуючи, що позивач є уповноваженою організацією колективного управління на здійснення збору та розподілу винагороди (роялті) за використання фонограм, відеограм, опублікованих з комерційною метою, та зафіксованих у них виконань шляхом їх публічного сповіщення в ефір або по проводах (через кабель) (свідоцтво Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України № 6/УО від 02.04.2009 року).
При цьому Об'єднання підприємств "Український музичний альянс", як сторона Договору, чиї права порушені внаслідок невиконання іншою стороною зобов'язань за Договором, є належним позивачем у даній справі, що відповідає вимогам статті 1 Господарського процесуального кодексу України. Наведене, в свою чергу, свідчить про безпідставність тверджень відповідача стосовно неналежного позивача у даній справі.
З матеріалів справи вбачається, що жодна з сторін письмово не повідомляла іншу сторону про бажання розірвати Договір в порядку пункту 1 Додаткової угоди до Договору, а тому даний Договір вважається пролонгованим до 31.12.2015, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
За встановлених обставин, в спірний період з 01.01.2013 по 31.05.2015 Договір був чинним, недійсним не визнавався, а тому був обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Також, судом було досліджено, що ставка щомісячної винагороди (роялті), встановлена пунктом 2 Додаткової угоди до Договору в розмірі 1000,00 грн. на період з 01.04.2008 по 31.12.2008, фактично не переглядалась сторонами після закінчення вказаного періоду в порядку п. 1 Додаткової угоди до Договору.
За встановлених обставин, ставка щомісячної винагороди (роялті) в сумі 1000,00 грн. в спірний період (з 01.01.2013 по 31.05.2015) залишалась незмінною.
Як встановлено судом, відповідач в спірний період з 01.01.2013 по 31.05.2015 не повідомляв позивача про припинення публічного виконання зафіксованих у фонограмах виконань, фонограм в ефірі телеканалу "Гамма", отже, зобов'язаний був сплатити винагороду (роялті), узгоджену сторонами у Додатковій угоді до Договору в повному обсязі і за весь спірний період (з 01.01.2013 по 31.05.2015).
При цьому твердження відповідача про те, що з 4-го кварталу 2012 ним не використовувались в ефірі телеканалу "Гамма" фонограми та виконання, що в них зафіксовані, суд відхиляє як безпідставні та необґрунтовані, які до того ж спростовуються матеріалами справи. Так, відповідно до програмної концепції мовлення відповідача (рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 1077 від 01.06.2011, № 1698 від 01.12.2010) останній щодоби має транслювати 7 год. 10 хв. розважально-музичних передач, що, в свою чергу, передбачає використання музичних творів, їх виконань та записів таких виконань. Крім того, в матеріалах справи наявні підписані з боку відповідача акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) стосовно публічного сповіщення зафіксованих у фонограмах виконань, фонограм, опублікованих з комерційною метою, та їх примірників в ефір за період січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2013 року.
Згідно зі статтею 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання в силу припису статті 525 ЦК України не допускається.
Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до п. 2.1.2 Договору, п. 2 Додаткової угоди до Договору за публічне сповіщення (публічне повторне сповіщення) зафіксованих у фонограмах виконань, фонограм, опублікованих з комерційною метою, та їх примірників в ефір відповідач був зобов'язаний виплачувати позивачу щомісячну винагороду (роялті) в сумі 1000,00 грн.
Згідно з п. 2.1.2 Договору відповідач був зобов'язаний сплачувати винагороду (роялті) на рахунок позивача до 15 числа місяця, наступного за звітним.
Отже, з 16 числа місяця, наступного за звітним, у разі несплати винагороди (роялті) на рахунок позивача, відповідач вважається таким, що прострочив грошове зобов'язання.
Водночас, аналіз змісту Договору свідчить, що даний Договір не містить умов, якими б виплата відповідачем винагороди (роялті) ставилась б в залежність від підписання (не підписання) актів здачі-прийняття робіт (послуг), а рівно від направлення (не направлення) позивачем відповідачу претензії про виплату винагороди (роялті) або вимоги про надання звіту про використання суміжних прав.
Відповідач в спірний період дії Договору не виконав належним чином зобов'язання щодо виплати винагороди (роялті) відповідно умов Договору.
Так, по матеріалам справи судом встановлено, що неоплаченим періодом, за який позивач заявляє позовні вимоги згідно з Договором, є період з 01.01.2013 по 31.05.2015 (29 місяців), заборгованість відповідача перед позивачем за цей період становить 29000,00 грн. (1000,00 грн. х 29 місяців = 29000,00 грн.)
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку суми основного боргу, суд дійшов висновку, що вказані позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1831,58 грн. пені, 1016,79 грн. 3% річних та 16098,09 грн. інфляційних нарахувань за прострочення грошового зобов'язання за Договором.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 4.1 вищенаведеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Як встановлено судом, дії відповідача, який прострочив виконання спірного грошового зобов'язання, є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних нарахувань, виходячи з встановленого періоду, в який відповідач є таким, що прострочив, та з урахуванням визначеного позивачем у розрахунку періоду нарахування 3 % річних та інфляційних нарахувань окремо за кожний спірний місяць, суд дійшов висновку, що розрахунок позивача є арифметично вірним та таким, що відповідає обставинам справи, нормам статті 625 Цивільного кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 1016,79 грн. 3% річних та 16098,09 грн. інфляційних нарахувань є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання;
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.
Пунктом 6.1 Договору встановлено, що у разі затримки платежів, передбачених пунктом 2.1.2 Договору, мовник (відповідач) зобов'язаний виплатити організації (позивачу) пеню у розмірі двох облікових ставок НБУ за кожен день затримки платежів.
Наданий позивачем розрахунок пені в загальній сумі 1831,58 грн. свідчить, що наведена сума складається з сум пені, розрахованих позивачем окремо за прострочення оплати відповідачем винагороди (роялті) за травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року та січень, лютий, березень, квітень, травень 2015 року в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у спірний період, при цьому в кожному такому випадку період нарахування пені обчислювався позивачем з 16-го числа місяця, наступного за звітним (що відповідає п.п. 2.1.2, 6.1 Договору) та не перевищував шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (що відповідає ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Отже, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, суд дійшов висновку, що розрахунок позивача є арифметично вірним та таким, що відповідає умовам Договору, положенням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 1831,58 грн. пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Водночас, твердження відповідача про те, що розрахунок позовних вимог здійснено не вірно, суд відхиляє як безпідставні, враховуючи при цьому, що контррозрахунок позовних вимог відповідачем суду не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на задоволення позовних вимог повністю, судовий збір в сумі 1827,00 грн. покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гамма - Консалтинг" (03083, м. Київ, проспект Науки, будинок 63; ідентифікаційний код 32956030), на користь Об'єднання підприємств "Український музичний альянс" (04053, м. Київ, вул. Артема, будинок 1-5, офіс 614; ідентифікаційний код 31815383) 29000,00 грн. (двадцять дев'ять тисяч гривень 00 коп.) основного боргу, 1016,79 грн. (одну тисячу шістнадцять гривень 79 коп.) 3% річних, 16098,09 грн. (шістнадцять тисяч дев'яносто вісім гривень 09 коп.) інфляційних нарахувань, 1831,58 грн. (одну тисячу вісімсот тридцять одну гривню 58 коп.) пені та 1827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 15.09.2015
Суддя Гумега О.В.