ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
07.09.2015Справа №910/18602/15
За позовом Державного підприємства для постачання медичних установ «Укрмедпостач» Міністерства охорони здоров'я України
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медична торгівельна компанія»
про стягнення 179 268, 53 грн.
Суддя Пригунова А.Б.
Представники:
від позивача: Святецький О.В.
від відповідача: Кузьменко С.М.
Державне підприємство для постачання медичних установ «Укрмедпостач» Міністерства охорони здоров'я України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медична торгівельна компанія» про стягнення заборгованості з оплати послуг в розмірі 143 300, 18 грн., пеню у розмірі 25 937, 33 грн. та штраф у розмірі 10 031, 02 грн. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 32-п/81-2014 від 24.11.2014 р. щодо відшкодування витрат, пов'язаних з поставкою радіологічного, електромедичного та електротерапевтичного устаткування до кінцевих одержувачів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2015 р. порушено провадження у справі № 910/18602/15 призначено до розгляду у судовому засіданні на 10.08.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
07.09.2015 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що вимоги Державного підприємства для постачання медичних установ «Укрмедпостач» Міністерства охорони здоров'я України не відповідають чинному законодавству України, оскільки позивачем не було вручено рахунки-фактури безпосередньо директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Медична торгівельна компанія» - Курченку Світлані Миколаївні, яка має право підписувати фінансові документи та приймати рішення по проведення оплати.
Також відповідач відзначає, що вказані рахунки-фактури не направлялись на поштову адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Медична торгівельна компанія» - 01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, н/п 43, а відтак - строк виконання грошового зобов'язання на даний час не настав.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.
У судовому засіданні 07.09.2015 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
14.10.2014 р. між Міністерством охорони здоров'я України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медична торгівельна компанія» укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 32/14/109/21-24, за умовами якого відповідач зобов'язався поставити, а Міністерство охорони здоров'я України - оплатити радіологічне, електромедичне та електротерапевтичне устаткування за рахунок коштів державного бюджету на загальну суму 7 961 121, 00 грн.
Відповідно до п. 1.1. договору № 32/14/109/21-24 від 14.10.2014 р. товар постачається уповноваженому підприємству Міністерства охорони здоров'я України - Державному підприємству для постачання медичних установ «Укрмедпостач» з метою подальшої його поставки до закладів охорони здоров'я.
Відповідно до п. 11.1. договору № 32/14/109/21-24 від 14.10.2014 р. відповідач відшкодовує витрати Державного підприємства для постачання медичних установ «Укрмедпостач» Міністерства охорони здоров'я України на поставку товару до кінцевих одержувачів (закладів охорони здоров'я) та інші витрати пов'язані з організацією виконання Міністерством охорони здоров'я України договору у розмірі 1, 80 % від загальної вартості товару відповідно до умов окремого договору.
24.22.2014 р. між Державним підприємством для постачання медичних установ «Укрмедпостач» Міністерства охорони здоров'я України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медична торгівельна компанія» на виконання договору № 32/14/109/21-24 від 14.10.2014 р. укладено договір № 32-п/81-2014, відповідно до якого відповідач зобов'язався передати обумовлений договором № 32/14/109/21-24 від 14.10.2014 р. товар на склад позивача та відшкодувати останньому витрати на його поставку до кінцевих одержувачів (закладів охорони здоров'я), а позивач - прийняти товар, забезпечити його зберігання та доставку до лікувальних закладів, застрахувати ризики на період здійснення доставки товару до кінцевих споживачів.
Відповідно до п.п. 2.2., 2.3. договору № 32-п/81-2014 від 24.11.2014 р. ціна договору становить 1, 8 % від вартості договору про закупівлю товарів за державні кошти № 32/14/109/21-24 від 14.10.2014 р., а саме - 143 300, 18 грн. Відповідач здійснює відшкодування витрат позивача шляхом перерахування суми грошових коштів, що визначена пропорційно вартості поставленого товару та вказана в рахунку-фактурі на дату поставки, на розрахунковий рахунок позивача, протягом 3-х банківських днів з дати поставки на склад позивача.
Згідно з п. 4.1. договору № 32-п/81-2014 від 24.11.2014 р. у випадку затримки оплати послуг позивача, відповідач сплачує на рахунок позивача пеню у розмірі 0, 1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів - додатково стягується на рахунок позивача штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості.
Договір № 32-п/81-2014 від 24.11.2014 р., відповідно до п. 7.1. набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторонами та діє до повного виконання.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем поставлено на склад Державного підприємства для постачання медичних установ «Укрмедпостач» Міністерства охорони здоров'я України товар на загальну суму 7 961 121, 00 грн., що підтверджується видатковими накладним № ТК-0404/2 від 31.12.2014 р., № ТК-0404/1 від 06.01.2015 р. та № ТК-0404/3 від 12.01.2015 р., засвідчені копії яких долучені до справи.
Також з матеріалів справи вбачається, що одночасно з поставкою товару за вказаними видатковими накладними, Товариству з обмеженою відповідальністю «Медична торгівельна компанія» передані рахунки-фактури № 32/1п2014 від 06.01.2015 р. та № 32/2п2014 від 12.01.2015 р. на оплату послуг з доставки лікарських засобів і виробів медичного призначення.
12.06.2015 р. позивач направив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Медична торгівельна компанія» рахунки-фактури № 32/1п2014 від 06.01.2015 р., № 32/2п2014 від 12.01.2015 р. та № 32п2014 від 31.12.2014 р. на оплату послуг з доставки лікарських засобів і виробів медичного призначення на загальну суму 143 300. 18 грн.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що в порушення умов договору № 32-п/81-2014 від 24.11.2014 р. відповідач не здійснив відшкодування витрат позивача на поставку товару до кінцевих одержувачів (закладів охорони здоров'я), у зв'язку з чим Державним підприємством для постачання медичних установ «Укрмедпостач» Міністерства охорони здоров'я України заявлено вимоги про стягнення грошових коштів у розмірі 143 300, 18 грн. у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.
Виходячи з умов договору № 32-п/81-2014 від 24.11.2014 р., відповідач зобов'язаний був здійснити відшкодування витрат позивача на поставку, обумовленого договором № 32/14/109/21-24 від 14.10.2014 р., товару протягом 3-х банківських днів з дати його поставки на склад позивача.
Тобто, за умовами договору № 32-п/81-2014 від 24.11.2014 р., укладеного за правилами ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України шляхом вільного волевиявлення , строк здійснення відповідачем оплати не ставиться в залежність від дати отримання уповноваженим представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Медична торгівельна компанія» рахунків-фактур, а визначається моментом поставки товару на склад позивача.
Між тим, поставка товару на склад Державним підприємством для постачання медичних установ «Укрмедпостач» Міністерства охорони здоров'я України підтверджується наявними у справі копіями видаткових накладних підписаними представниками сторін.
При цьому, за умовами договору № 32-п/81-2014 від 24.11.2014 р. не встановлено обов'язок позивача направляти рахунки-фактури на поштову адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Медична торгівельна компанія».
Таким чином, доводи відповідача стосовно необхідності вручення рахунків-фактур безпосередньо директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Медична торгівельна компанія» визнаються судом необґрунтованими та спростовуються вищенаведеними обставинами.
За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості за договором № 32-п/81-2014 від 24.11.2014 р. у розмірі 143 300, 18 грн.
Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 25 937, 33 грн. та штрафу у розмірі 10 031, 02 грн.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтями 230, 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Тож, оскільки відповідачем допущено порушення договірних зобов'язань щодо відшкодування витрат на поставку товару, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду доказів вжиття ним заходів щодо уникнення прострочення виконання зобов'язань, суд вважає обґрунтованим притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором № 32-п/81-2014 від 24.11.2014 р.
Згідно з розрахунком позивача за період з 12.01.2015 р. (дата виникнення заборгованості за відповідною поставкою товару на склад позивача) до 15.07.2015 р. (граничний строк нарахування пені відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України) розмір пені становить 25 937, 33 грн.
Розмір штрафу за прострочення за прострочення понад тридцять днів становить 10 031, 02 грн.
Розрахунок позивача перевірено судом та встановлено, що заявлені позивачем до стягнення суми не перевищують нараховані судом.
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Державного підприємства для постачання медичних установ «Укрмедпостач» Міністерства охорони здоров'я України задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медична торгівельна компанія» (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, н/п 43, код ЄДРПОУ 37003164), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Державного підприємства для постачання медичних установ «Укрмедпостач» Міністерства охорони здоров'я України (02098, м. Київ, вул. Березняківська, 29, код ЄДРПОУ 04653147) заборгованість у розмірі 143 300, 18 (сто сорок три тисячі триста грн. 18 коп.) грн., пеню у розмірі 25 937, 33 (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот тридцять сім грн. 33 коп.) грн., штраф у розмірі 10 031, 02 (десять тисяч тридцять одна грн. 02 коп.) грн. та 3 585, 37 (три тисячі п'ятсот вісімдесят п'ять грн. 37 коп.) грн. - судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 14.09.2015 р.
Суддя Пригунова А.Б.