08 лютого 2007 р.
№ 2-5/6934-2006
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді:
суддів:
Муравйова О.В.,
Гоголь Т.Г.,
Продаєвич Л.В.
розглянувши матеріали касаційного подання
Першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим
на рішення
господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.05.2006
та постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.07.2006
у справі
№ 2-5/6934-2006
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Оздоровчий комплекс "Автомобіліст", с. Чистеньке, Автономна Республіка Крим
до
Белінської сільської ради, с. Нововідрадне, Ленінський р-н., Автономна Республіка Крим
про
витребування майна з чужого незаконного володіння
за участю представників сторін:
від прокурора:
Шумко Г.В. -прокурор відділу Генеральної прокуратури України, посвідчення від 19.12.2006 №152
від позивача:
Поповіч Н.О. за дов. від 01.01.2007 №60
від відповідача:
не з'явилися, належно повідомлені про час і місце засідання суду
Відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого господарського суду України від 18.01.2007, надіслана сторонам у справі 23.01.2007 року), проте відповідач не скористався наданим йому статею 22 Господарського процесуального кодексу України правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.
Доповідач: Продаєвич Л.В.
Ухвалою від 18.01.2007 касаційне подання Першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим прийняте до провадження та призначене до розгляду на 08.02.2007 року колегією суддів Вищого господарського суду України у складі: Добролюбова Т.В. -головуючий, судді: Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
Розпорядженням в.о. Голови судової палати Вищого господарського суду України від 07.02.2007 № 02-12.2/21 у зв'язку з відпусткою судді Добролюбової Т.В. для розгляду касаційного подання у справі № 2-5/6934-2006 господарського суду Автономної Республіки Крим призначено колегію суддів у складі: Муравйов О.В. - головуючий, судді: Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
У березні 2006 року Відкрите акціонерне товариство "Оздоровчий комплекс "Автомобіліст" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про зобов'язання Белінської сільської ради повернути позивачеві в натурі належне йому майно, яке розташоване у с. Нижньо-Заморське Ленінського району Автономної Республіки Крим, а саме: каналізаційну насосну станцію, що складається з літер "А" -виробничо-допоміжна будівля; "Б" -будівля насосної станції; "В" -будівля очисних споруд; "Г" -будівля насосної станції, що перекачує, 1-3 огорожа, "І" -лотки на опорах.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що спірні об'єкти передані до статутного фонду товариства, проте при проведенні 01.01.2005 інвентаризації основних фондів ВАТ "Оздоровчий комплекс "Автомобіліст" було виявлено, що насосна станція знаходиться у володінні Белінської територіальної громади в особі Белінської сільської ради. Набуття права власності на об'єкт нерухомості -каналізаційну насосну станцію позивач обґрунтовує наказом Фонду майна Автономної Республіки Крим від 26.09.1996 №1523, витягом із реєстру права власності від 14.07.2005 та технічним паспортом на об'єкт.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.05.2006, виправленим ухвалою цього ж суду від 22.05.2006 (суддя Гаврилюк М.П.) - позов задоволено, Белінську сільську раду зобов'язано повернути позивачеві в натурі спірне майно.
За апеляційною скаргою Белінської сільської ради судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.07.2006 (судді: Щепанська О.А. -головуючий, Гонтар В.І., Прокопанич Г.К.) -залишено без змін.
Судові акти вмотивовані приписами ст. 12 Закону України "Про господарські товариства", ст.ст. 4, 50 Закону України "Про власність", ст. 387 Цивільного кодексу України та доведеністю матеріалами справи обґрунтованості позовних вимог щодо витребування майна з чужого незаконного володіння.
Першим заступником прокурора Автономної Республіки Крим до Вищого господарського суду України внесене касаційне подання про скасування судових актів, направлення справи на новий розгляд з огляду на неврахування судами вимог Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" від 29.12.1976 №11, а також пункту 3 статті 84, пункту 7 статті 105 Господарського процесуального кодексу України.
В касаційному поданні зазначено про невжиття судами заходів для встановлення дійсних обставин справи та правовідносин сторін; не дотримання ними приписів інформаційного листа Вищого господарського суду України від 31.01.2001 №01-8/98 стосовно того, що підтвердженням права власності є правовстановлюючі документи, які у позивача відсутні та про вирішення спору без урахування вимог ст.ст. 26, 48 Закону України "Про власність".
Скаржник посилається на те, що суд в рішенні зобов'язав передати позивачеві майно, яке не увійшло до переліку об'єктів нерухомості, що передані до статутного фонду товариства; при цьому не дослідив ті обставини, що рішенням 7 сесії ХХІІІ скликання Ленінської райради від 25.02.1999 спірне майно цілісним майновим комплексом - Белінський комбінат комунальних підприємств передане до комунальної власності Белінській сільській раді, а рішенням 9 сесії ХХІІІ скликання Белінської сільської ради до комунальної власності прийнято цілісний майновий комплекс Белінського комбінату комунальних підприємств, що розташоване на території Белінської територіальної громади.
Також, в касаційному поданні зазначено, що під час проведеної прокуратурою перевірки було виявлено, що посадові особи позивача "під виглядом реєстрації права власності на каналізаційну насосну станцію, розташовану в с. Нижньо-Заморське, обманним шляхом надали для технічної інвентаризації майно Белінської територіальної громади -комплекс очисних споруд, розташований у с. Станційне", за даним фактом прокуратурою порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України.
Прокурор зауважує на тому, що судові рішення прийняті на підставі неналежних доказів, без з'ясування того, що комплекс очисних споруд фактично розташований не в с. Нижньо-Заморське, а у с. Станційне і належить Белінській сільській раді.
У відзиві на касаційне подання товариство просить залишити без мін судові акти, при цьому наводить доводи та надає документи, які не були досліджені судами попередніх інстанцій.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи на предмет повноти встановлення обставин справи, правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення присутніх у засіданні суду прокурора і представника позивача, обговоривши доводи касаційного подання дійшла висновку про наявність підстав для його задоволення з огляду на таке:
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти такі докази.
Як вбачається із матеріалів справи позивач пред'явив вимогу про витребування майна з незаконного володіння Белінської сільради.
Приймаючи рішення зі спору про задоволення вимог та зобов'язання відповідача повернути в натурі майно, а саме каналізаційну насосну станцію, суди попередніх інстанцій виходили із того, що майно товариством "Оздоровчий комплекс "Автомобіліст" набуте згідно з наказом Фонду майна Автономної Республіки Крим від 26.09.1996 №1523 про створення товариства, яким до статутного фонду останнього було передане державне майно за переліком, затвердженим цим же наказом.
Проте, розглядаючи даний спір, суд першої інстанції не з'ясував належним чином всіх обставин справи, що підлягали встановленню, а суд апеляційної інстанції, повторно розглянувши справу, ці недоліки не усунув. Так, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою доводи Белінської сільської ради про знаходження спірного майна на балансі комунального підприємства -Белінського комбінату на підставі договору оренди від 01.03.2003 та належності цього майна до комунальної власності.
Отже, як вбачається з матеріалів справи фактично спір між сторонами виник з приводу належності позивачеві майна на праві власності чи іншому титулі, оскільки право власності позивача оскаржено відповідачем.
За загальним правилом, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Умови одержання державного майна та майна, що є у комунальній власності, визначаються Законами України "Про державну програму приватизації", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Згідно з нормами законодавства про приватизацію, право власності на приватизований об'єкт переходить до покупця від моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.
А відтак, посилання судових інстанцій лише на наказ Фонду майна Автономної Республіки Крим, як на підставу набуття права власності, без перевірки документів приватизаційної справи, визнаються не обґрунтованими.
Вирішуючи спори, пов'язані з правом власності, суди повинні виходити з того, що підтвердженням наявності такого права, можуть бути, насамперед правовстановлювальні документи. Свідоцтво про право власності на певний об'єкт майна не є таким документом, а лише підтверджує належність права власності певному суб'єкту. У свідоцтві мають бути зазначені юридичні факти, що стали підставою для виникнення або переходу такого права до власника. Що ж стосується правовстановлювальних документів, то вони фіксують, підтверджують і оформлюють безпосередньо самі юридичні факти, на підставі яких у власника виникає (переходить) право власності. До таких документів зокрема відносяться: договори купівлі-продажу, міни, про дольову участь у будівництві, тощо, документи про перехід права власності в результаті приватизації, судові рішення та інше. Саме правовстановлювальні документи є підставою для видачі свідоцтва про право власності.
Від правовстановлювальних документів слід відрізняти бухгалтерські та облікові документи, якими оформлюються певні господарські операції.
Одним із основних критеріїв визначення законності володіння майном і відображення його на балансі, який не визначає підстав знаходження майна у власності, є джерело фінансування, передача підприємству майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання.
Чинним цивільним законодавством закріплені основні правові засади захисту права власності в Україні, які базуються на принципі рівності захисту права власності всіх його суб'єктів -фізичних і юридичних осіб, держави, територіальних громад.
Статею 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Зазначений засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю.
Як правило, предметом віндикаційного позову є вимога власника, що не володіє майном до невласника, який незаконно володіє цим майном про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.
Касаційна інстанція звертає увагу на те що, на власникові лежить обов'язок нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна.
За цих обставин та з урахуванням особливостей спірного майна, який є об'єктом нерухомості і потребує постійного утримання, судам слід було встановити належність спірного об'єкта позивачеві на праві власності, з'ясувати хто несе всі витрати, пов'язані з утриманням насосної станції, дійсне її місцезнаходження, а також надати належну правову оцінку обраному позивачем способу захисту його порушеного права.
Про неповноту встановлення фактичних обставин справи свідчать і додані до суду касаційної інстанції в якості додатку до відзиву на касаційне подання додаткові матеріали на 227 аркушах, які судами попередніх інстанцій не досліджувались.
При розгляді справи зазначені факти не встановлені, допущено порушення вимог статей 34, 36, 43 Господарського процесуального кодексу України, де зазначено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Належні докази повинні бути оцінені у судовому процесі всебічно, повно і об'єктивно.
Вказані порушення є підставою для скасування прийнятих у справі судових актів, з направленням справи на новий розгляд, під час якого суду необхідно усунути зазначені недоліки, ретельно з'ясувати всі обставини справи, дослідити повно і об'єктивно докази та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.05.2006 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.07.2006 у справі № 2-5/6934-2006 -скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
Касаційне подання Першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим -задовольнити.
Головуючий, суддя
О. Муравйов
Суддя
Т. Гоголь
Суддя
Л. Продаєвич