Справа № 2-а/1970/3432/11
"12" грудня 2011 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Данилевич Н.А.
при секретарі Стасюк А.В.
за участю:
представників відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Управління державного казначейства України у Підволочиському районі, державної податкової інспекції в Підволочиському районі, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, суд -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління державного казначейства України у Підволочиському районі, державної податкової інспекції в Підволочиському районі (далі відповідачі), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є фізичною особою - підприємцем, який використовує спрощену систему оподаткування, сплачуючи щомісячно єдиний податок в розмірі 150 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1196 було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2000р. № 507, чим було запроваджено сплату єдиного податку в розмірі 43% від встановленої ставки на рахунки відповідного бюджету, а 57% нарахованого єдиного податку на рахунки органів Пенсійного фонд України та скасовано розподіл сум єдиного податку Державною казначейською службою. У зв'язку з цим позивач сплатив єдиний податок за лютий-березень 2011 року в розмірі 43% від 150 грн., тобто по 64,50 грн. за місяць. Сплата податку здійснювалася на відкритий на той час рахунок за кодом бюджетної класифікації 16050200. У березні позивач дізнався про зміну рахунків для сплати єдиного податку, після чого почав сплачувати за новими реквізитами.
Однак у липні 2011 р. отримав податкову вимогу № 134 від 01.06.2011 р., згідно з якою у нього наявний податковий борг з єдиного податку, нарахованого до 01.01.2011 р. в розмірі 21,00 грн. та 0,41 грн. з пені. Також у нього наявний податковий борг з єдиного податку, нарахованого після 01.01.2011 р. в розмірі 65,38 грн. та з пені в розмірі 0,37 грн. Вказаний борг виник у зв'язку з тим, що Державною казначейською службою нові рахунки для зарахування сум єдиного податку не були відкриті, а відповідні кошти до 07.02.2011 р. продовжували сплачуватися на відповідні розподільчі рахунки, відкриті за кодом бюджетної класифікації 16050200. При цьому розподіл платежів між місцевими бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснювався в порядку, що діяв до 01.01.2011 р.
Крім того, з січня 2011 року позивач, сплачував на рахунок органу Пенсійного фонду України єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в складі якого сплачується і 57% єдиного податку, які до 01.01.2011 р. підлягали розподілу Державним казначейством України до органу Пенсійного фонду України. Таким чином, на думку позивача, протиправними діями відповідачів створена ситуація, коли позивач фактично подвійно сплатив кошти до органу Пенсійного фонду України.
На підставі вищенаведеного, позивач просить:
- визнати дії Управління державного казначейства України у Підволочиському районі Тернопільської області щодо розподілу коштів, які надійшли від фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, за квитанціями № ПН37496 від 14.01.2011р. в сумі 64,50 грн., № ПН68529 від 15.02.2011 р. в сумі 64,50 грн. на рахунок 54218379700435 за кодом бюджетної класифікації 16050200 - протиправними.
- зобов'язати Управління державного казначейства України у Підволочиському районі Тернопільської області кошти, отримані від фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 за квитанціями № ПН37496 від 14.01.2011 р. в сумі 64,50 грн. № ПН68529 від 15.02 2011 р. в сумі 64,50 грн. на рахунок 34218379700435 за кодом бюджетної класифікації 16050200 і в подальшому розподілені, - перенести в повному обсязі на рахунки, відкриті для сплати єдиного податку з фізичних осіб згідно з чинною бюджетною класифікацією
- визнати дії Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області щодо надсилання податкової вимоги № 134 від 01.06.2011 р. - протиправними.
- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Підволочиському районі Тернопільської області виключити з картки особового рахунку фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 відомості про податковий борг, який виник у зв'язку зі сплатою податку з фізичних осіб за квитанціями № ПН37496 від 14.01.2011 р. в сумі 64,50 грн., № ПН68529 від 15.02.2011 р. в сумі 64,50 грн. на рахунок 34218379700435 за кодом бюджетної класифікації 16050200.
Позивач в судове засідання не з'явився, надіславши клопотання про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача - Управління державного казначейства України у Підволочиському районі в судовому засіданні позов не визнав проти його задоволення заперечив, подавши письмове заперечення та пояснивши, що процедура перенесення коштів не передбачена чинним законодавством. Наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року № 226 визначено процедуру повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії. Із заявою про повернення коштів позивач до них не звертався.
Представник відповідача -державної податкової інспекції в Підволочиському районі в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, подавши письмове заперечення та пояснивши, що ДПІ у Підволочиському районі діяло згідно вимог чинного законодавства, а податкова вимога позивачем не оскаржена.
Представник третьої особи - Управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі в судове засідання не з'явився, про дату час і місце розгляду справи, повідомлявся належним чином, заперечень проти адміністративного позову не надав. Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення третьої особи належним чином про розгляд даної адміністративної справи та реалізації ним права судового захисту прав та інтересів.
Суд, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши представлені докази по справі у їх сукупності, приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, не підтверджені, а отже, не підлягають до задоволення, виходячи з наступних міркувань.
Згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В03 №595181, позивач - ОСОБА_3 29.07.2009 року зареєстрований, як фізична особа -підприємець (а.с.8).
Позивачем було обрано спрощену систему оподаткування обліку та звітності на 2010 та на 2011 роки. Свідоцтво про сплату єдиного податку серія З №398821 видано 23 грудня 2011 року . Термін дії свідоцтва з 01 січня 2011 року (а.с.9).
За 2010-2011 роки ставка єдиного податку на обраний підприємцем вид діяльності становила 150.00 грн. за місяць.
Відповідно до пункту 3 частини 1 підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України єдиний податок або фіксований податок сплачується на рахунок відповідного бюджету в розмірі частини єдиного податку або фіксованого податку, що підлягають перерахуванню до цих бюджетів відповідно до норм Указу Президента України від З липня 1998 року N 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»та Закону України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»(Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N30 - 31, ст. 195) (крім єдиного податку, який сплачується у січні 2011 року за останній звітний (податковий) період 2010 року). При цьому розподіл коштів єдиного податку або фіксованого податку на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або до Пенсійного фонду України Державним казначейством України не здійснюється.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1196 внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2000 року № 507 «Про роз'яснення Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727», зокрема, пункт п.6 викладено в новій редакції, згідно якої розподіл сплачених суб'єктом малого підприємства сум єдиного податку Державною казначейською службою не здійснюється та суб'єкт малого підприємництва сплачує:
43 відсотки нарахованого єдиного податку на рахунки відповідного бюджету;
57 відсотків нарахованого єдиного податку на рахунки органів Пенсійного фонду України, як частину суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Отже, позивач повинен з 01.01.2011 року сплачувати щомісяця 64,50 грн. в якості 43% від ставки єдиного податку - 150 грн. до бюджету та 57 % на рахунки органів Пенсійного фонду України.
Водночас, з 01.01.2011 року в органах Державного казначейства України нові рахунки для зарахування сум єдиного податку не були відкриті.
У відповідності до розділу 3 пункту 3.1 Наказу Державного казначейства України «Про затвердження Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державного казначейства України»від 02.12.2002 року №221 «щорічно на початок нового бюджетного періоду відповідно до Бюджетного кодексу України, закону України про Державний бюджет України на відповідний рік, ... в органах Державного казначейства України відкриваються бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного та місцевих бюджетів (крім рахунків для зарахування власних надходжень бюджетних установ). Рахунки відкриваються протягом 45 днів з дня прийняття закону України про Державний бюджет України на відповідний рік».
ОСОБА_4 України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»прийнятий 23.12.2010 року № 2857-VI, тому відкриття нових бюджетних рахунків було проведено 07.02.2011 року.
За період з 01.01.2011 року до 07.02.2011 сплата єдиного податку здійснювалась на розподільчі рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України у 2010 році. Розподіл зазначених видів платежів між місцевими бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснювався у порядку, що діяв до 1 січня 2011 року.
Сплата сум єдиного податку в рахунок погашення податкового боргу, що сформувався станом на 07.02.2011 року, здійснюється на розподільчі рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України з 07.02.2011 за кодами 18050100 і 18050200. Розподіл зазначених сум між місцевими бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування з подальшим спрямуванням за призначенням здійснюється у порядку, що діяв до 1 січня 2011 року.
Міністерством фінансів України затверджено наказ від 14.01.2011 року №11 «Про бюджетну класифікацію та її запровадження», відповідно до якого коди бюджетної класифікації:
- 16050100 (єдиний податок на підприємницьку діяльність з юридичних осіб), 16050200 (єдиний податок на підприємницьку діяльність з фізичних осіб) - виключено;
- 18050100 (єдиний податок з юридичний осіб, нарахований до 1 січня 2011 року), 18050200 (єдиний податок з фізичних осіб, нарахований до 1 січня 2011 року), 18050300 (єдиний податок з юридичний осіб), 18050400 (єдиний податок з фізичних осіб) - доповнено та діють на даний момент.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплачував єдиний податок в період січень-лютий 2011 року в розмірі 43% від 150 грн., тобто по 64,50 грн. за місяць, що підтверджується квитанціями № ПН37496 від 14.01.2011р. в сумі 64,50 грн., № ПН68529 від 15.02.2011р. в сумі 64,50 грн. Сплата податку за січень-лютий 2011 р. здійснювалася на рахунок за кодом 16050200, з якого кошти не підлягають розподіленню. З березня 2011 року сплачував єдиний податок за новими реквізитами за кодом бюджетної класифікації 18050400.
Державною податковою інспекцією у Підволочиському районі складено податкову вимогу № 134 від 01.06.2011 р., де визначено суму податкового боргу по 18050200 (єдиний податок з фізичних осіб, нарахований до 1 січня 2011 року) у сумі 21,41 грн. з датою виникнення 21.01.2011 року та суму податкового боргу по 18050400 (єдиний податок з фізичних осіб) у сумі 65,75 грн. з датою виникнення 21.03.2011 року.
Податкова вимога позивачем не оскаржена, натомість позивач добровільно погасив податковий борг, а податкова вимога № 134 від 01.06.2011 р. відповідачем відкликана.
Таким чином, суд приходить до висновку, що державна податкова інспекція у Підволочиському районі, при винесенні даної податкової вимоги, діяла відповідно до чинного законодавства України. Позивач вправі був оскаржити дану податкову вимогу у визначеному Законом порядку , однак своїм правом не скористався.
За вказаних обставин, суд вважає, що позовні вимоги до ДПІ в Підволочиському районі про визнати їх дії щодо надсилання податкової вимоги № 134 від 01.06.2011 р. протиправними та зобов'язання ДПІ у Підволочиському районі виключити з картки особового рахунку позивача відомості про податковий борг, який виник у зв'язку зі сплатою податку з фізичних осіб за квитанціями № ПН37496 від 14.01.2011 р. в сумі 64,50 грн., № ПН68529 від 15.02.2011 р. в сумі 64,50 грн. на рахунок 34218379700435 за кодом бюджетної класифікації 16050200 не підлягають до задоволення.
Щодо позовних вимог до Управління Державного казначейства України у Підволочиському районі про визнання дій протиправними та зобов»язання вчинити дії, суд вважає, що такі вимоги не підлягають до задоволення з наступних міркувань.
Відповідно до ст.45 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Згідно статті 43 Бюджетного кодексу України, Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає:
1)розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства;
2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями;
3)ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку;
4)здійснення інших операцій з бюджетними коштами.
У відповідності до Наказу Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року N 226, пунктом 2 передбачено, що цей порядок визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії (далі - платежі).
Пунктом 5 вищезгаданого наказу передбачено процедура повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Отже, вимога позивача щодо зобов'язання Управління державного казначейства України у Підволочиському районі перенести кошти на рахунки, відкриті для сплати єдиного податку з фізичних осіб не передбачена чинним законодавством, а тому не може бути виконаною відповідачем.
Окрім цього, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що позивач звертався до Управлінням Державного казначейства у Підволочиському районі із заявою про повернення коштів.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є не обґрунтованими, не відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Згідно статті 71 Кодексу Адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 72, 86, 159-163 КАС України, суд, -
В задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Управління державного казначейства України у Підволочиському районі, державної податкової інспекції в Підволочиському районі, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії -відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст. 254 КАС України і може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені ст.186 КАС України.
Постанова складена та підписана в повному обсязі 16.12.2011 року.
Головуючий суддя Данилевич Н.А.
копія вірна
Суддя Данилевич Н.А.