28 лютого 2007 р.
№ 8/215-2595
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Кравчука Г.А.,
суддів:
Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Комунального підприємства “Тернопільводоканал»
на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 08.11.2006 р.
у справі
№ 8/215-2595
господарського суду
Тернопільської області
за позовом
Комунального підприємства “Тернопільводоканал»
до
Відкритого акціонерного товариства “Ватра»
про
стягнення заборгованості за перевищення гранично
допустимих показників якості стічних вод у сумі 8 185,37 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача:
Клочак І.З., дов. № 4509/01 від 21.02.2007 р.;
відповідача:
Двигало Н.І., дов. № 111/1 від 09.01.2007 р.;
Кіцану А.Л., дов. № б/н від 13.03.2006 р.;
У червні 2006 р. Комунальне підприємство “Тернопільводоканал» (далі -Підприємство) звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою, у якій просило стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Ватра» (далі -Товариство) заборгованість за перевищення допустимих показників якості стічних вод підприємства у сумі 8 185,37 грн.
Позовні вимоги Підприємство обґрунтовувало тим, що між ним та Товариством на підставі Правил приймання стічних вод у міську каналізаційну мережу м. Тернопіль, затверджених рішенням Виконавчого Комітету Тернопільської міської ради № 650 від 14.07.2004 р. (далі -Правила) виникли цивільні правовідносини, проте Товариство не виконало зобов'язань щодо дотримання встановлених нормативів скидання стічних вод, внаслідок чого йому були виставлені відповідні рахунки на загальну суму 8 185,37 грн., які не були сплачені, а тому підлягають стягненню на підставі норм ЦК України та Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 19.02. 2002 року № 37 (далі -Інструкція).
Клопотанням № 2411/01 від 25.07.2006 р. (а. с. 38) Підприємство, у зв'язку з виявленням нового перевищення гранично допустимих концентрацій у стічних водах Товариства, збільшило позовні вимоги та просило господарський суд Тернопільської області стягнути з Товариства заборгованість за перевищення допустимих показників якості стічних вод підприємства у сумі 13 757,27 грн.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 18.08.2006 р. (суддя Жук Г.А.) в задоволенні позовних вимог Підприємства про стягнення з Товариства 8 185,37 грн. відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.11.2006 р. (колегія суддів: Михалюк О.В., Новосад Д.Ф., Мельник Г.І.) рішення господарського суду Тернопільської області від 18.08.2006 р. залишено без змін.
Вказані судові акти мотивовані тим, що Товариство згідно умов договору № 67-4/2 від 27.02.2002 р. (із врахуванням протоколу розбіжностей та протоколу узгодження розбіжностей) дотрималось нормативів допустимих величин показників шкідливих речовин у стічних водах, що скидаються у міську каналізаційну мережу, оскільки відповідних змін з урахуванням вимог Правил до вказаного договору не внесено.
Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.11.2006 р. і рішення господарського суду Тернопільської області від 18.08.2006 р. скасувати та прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Вимоги, викладені у касаційній скарзі, Підприємство обґрунтовує тим, що господарські суди попередніх інстанцій при вирішенні спору не застосували п. 2.4 Правил, п. 1.3 Інструкції, неправильно застосували ст. 11 ЦК України, порушили ст. 84 ГПК України.
Товариство скористалось правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Підприємства, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.11.2006 р. і рішення господарського суду Тернопільської області від 18.08.2006 р. -без змін. Вимоги, викладені у відзиві, Товариство обґрунтовує тим, що воно належним чином виконує зобов'язання за договором 67-4/2 від 27.02.2002 р., до якого не було внесено змін з урахуванням вимог Правил, а тому положення останніх не можуть братись до уваги.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ними рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємства підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до п. п. 3 та 4 частини першої ст. 84 ГПК України рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин, при цьому у мотивувальній частині вказуються, зокрема, доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання, а резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог.
З матеріалів справи вбачається, що Підприємство клопотанням № 2411/01 від 25.07.2006 р. (а. с. 38) збільшило позовні вимоги та просило господарський суд Тернопільської області стягнути з Товариства заборгованість за перевищення допустимих показників якості стічних вод підприємства у сумі 13 757,27 грн.
Проте, господарський суд першої інстанції, приймаючи рішення по даній справі, вказаної заяви не врахував, та вирішив спір лише щодо позовних вимог Підприємства, заявлених у позовній заяві, на суму 8 185,37 грн. Тобто, частина заявлених Підприємством вимог була залишена місцевим господарським судом не розглянутою.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що вказане є порушенням п. п. 3 та 4 частини першої ст. 84 ГПК України, оскільки у рішенні, прийнятому по даній справі, не зазначено доводів, за якими господарський суд відхилив клопотання Підприємства № 2411/01 від 25.07.2006 р. про збільшення позовних вимог, і, відповідно, не зазначено висновку про задоволення або відмову у задоволенні позовних вимог, наведених у зазначеному клопотанні.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи прийняте по даній справі рішення господарського суду першої інстанції, на вказані порушення уваги не звернув.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до частини першої ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Оскільки передбачені процесуальним законом повноваження господарського суду касаційної інстанції (ст. ст. 1115 та 1117 ГПК України) не дають йому права розглядати заявлені, але не розглянуті господарськими судами попередніх інстанцій клопотання, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Львівського апеляційного господарського суду від 08.11.2006 р. і рішення господарського суду Тернопільської області від 18.08.2006 р. підлягають скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Комунального підприємства “Тернопільводоканал» задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.11.2006 р. та рішення господарського суду Тернопільської області від 18.08.2006 р. у справі № 8/215-2595 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Г.М. Мачульський
Суддя В.І. Шаргало