20 лютого 2007 р.
№ 5/448
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової -головуючого
Н. Волковицької
Л. Рогач
за участю представників:
Позивача
не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином
Відповідачів
Кравченко Л.П. дов. від 25.09.06 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державного підприємства “Придніпровська залізниця»
на рішення
від 14.11.2006року господарського суду Полтавської області
у справі
№ 5/448 господарського суду Полтавської області
за позовом
Державного підприємства “Придніпровська залізниця»
до
про
Відкритого акціонерного товариства “Полтававтормет»
стягнення 14230,00грн.
Державне підприємство “Придніпровська залізниця» звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Полтававтормет» про стягнення 14230 грн. 00 коп. штрафу за невірно зазначену в накладній масу вантажу.
Рішенням від 14.11.2006року господарського суду Полтавської області у задоволенні позову відмовлено.
Мотивуючи рішення суду вказав, що наданий позивачем комерційний акт не відповідає вимогам Правил складання актів (ст.129 Статуту залізниць України) а також порушенні вимоги закону при оформленні залізничної накладної на станції призначення.
Державне підприємство “Придніпровська залізниця» подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на рішення господарського суду Полтавської області, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити касаційну скаргу, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального права, а саме: статей 24, 118, 122, 129 Статуту залізниць України.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи згідно залізничної накладної № 43874445 від 05.04.2006 р. видано вантаж (лом чорних металів) одержувачу - комбінату "Запоріжсталь", про що зроблена відмітка в розділі 6 вищевказаної залізничної накладної.
05.04.06 р. був складений комерційний акт № 742388/259, в якому зазначено, що при проведенні комісійної видачі вантажу отримувачу виявлено, що фактична вага вантажу менше на 850 кг. В акті також зазначено, що вантаж покритий важкими металевими конструкціями, контури завантаження не порушені.
Приймаючи рішення суд виходив з того, що вищевказаний комерційний акт не відповідає встановленим чинним законодавством вимогам і тому не може бути прийняти судом, як належний доказ.
В накладній №43874445 відсутня інформація саме коли прибув вантаж. Календарні штемпелі мають місце лише в графах "Вивантаження залізницею або подача під вивантаження засобами одержувача" та в "Оформленні видачі вантажу".
Відсутність відомостей про час прибуття вагону на станцію призначення, складання комерційного акту лише на наступний день після подачі його під вивантаження дає позивачу підстави припускати, що вантаж не охороняється. А в зв'язку з тим, що вантаж був лише вкритий листами (чи) важкими конструкціями, як відносно зазначено в комерційному акті без зазначення їх ваги, що їх нестача могла статися в період з моменту прибуття вагону на станцію призначення та до моменту складання комерційного акту.
Касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком, скільки приймаючи рішення господарський суд не прийняв до уваги, що згідно зі статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Стаття 5 Статуту залізниць відносить до компетенції Міністерства транспорту України затвердження нормативних документів на підставі цього Статуту, які є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статтею 37 Статуту залізниць передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити їх масу у накладній - основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу. За правилами статті 24 Статуту залізниць залізниці надано право періодично перевіряти кількість та масу вантажу, зазначених вантажовідправником у накладній, а статтею 122 Статуту залізниць установлено відповідальність вантажовідправника у вигляді штрафу за неправильне зазначення в накладній маси вантажу.
Частиною першою статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами. Аналогічну норму містить стаття 129 Статуту залізниць, відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеними у транспортних документах, а також передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334.
Таким чином, визнаючи комерційний акт неналежним доказом щодо обставин, які є підставою для покладення відповідальності на суб'єкта відносин перевезення вантажів, суд повинен перевірити дотримання порядку складання комерційного акту відповідно до вимог законодавства. Крім того, відповідно до частини другої статті 43 Господарського процесуального кодексу України ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Тому комерційний акт є тільки одним із доказів, який господарський суд оцінює в сукупності з усіма іншими доказами у справі.
Крім того, згідно пункту 4 Правил складання актів, затверджених Наказ Міністерства транспорту України 28.05.2002 N 334 комерційні акти складаються: при вивантаженні на місцях незагального користування - у день здачі вантажу одержувачу, у цьому разі перевірка повинна здійснюватись до вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу ж після нього.
Пунктом 10 цих Правил передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Розділ "Е" комерційного акта згідно пункту 13 Правил заповнюється у разі проведення експертизи, яка проводиться у порядку, передбаченому Правилами видачі вантажів.
Також, Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 N 644 затверджені Правила видачі вантажів, згідно пункту 8 яких, датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
Статтею 110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Зазначені приписи діючого законодавства залишились поза увагою господарського суду.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судом при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухваленого у справі рішення та передачі справи на новий розгляд.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Рішення від 14.11.2006року господарського суду Полтавської області у справі №5/448 господарського суду Полтавської області скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.
Касаційну скаргу Державного підприємства “Придніпровська залізниця» задовольнити частково.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Л.Рогач