15.09.15р. Справа № 904/6483/15
За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ
до Міського комунального підприємства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКІ МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ", м. Дніпропетровськ
про стягнення заборгованості за поставлений природний газ
Суддя Петрова В.І.
Представники:
від позивача: Бережок С.І., дов. №14-96 від 18.04.14р.
від відповідача: Ковальчук Д.Ю, дов. №1225 від 12.06.15р.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Міського комунального підприємства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКІ МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" про стягнення основного боргу в розмірі 88 907 499,90грн., пені у розмірі 10 382 124,23грн., 3% річних у розмірі 1 811 965,88грн., інфляційних у розмірі 20 899 835,04грн.
Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №663/14-БО-4 від 06.12.2013р., укладеного між сторонами, в частині повної та своєчасної оплати за поставлений природний газ.
Відповідач позовні вимоги визнає у повному обсязі, посилаючись на тяжкий фінансово-економічний стан, просив суд зменшити розмір пені на 50%.
У судових засіданнях оголошувались перерви згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
15.09.2015р. по даній справі оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -
06.12.2013р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (продавець) та Міським комунальним підприємством "ДНІПРОПЕТРОВСЬКІ МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №663/14-БО-4, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, а покупець - прийняти та оплатити газ на умовах договору.
Згідно п.1.2. договору, з урахуванням додаткової угоди №1 від 28.01.2014р., газ, що продається, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.
За п.2.1. договору продавець передає покупцеві з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 59 132 тис.куб.м.
Відповідно до п.3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
Пунктом 3.4. договору передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Згідно п.5.1. договору ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ.
Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, та діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11. договору).
За ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Позивач на виконання умов договору протягом січня - грудня 2014р. поставив відповідачу природний газ на загальну суму 112 022 192,07грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, які підписані сторонами без зауважень (а.с.53-64).
Згідно п.6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач частково розрахувався за поставлений природний газ у розмірі 23 114 692,17грн.
Станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ протягом січня - грудня 2014р. складає 88 907 499,90грн., що підтверджується матеріалами справи, визнається відповідачем та підлягає до стягнення.
Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно п.7.2. договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню за загальний період з 15.02.2014р. по 23.03.2015р. у розмірі 10 382 124,23грн. Розрахунок пені здійснений позивачем по кожному періоду окремо, включаючи в періоди дні фактичної сплати частини суми заборгованості.
Господарський суд, перерахувавши пеню за загальний період з 15.02.2014р. по 23.03.2015р. (без включення в періоди днів фактичної сплати суми заборгованості), встановив, що вона складає 10 318 507,47грн.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за загальний період з 15.02.2014р. по 23.03.2015р. у розмірі 1 811 965,88грн., а також інфляційні за загальний період з лютого 2014р. по лютий 2015р. у розмірі 20 899 835,04грн.
Господарський суд, перерахувавши 3% річних за загальний період з 15.02.2014р. по 23.03.2015р. (без включення в періоди днів фактичної сплати суми заборгованості), встановив, що вони складають 1 793 223,60грн. та підлягають до стягнення. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних суд вважає за необхідне відмовити.
Щодо інфляційних, то їх слід нараховувати з місяця, наступного за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж (абз.3 п.3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
У зв"язку з цим інфляційні за загальний період з березня 2014р. по лютий 2015р. складають 17 657 506,06грн. та підлягають до стягнення. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних суд вважає за необхідне відмовити.
19.08.2015р. відповідач подав до суду клопотання про зменшення розміру пені на 50% у зв"язку із тяжким фінансово-економічним становищем. Позивач заперечував проти задоволення даного клопотання.
Відповідно до ч.2 ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Неустойка як засіб розумного стимулювання виконувати основне грошове зобов"язання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Враховуючи значний розмір пені, статус відповідача, його тяжкий фінансово-економічний стан, який підтверджується доданими до матеріалів справи доказами, а також те, що сплата штрафних санкцій у повному обсязі у даному випадку зачіпає майнові інтереси не лише відповідача, а й інші інтереси, зокрема, можливість постачання теплової енергії бюджетним установам та організаціям, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 50% та стягнути 5 159 253,74грн.
У зв'язку із частковим задоволенням позову судовий збір за розгляд справи відповідно до ст.ст.44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Відповідно до п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Міського комунального підприємства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКІ МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 37, ЄДРПОУ 32082770) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ЄДРПОУ 20077720) основний борг у розмірі 88 907 499,90грн. (вісімдесят вісім мільйонів дев"ятсот сім тисяч чотириста дев"яносто дев"ять грн. 90коп.), пеню у розмірі 5 159 253,74грн. (п"ять мільйонів сто п"ятдесят дев"ять тисяч двісті п"ятдесят три грн. 74коп.), 3% річних у розмірі 1 793 223,60грн. (один мільйон сімсот дев"яносто три тисячі двісті двадцять три грн. 60коп.), інфляційні у розмірі 17 657 506,06грн. (сімнадцять мільйонів шістсот п"ятдесят сім тисяч п"ятсот шість грн. 06коп.) та 71 088,48грн. (сімдесят одна тисяча вісімдесят вісім грн. 48коп.) судового збору.
В іншій частині позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 15.09.2015р.
Суддя В.І. Петрова