01 березня 2007 р.
№ 38/130
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Муравйова О.В.
суддів
Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
за участю представників сторін котрі
позивача
відповідачів
ТОВ "Дніпровська продовольча компанія"
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну скаргу
у справі
Куцевол Д.М. дов від 03.11.2006 року
Яковлєва О.А. дов від 14.02.2007 року
Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська продовольча компанія»
№ 38/130
на рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2006 року
за позовом
Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська продовольча компанія"
Приватного підприємства "Реванш +"
про
визнання угоди недійсною
В засіданні суду оголошувалась перерва з 15.02.2007 року до 01.03.2007 року.
Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсним договору поставки № 03/02 від 03.02.2004 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська продовольча компанія" та Приватним підприємством "Реванш +" з моменту його укладення та стягнення з Товариства з обмеженою
Доповідач Гоголь Т.Г.
відповідальністю "Дніпропетровська продовольча компанія" на користь бюджету 453 600 грн. вартості отриманих за спірним договором виноматеріалів. Позовні вимоги вмотивовані тим, що договір № 03/02 від 03.02.2004 року з боку приватного підприємства "Реванш +", в порушення пункту 7 статті 59, статті 181 Господарського кодексу України, був укладений за умови втрати останнім статусу суб'єкта господарювання -юридичної особи та підписаний невстановленою особою, яка не мала повноважень здійснювати будь -які дії від його імені, що встановлено рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2003 у справі № А2/2047.
Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 13.07.2006 року(суддя Бишевська Н.А.) позов задовольнив, визнав договір № 03/02 від 03.02.2004 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська продовольча компанія" та Приватним підприємством "Реванш +" недійсним з моменту укладення і стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська продовольча компанія" на користь бюджету 453600,00грн., посилаючись на доведеність факту укладення оспорюваної угоди з боку Приватного підприємства "Реванш +" з умислом на порушення інтересів держави та суспільства.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська продовольча компанія» звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2006 року скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити, з посиланням на те, що господарським судом порушено вимоги матеріального права, в тому числі частини 1 статті 208 Господарського кодексу України. В касаційній скарзі відповідач зазначає, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, уклали його в належній формі і виконали його, отже наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням суду про визнання установчих документів цієї сторони недійсними та скасування державної реєстрації, оскільки факт скасування державної реєстрації підприємства не спричинив недійсності всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2006 року , колегія суддів вважає, що касаційна скар га підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська, звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська продовольча компанія" та Приватного підприємства "Реванш +" про визнання недійсною угоди, що укладена між відповідачами на підставі статей 207, 208 Господарського процесуального кодексу України та застосування правових наслідків визнання угоди недійсною.
Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України “Про державну податкову службу в Україні». Як випливає з статті 2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні», завданням органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством. Таким чином, із приписів даної правової норми випливає, що органи державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції, зокрема, виконують такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна. Отже, як випливає з приписів наведеної норми, на державні податкові інспекції покладено функцію щодо звернення з позовами до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.
Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено компетенцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Враховуючи, що позивач є суб'єктом владних повноважень і Законом “Про державну податкову службу в Україні» на нього покладено функцію подачі до судів позовів про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, то відповідно до приписів статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України даний спір є компетенцією суду адміністративної юрисдикції.
Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Господарський суд Дніпропетровської області наведеного не врахував та помилково вирішив дану справу за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи, що даний спір є адміністративним та підлягає розгляду господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, рішення у справі підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до господарського суду для вирішення питання щодо розгляду справи за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 111 9, статтями 111 10, 111 11, 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2006 у справі № 38/130 скасувати, справу скерувати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська продовольча компанія» задовольнити частково.
Головуючий суддя О.Муравйов
Судді Т.Гоголь
Л.Продаєвич