ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
09.09.2015Справа №910/21576/15
За позовомДержавного підприємства «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2» Державного агентства резерву України
доАграрного фонду
простягнення 30 198,26 грн.
Суддя Босий В.П.
Представники сторін:
від позивача:Михайлова С.В.
від відповідача:Підтинна О.І.
Державне підприємство «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2» Державного агентства резерву України (надалі - «Підприємство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державної спеціалізованої бюджетної установи «Аграрний фонд» про стягнення 30 198,26 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором складського зберігання зерна №1/13 від 28.01.2013 р., у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 30 198,26 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.08.2015 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 09.09.2015 р.
Представник позивача в судове засідання з'явилася, заявила клопотання про заміну відповідача на належного, а саме на Аграрний фонд, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.
У зв'язку з заявленим позивачем клопотанням, а також враховуючи, що юридичною особою з ідентифікаційним кодом « 33642855» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців визначено саме Аграрний фонд, а не Державну спеціалізовану бюджетну установу «Аграрний фонд», суд вважає за можливе здійснити заміну первісного відповідача належним відповідачем.
Представник відповідача в судове засідання з'явилася, надала пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги визнала повністю.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
28.01.2013 р. між Підприємством (зерновий склад) та Аграрним фондом (поклажодавець) було укладено договір складського зберігання зерна №1/13 (надалі - «Договір»).
Відповідно до п. 1.1 Договору поклажодавець зобов'язується передати на зберігання зерновому складу зерно пшениці, ячменю, кукурудзи, жита, гречки (об'єктів державного цінового регулювання), якість яких відповідає діючим ДСТУ (зерно), за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку поклажодавця і засвідчується відповідними складськими документами, а зерновий склад зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим договором та законодавством.
Згідно з п. 3.3.2 Договору поклажодавець зобов'язаний своєчасно розраховуватися за надані послуги з приймання, зберігання, відвантаження, а також надані в порядку визначеному п. 3.1.4 цього договору додаткові послуги.
За змістом п. 5.4 Договору поклажодавець сплачує вартість послуг із зберігання зерна на підставі актів виконаних робіт (наданих послуг) з моменту передачі зерна поклажодавця на зберігання зерновому складу з дати підписання обома сторонами акту передавання-приймання до договору складського зберігання за умови надходження на рахунок поклажодавця коштів з Державного бюджету на зазначені цілі.
На виконання умов Договору позивач прийняв на зберігання від відповідача зерно на загальну суму 30 198,26 грн., і направив на адресу відповідача у справі для відповідні акти виконаних робіт для підписання.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що на думку позивача, відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 30 198,26 грн.
Договір є договором зберігання зерна, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 66 Цивільного кодексу України, Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні».
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Згідно з пунктами 10, 24 статті 1 Закону України «Про зерно і ринок зерна в Україні» зберігання зерна - це комплекс заходів, що включають приймання доробку, зберігання і відвантаження зерна; складські документи на зерно - це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.
Статтею 43 Закону України «Про зерно і ринок зерна в Україні» передбачено, що якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію.
За змістом п. 4.4 Договору поклажодавець відшкодовує витрати зі зберігання зерна з моменту передачі зерна поклажодавця на зберігання зерновому складу на підставі актів наданих послуг та розрахунку обсягів коштів зберігання зерна як об'єкту державного цінового регулювання.
Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору Підприємством у період з березня 2014 року по червень 2015 року були надані Аграрному фонду послуги зі зберігання зерна на загальну суму 30 198,26 грн.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Належних та допустимих доказів на спростування заявленої до стягнення суми заборгованості та її розміру відповідачем не подано.
За змістом ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.
В судовому засіданні 09.09.2015 р. представником відповідача позовні вимоги Підприємства про стягнення заборгованості у розмірі 30 198,26 грн. за Договором були визнані повністю.
За таких обставин, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Аграрного фонду заборгованості у розмірі 30 198,26 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Державного підприємства «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2» Державного агентства резерву України задовольнити повністю.
2. Стягнути з Аграрного фонду (01001, м. Київ, вул. Грінченка, 1; ідентифікаційний код 33642855) на користь Державного підприємства «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2» Державного агентства резерву України (25014, м. Кіровоград, пр. Інженерів, 2; ідентифікаційний код 00951862) заборгованість у розмірі 30 198 (тридцять тисяч сто дев'яносто вісім) грн. 26 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 14.09.2015 р.
Суддя В.П. Босий