22 березня 2007 р.
№ 35/393
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О., - головуючого,
Рибака В.В.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Позняки-Добробут»
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2006 року
у справі господарського суду
м. Києва
за позовом
АЕК “Київенерго»
до
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Позняки-Добробут»
про
зобов'язання укласти договір,
В засіданні взяли участь представники:
- позивача:
Бескоровайний О.В.,
- відповідача:
Толочко В.П., Ярусевич А.І.,
У серпні 2005 року АЕК “Київенерго» звернулось до господарського суду з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Позняки-Добробут» про зобов'язання укласти постійний договір № 7560310 на постачання теплової енергії у редакції АЕК “Киїенерго».
Рішенням господарського суду м. Києва від 06.02.2006 року позов задоволено повністю. Визнано укладеним договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 7560310 між АЕК “Киїенерго» та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку “Позняки-Добробут» в редакції, запропонованій 01.08.2005 року АЕК “Київенерго».
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2006 року рішення місцевого господарського суду від 06.02.2006 року залишено без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Позняки-Добробут» подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2006 року та рішення господарського суду м. Києва від 06.02.2006 року скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Доповідач: Черкащенко М.М.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.
В судовому засіданні оголошувалась перерва до 22.03.2007 року.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 17.09.2002 року між АЕК “Київенерго» та ОСББ “Позняки-Добробут» було укладено тимчасовий договір № 7560310 на постачання теплової енергії у гарячій воді.
Згідно п. 4 договору, термін дії договору закінчився 01.08.2005 року.
АЕК “Київенерго» листом № 048-232-7270 від 01.08.2005 року направило на адресу ОСББ “Позняки -Добробут» проект договору № 7560310 від 01.08.2005 року на постачання теплової енергії у гарячій воді.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСББ “Позняки -Добробут» листом № 5351 від 12.08.2005 року повернуло АЕК “Київенерго» запропонований проект договору на постачання теплової енергії у гарячій воді, а також надало протокол розбіжностей до договору № 7560310 від 01.08.2005 року.
Відповідно до ч.5 ст. 181 Господарського кодексу України, сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його. В цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
Згідно ст. 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору певних категорій суб'єктів господарювання.
Взаємовідносини у сфері енергопостачання регулюються Господарським кодексом, Законами України “Про електроенергетику», “Про теплопостачання» та іншими нормативними актами.
Статтею 275 Господарського кодексу України та ст. 1 Закону України “Про теплопостачання» передбачено виключно договірне формування відносин суб'єктів у сфері теплопостачання.
Відповідно до ст.ст. 19, 29 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач є особливим учасником відносин у сфері житлово-комунальних послуг і договори про надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою, а у разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.
Враховуючи, що ОСББ “Позняки-Добробут» є балансоутримувачем багатоквартирного будинку № 12 по вул. Драгоманова в м. Києві, а також, що згідно статутної діяльності відповідач забезпечує мешканців будинку комунальними та іншими послугами, судова колегія погоджується з висновками попередніх інстанцій про укладення договору на постачання теплової енергії між АЕК “Київенерго» (виробник, постачальник) та ОСББ “Позняки-Добробут» (споживач). Щодо відносин по постачанню комунальних послуг, то вони повинні формуватись на договірні з іншими виробниками, постачальниками таких послуг.
Судова колегія також погоджується з висновками попередніх інстанцій, що договір про постачання теплової енергії може, а не повинен (як наполягає відповідач) укладатись згідно Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, завт. постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, оскільки відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України та п.8 цих Правил типовий договір носить лише рекомендаційний характер.
Згідно ст.1 Закону України “Про теплопостачання», тариф (ціна) на теплову енергію -грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Враховуючи, що розрахунки з споживачами за теплову енергію проводяться по тарифам, встановленими постачальнику відповідними Розпорядженнями КМДА, за кожну відпущену Гігакалорію (1Гкал/грн.), а також те, що АЕК “Киїенерго» не може застосовувати інші тарифи, тому посилання скаржника на неправомірність тарифів, запропонованих позивачем у проекті договору не заслуговують на увагу суду.
Крім того, судова колегія зазначає, що умова відносно тарифів, яка запропонована позивачем у проекту договору від 01.08.2005 року містилась в договорі № 7560310 про постачання теплової енергії у гарячій воді від 17.09.2002 року, з якою погодився відповідач.
Враховуючи, що відповідно до ст. 187 ГК України день набрання чинності рішення суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не встановлено інше, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що даний договір укладено з моменту набрання чинності рішення господарського суду м. Києва від 06.02.2006 року у даній справі та продовжується щорічно, якщо за місяць до закінчення строку договору одна із сторін не заявіть про свою відмову від договору.
На підставі вищевикладеного, оскаржувана постанова Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2006 року є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2006 року у справі № 35/393 залишити без змін.
Головуючий Н. Кочерова
Судді: В. Рибак
М. Черкащенко