06 лютого 2007 р.
№ 3/308
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової -головуючого
Н. Волковицької
Л. Рогач
за участю представників:
Позивача
не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином
Відповідачів
прокурора
Чурикової Т.Ю.. дов. від 28.08.06 р.
Савицької О.В
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання
Заступника прокурора міста Києва
на постанову
від 10.10.2006року Київського апеляційного господарського суду
у справі
№ 3/308 господарського суду міста Києва
за позовом
до
Київського природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради
Приватного підприємства “Саммер»
Оболонської районної у місті Києві ради
про
за зустрічним позовом
до
про
визнання договору оренди земельної ділянки від 01.11.2001року недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку
Приватного підприємства “Саммер»
Київської міської ради
визнання права користування земельною ділянкою та спонукання до укладення договору
Київський природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства “Саммер» та Оболонської районної у місті Києві ради про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 01.11.2001року, укладеного між Пуще-Водицькою селищною радою та Приватним підприємством «Саммер», зобов'язання Приватного підприємства «Саммер»звільнити земельну ділянку площею 440 кв. м. розташовану у м. Києві по вул. М.Юнкерова, 29 «А»від будівель та споруд та повернути її Київській міській раді.
ПП "Саммер" подав зустрічну позовну заяву до Київської міської ради про визнання за ПП "Саммер" права користування земельною ділянкою площею 440 кв.м. для експлуатації та обслуговування торговельно-офісного будинку по вул. Миколи Юнкерова в Оболонському районі м. Києва та про зобов'язання Київської міської ради оформити право ПП "Саммер" на зазначену земельну ділянку шляхом укладення договору оренди.
Рішенням господарського суду міста Києва від 21.08.2006року первісний позов задоволено повністю, визнано недійсним на майбутнє договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,44 га, яка розташована у смт. Пуща-Водиця, 6-та лінія, вул. Юнкерова, 29 "А" для експлуатації та обслуговування будівлі від 01.11.2001, укладений між Пуща-Водицькою селищною радою та ПП "Саммер" та зобов'язано ПП "Саммер" звільнити зазначену земельну ділянку. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
За апеляційною скаргою Приватного підприємства “Саммер» Київський апеляційний господарський суд постановою від 10.10.2006року рішення господарського суду першої інстанції скасував частково. В задоволенні первісного позову відмовив. В інший частині рішення залишив без змін.
Заступник прокурора міста Києва подав до Вищого господарського суду касаційне подання на постанову Київського апеляційного господарського суду, в якому просить постанову скасувати і залишити рішення залишити без змін, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Заявник касаційного подання наголошує на тому, що спірний договір суперечить статтям 7, 19 Земельного кодексу України в редакції 1990 року та статтям 5, 7 Закону України «Про оренду землі»(із змінами станом на 2000 рік), згідно яким підставою для укладення договору оренди земельної ділянки, із земель державної та комунальної власності є рішення органів місцевого самоврядування, якому договір повинен відповідати, в тому числі щодо розміру земельної ділянки та місця її розташування.
Рішенням Пуща-Водицької селищної ради від 18.10.2001 року №84/1 «Про надання в оренду земельної ділянки ПП «Саммер»по вул.М.Юнкеровій,29-А»вирішено надати ПП «Саммер»земельну ділянку розміром 440 кв.м. по вул.М.Юнкеровій,29-А на умовах оренди. Однак, предметом договору оренди земельної ділянки від 01.11.2001 є земельна ділянка площею 0,44 га, що складає 4400 кв.м. Таким чином, договір оренди земельної ділянки від 01.11.2001 не відповідає рішенню Пуща-Водицької селищної ради від 18.10.2001 року.
Заслухавши доповідь судді -доповідача та присутніх у судовому засідання прокурора та представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Скасовуючи рішення господарського суду м. Києва про визнання договору недійсним на майбутнє та зобов'язання звільнити земельну ділянку апеляційний суд виходив з того, що у відповідності до приписів частини 2 статті 47 Цивільного кодексу УРСР якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
08.11.2001 Київською міською радою було прийнято рішення № 72/1506 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 30.01.2001 № 162/1139 "Про адміністративно-територіальний устрій м. Києва", яким вирішено ліквідувати Пуща-Водицьку селищну раду.
У зв'язку з прийняттям Київською міською радою вищезазначеного рішення приватне підприємство "Саммер" не мало можливості подати заяву про реєстрацію спірного договору, оскільки тривав ліквідаційний процес органу, який мав вчиняти реєстраційні дії.
Касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком, оскільки поза увагою суду залишились приписи саме частини 2 статті 47 Цивільного кодексу УРСР, в якій зазначено, що наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається у разі вимоги сторони, яка виконала угоду, а також якщо друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди.
Отже для застосування до спірних правовідносин зазначеної норми необхідна вимога однієї із сторін, а також необхідно було встановити що інша сторона уникала від нотаріального посвідчення договору.
В частині вимог про звільнення земельної ділянки апеляційний суд виходив з того, що відповідач є власником нежилого будинку загальною площею 181,7 кв.м., який знаходиться за адресою: смт. Пуща-Водиця, вул. М. Юнкерова, 2-А на земельній ділянці 0,04 га., то відповідно до частини 1 статті 30 Земельного кодексу України від 18.12.1990 при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статті 67 цього Кодексу і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди.
При цьому дослідження питань щодо розміру, передбаченого статтею 67 Земельного Кодексу та договору відчуження будівлі залишились поза увагою судів як апеляційної так і першої інстнації.
Це ж стосується і зустрічних позовних вимог про визнання за ПП "Саммер" права користування земельною ділянкою площею 440 кв.м. для експлуатації та обслуговування торговельно-офісного будинку по вул. Миколи Юнкерова в Оболонському районі м. Києва.
Касаційна інстанція також зазначає, що суди дійшли помилкового висновку, що 440 кв.м. це 0,44 га, оскільки виходячи із системи вимірювання 0.44 ( нуль цілих сорок чотири сотих) га це 4400 кв.м.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2006 року та постанову від 10.10.2006року Київського апеляційного господарського суду у справі № 3/308 господарського суду міста Києва скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Касаційне подання Заступника прокурора міста Києва задовольнити частково.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Л.Рогач