20 лютого 2007 р.
№ 4/255
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т. Б.-головуючого
Волковицької Н.О.
Рогач Л. І.
за участю представників:
позивача
не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)
відповідача
Ком»яхова Г.А. -довіреність від 10.01.2007р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю “Агротехінвест» “Агрофірма “Інгульська»
на постанову
від 12.10.2006 Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі
№ 4/255 господарського суду Кіровоградської області
за позовом
Національної акціонерної компанії “Украгролізинг» в особі Кіровоградської філії НАК “Украгролізинг»
до
Дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю “Агротехінвест» “Агрофірма “Інгульська»
про
стягнення 22 634,50 грн.
В червні 2006 р. НАК “Украгролізинг» в особі Кіровоградської філії НАК “Украгролізинг» звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовом до ДП ТОВ “Агротехінвест» “Агрофірма “Інгульська» про стягнення боргу у сумі 22 634, 50грн., з яких 19 181, 78 грн. заборгованості за лізинговими платежами та пені в розмірі 3 452, 72 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання укладеного між сторонами договору № 99/41 фл від 29.01.2003 р. КФ НАК “Украгролізинг» передав, а ДП ТОВ “Агротехінвест» “Агрофірма “Інгульська» прийняв у платне користування на умовах фінансового лізингу сільськогосподарську техніку в кількості та асортименті згідно акта приймання -передачі до договору на загальну вартість 34169, 66 грн. Відповідно до графіків сплати лізингових платежів та пункту 4.2.2 договору ДП ТОВ “Агротехінвест» “Агрофірма “Інгульська» зобов'язана була своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі кожні 6 місяців поточного року. Проте, станом на 22.06.2006 р. утворилась заборгованість у сумі 19 181,78 грн., у зв'язку з чим на підставі статті 549 Цивільного кодексу України та пункту 9.1 договору ДП ТОВ “Агротехінвест» “Агрофірма “Інгульська» нарахована пеня в розмірі 3 452, 72 грн.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 28.06.2006 (суддя Хилько Ю.І.) позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з ДП ТОВ “Агротехінвест» “Агрофірма “Інгульська» на користь КФ НАК “Украгролізинг» заборгованість по лізинговим платежам та пеню у розмірі 22634,50 грн.
Мотивуючи рішення, господарський суд зазначив, що між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, наявні договірні відносини у відповідності до вимог статей 11, 806, 807 Цивільного кодексу України підтверджують, що укладений між сторонами договір є договором лізингу, на виконання якого позивачем передано майно на всю суму, а відповідачем умови договору, щодо своєчасного проведення лізингових платежів, не виконано, у зв'язку з чим судом визнані правомірними вимоги позивача про стягнення 19181, 78 грн. основного боргу на підставі статті 526 Цивільного кодексу України. Крім того, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовані заявлені вимоги про стягнення пені в розмірі 3452,72 грн. на підставі статті 549 цього кодексу та пункту 9.1 договору.
За апеляційною скаргою ДП ТОВ “Агротехінвест» “Агрофірма “Інгульська» Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді: Павловський П.П., Чус О.В., Чоха Л.В.) переглянувши рішення в апеляційному порядку, постановою від 12.10.2006 р. залишив його без змін з тих же підстав.
ДП ТОВ “Агротехінвест» “Агрофірма “Інгульська» подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.10.2006 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, з посиланням на не повне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, у зв'язку з чим постанова апеляційною інстанцією прийнята з порушенням норм процесуального права.
Скаржник посилається на те, що під час розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом були взяті до уваги лише доводи та матеріали надані позивачем, безпідставно не зараховано сплату відповідачем суми 5808, 90 грн. згідно платіжного доручення від 12.09.2003 р., яка відповідно до пункту 5.4 договору є попереднім лізинговим платежем та відноситься до загальної суми договору.
Крім того, скаржник звертає увагу, що судом не враховано сплату відповідачем 18917,38 грн., що підтверджується наданими платіжними дорученнями, а оскільки загальна сума договору складає 34169,66 грн., то сума боргу становить 15252,28 грн. З урахуванням чого сума пені також має бути зменшена.
Відзиву від КФ НАК “Украгролізинг» на касаційну скаргу ДП ТОВ “Агротехінвест» “Агрофірма “Інгульська» до Вищого господарського суду України не надходило.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього в судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та апеляційної інстанцій 29.01.2003 р. між НАК “Украгролізинг» в особі КФ НАК “Украгролізинг» та ДП ТОВ “Агротехінвест» “Агрофірма “Інгульська» було укладено договір № 99/41 фл, за умовами якого лізингодавець передав, а лізингоотримувач прийняв у платне користування на умовах фінансового лізингу сільськогосподарську техніку -копач-валлкоутворювач цукрових буряків начіпний КВЦБ-1.2 в кількості 2 шт., відповідно до акта приймання-передачі до договору, на загальну суму 34169,66 грн.
Відповідно до пункту 4.2.2 договору лізингоодержувач зобов'язаний згідно з графіком своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі.
Пунктом 9.1 договору передбачено, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач сплачує лізингодавцю за кожний день прострочення від несплаченої суми пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Ухвалюючи рішення від 28.07.2006 господарський суд дійшов висновку, з яким повністю погодився суд апеляційної інстанції, що позивач правомірно просить стягнути з відповідача наявний основний борг в розмірі 19181,78 грн. на підставі статті 526 Цивільного кодексу України за порушення умов договору, що виразилось у несвоєчасному проведенні лізингових платежів, та визнано обґрунтованими вимоги щодо стягнення пені у сумі 3452, 72 грн. на підставі статті 549 вказаного кодексу та умов договору.
Проте, з таким висновком погодитися не можна з наступних підстав.
Рішення суду може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, у відповідності зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно зі статтею 32 вказаного Кодексу, доказами в справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Засобами доказування господарське процесуальне законодавство визнає: письмові і речові докази, висновки судових експертів; пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в господарському процесі (частина 2 статті 32 ГПК).
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Мотивувальна частина кожного рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права й обов'язки сторін у спірних правовідносинах. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушення вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем до суду апеляційної інстанції надано копії платіжних доручень на підтвердження часткової сплати лізингових платежів на загальну суму 18917, 38 грн., а саме:
- копія квитанції від 15.09.2003 р. № 168 за призначенням платежу “попередній лізинговий платіж» на суму 1708,48 грн. (а.с. 54);
- копія платіжного доручення від 30.08.2005 р. № 58 за призначенням платежу “за КВЦБ-1, 2 згідно рахунку б/н від 12.09.2003 р.» на суму 4000,00 грн. (а.с.54);
- копія платіжного доручення від 12.02.2004 р. № 14 за призначенням платежу “лізинговий платіж згідно рахунка б/н від 25.01.2004» на суму 7400, 00 грн. (а.с. 55);
- копія платіжного доручення від 12.09.2003 р. № 119 за призначенням платежу “попередній лізинговий платіж згідно рахунку від 12.09.2003» на суму 5808,90 грн. (а.с. 55).
Вказані докази були надані відповідачем до суду апеляційної інстанції, оскільки він був позбавлений можливості надати пояснення по суті справи та забезпечити явку представника у судове засідання, виконуючи вимоги ухвали від 11.07.2006 р., так як лише 29.07.2006 р. вказана ухвала суду була доведена до відома керівництва агрофірми. При цьому, у випадках передбачених пунктами 1, 2 статті 77 Господарського процесуального кодексу України суд у межах строків відкладає розгляд справи, однак, дана вимога не була дотримана судом.
Проте, під час здійснення апеляційного провадження доводи відповідача з цього приводу, викладені в апеляційній скарзі, та надані відповідачем докази були залишені поза увагою суду апеляційної інстанції, та відповідно оцінка, на підставі статті 43 Господарського процесуального кодексу України, їм не надавалась.
Крім того, Дніпропетровським апеляційним господарським судом при винесенні постанови не звернуто уваги на доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема щодо підтвердження здійснення відповідачем платежів на суму 18917,38 грн., та наявність заборгованості в розмірі 17473, 30 грн., та помилковість зазначення в позовній заяві розміру заборгованості в сумі 19181, 78 грн. (а.с. 66-67).
За приписами статті 43 цього Кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Враховуючи, що застосування норм матеріального права цілковито залежить від повноти та правильності встановлення обставин справи, судові рішення не можна визнати законними.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.07.2006 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.10.2006 р. у справі № 4/255 господарського суду Кіровоградської області скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.
Касаційну скаргу ДП ТОВ “Агротехінвест» “Агрофірма “Інгульська» -задовольнити.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Л. Рогач