ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
08.09.2015Справа №910/28156/14
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення 94 000, 00 грн.
Суддя Борисенко І.І.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_3 - за дов.;
Від відповідача: не з'явились
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього на свою користь суми неустойки в розмірі 94 000, 00 грн. за неналежне виконання договору транспортного експедирування від 14.07.2014р. №7951/0.
Ухвалою суду від 19.03.2015р. позов залишено без розгляду.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2015р. ухвалу господарського суду міста Києва від 19.03.2015р. скасовано, а матеріали справи №910/28156/14 повернуто до господарського суду міста Києва для розгляду.
Ухвалою господарського суду міста Києва, суддя Борисенко І.І. призначив розгляд справи на 14.07.2015р.
Розгляд справи неодноразово відкладався, в зв'язку з тим, що в матеріалах справи були відсутні докази повідомлення відповідача про час, дату та місце судового засідання, про що було зазначено у відповідних ухвалах суду від 14.07.2015р. та від 28.07.2015р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.07.2015р. розгляд справи було відкладено на 08.09.2015р.
02.09.2015р. через відділ діловодства господарського суду відповідач подав суду письмові пояснення, відповідно до яких просив суд прийняти рішення по справі на підставі доказів, наявних у матеріалах справи та повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, представників не направляв, про поважні причини неявки суд не повідомив. Водночас, ухвала суду від 23.06.2015р. та ухвала суду від 14.07.2015р. були направлені на адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: АДРЕСА_1 та були отримані Відповідачем, що підтверджується повернутими суду рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (ухвали суду від 23.06.2015р. з зазначенням: «вручено 3.07.2015 особисто» та ухвали суду від 14.07.2015р. з зазначенням: «вручено особисто»).
Тому повернення рекомендованих повідомлень про вручення ухвали суду від 23.06.2015р. з зазначенням: «вручено 3.07.2015 особисто» та ухвали суду від 14.07.2015р. з зазначенням: «вручено особисто» з урахуванням конкретних обставин даної справи є належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасника судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, тому спір розглядається за наявними у справі доказами, відповідно до ст. 75 ГПК України.
За клопотанням Позивача, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, спір у даній справі вирішено у строк у відповідності п. 3 ст. 69 ГПК України.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на позов, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
14 липня 2014р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - Позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (надалі - Відповідач) було укладено договір транспортного експедирування №7951/0 (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Експедитор (Відповідач) взяв зобов'язання за винагороду (плату) та за рахунок від імені Замовника (Позивача) організувати виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу та транспортно-експедиторське обслуговування в міжнародному, міському та міжміському сполученні з урахуванням вимог (умов), замовника, викладених в контракт-заявці.
В обґрунтування позовних вимог, Позивач стверджує, що як і передбачено п. 2.1 Договору, Позивач передав 10.09.2014р. контракт-заявку, яка є невід'ємною частиною договору на здійснення перевезення за маршрутом Польща-Україна, дата завантаження 12.09.2014р., строк доставки 15-16.09.2014р., адреса завантаження 64-115 SWIECIECHOVA, WILCOWICE, UL.SWIECIECHOWAKA 36, AGREGATY SP.Z.O.O., адреса розвантаження Вінницька область, 23227, с. Агрономічне, вул. Я. Мудрого, 20, марка автомобіля РЕНО, держномер тягача НОМЕР_3, держномер прицепу НОМЕР_2, найменування вантажу-генератора, вага і обсяг до 20 т. Заявку також було надіслано постачальнику товару, брокером.
Контракт-заявка була прийнята до виконання, про що свідчить рахунок-фактура від 14.08.2014р. № СФ-0000102 на суму 15 000, 00 грн., в якому зазначено автомобіль НОМЕР_1/НОМЕР_4 і рахунок-фактура від 15.08.2014р. № СФ-000012 на суму 15 000, 00 грн., в якому зазначено автомобіль НОМЕР_3/НОМЕР_2.
За твердженнями Позивача до сьогоднішнього дня вантаж не доставлено, замовлений автомобіль під завантаження не наданий. Пунктом 4.1-4.5 Договору Відповідач зобов'язаний забезпечити подачу під завантаження транспортного засобу, придатного для здійснення міжнародних перевезень, що відповідає вимогам контракт-заявки, а також у погоджений сторонами термін, вчасно (перед завантаженням) надати необхідні документи для оформлення (TIR, CMR, код ОКПО перевізника, паспорт водія), перевіряти правильність зроблених у проїзних документах записів, забезпечити контроль за доставкою довіреного йому вантажу в пункт призначення і передати його співробітнику вантажоодержувача, зазначеному в товаротранспортній накладній (CMR), інформувати Позивача про змушені затримки транспортних засобів у шляху, аваріях і інших непередбачених обставинах, що перешкоджають своєчасній доставці вантажів.
За умовами п. 6.2. Договору, за несвоєчасну подачу транспортного засобу під завантаження, Відповідач виплачує замовнику неустойку в розмірі 1 000, 00 грн. на території країн Західної Європи за кожну почату добу простою.
За твердженням Позивача, станом на 15.12.2014р. строк не виконання зобов'язання складає 94 дні і тому Відповідач повинен сплатити неустойку в сумі 94 000, 00 грн.
02 вересня 2015р. через відділ діловодства господарського суду Відповідач подав суду письмові пояснення, відповідно до яких зазначив, що Відповідачем від Позивача було отримано претензію від 26.09.2014р. №3482, в якій вказано, що: « 12.09.2014р. товар був завантажений в Польщі перевізником, що підтверджується CMR від 12.09.2014р.». Тобто, згідно з інформації, яка містилася в претензії від 26.09.2014р. №3482, позивач вказував, що вантаж було завантажено перевізнику. До претензії додавалася копія міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) від 12.09.2014р.
Відповідач зазначив, що таким чином, Позивач вводить суд в оману щодо надання (ненадання) Відповідачем транспортного засобу під навантаження і у такий спосіб хоче стягнути з Відповідача відповідну неустойку.
Зважаючи на викладене, Відповідач просив суд відмовити Позивачу в задоволені його позовних вимог.
Копія зазначеної претензії Позивача та копія міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) від 12.09.2014р. знаходиться в матеріалах справи.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав.
Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з Відповідача неустойки в розмірі 94 000, 00 грн. фактично за невиконання вимог Договору щодо забезпечення подачі під завантаження транспортного засобу, що є наслідком застосування до Відповідача положень п. 6.2 Договору, відповідно до якого Відповідач виплачує Позивачу неустойку в розмірі 1 000, 00 грн. на території країни Західної Європи за кожну почату добу не подачі транспортного засобу під навантаження.
Тобто, в рамках даного судового процесу, суд має встановити своєчасно чи ні було подано транспортний засіб під завантаження.
З наданих суду доказів, а саме з копії міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) від 12.09.2014р. вбачається, що Відповідачем було подано транспортний засіб під завантаження.
Подача Відповідачем транспортного засобу під завантаження також підтверджується претензією Позивача до Відповідача (копія знаходиться в матеріалах справи), відповідно до якої Позивач вказує, що: « 12.09.2014р. товар був завантажений в Польщі перевізником, що підтверджується CMR від 12.09.2014р.».
Таким чином, з наданих суду документів вбачається, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подала транспортний засіб під завантаження.
За таких обставин, прийняти твердження позивача, що до сьогоднішнього дня транспортний засіб не подано під завантаження суд не може, оскільки в матеріалах справи міститься копія міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) від 12.09.2014р., яку позивач сам додав до претензії Відповідачу, яка підтверджує подачу транспортного засобу Відповідачем під завантаження 12.09.2015р. Цей факт також не заперечується Позивачем в його претензії до Відповідача, вих. № 3482 від 26.09.2014р.
Інших доказів на підтвердження факту подання чи неподання транспортного засобу під завантаження Позивачем суду надано не було.
Оригіналу міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) від 12.09.2014р. на вимогу суду також сторонами надано не було, що не є перешкодою для прийняття рішення по справі за наявними доказами у справі, оцінка яких здійснюється відповідно до вимог ст. ст. 32, 33, 43 ГПК України, що також підтверджується позицією викладеною у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р., №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».
Відповідно до ст. 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено належність і допустимість доказів, зазначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, Позивачем не було надано належних доказів по справі, які б підтверджували неналежне виконання Відповідачем своїх зобов'язань по Договору, в даному випадку, виходячи з предмету позову, доказів щодо незабезпечення подачі Відповідачем транспортного засобу під завантаження.
Відповідно до ст. 82 ГПК України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу.
З наданих сторонами доказів по справі не вбачається неналежного виконання Відповідачем своїх зобов'язань щодо забезпечення подачі транспортного засобу під завантаження, що є наслідком відмови в задоволені позовних вимог повністю з підстав їх недоведеності.
Витрати по судовому збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на Позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -
В задоволені позовних вимог відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 15.09.2015р.
Суддя І.І.Борисенко