21 лютого 2007 р.
№ 2-1/9286-2005
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. ( головуючого ),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Дари Криму"
на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.06.2006 року
у справі за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю
"Дари Криму"
до
Державного підприємства "Красно-перекопський завод продовольчих товарів"
про
розірвання договору і стягнення заборгованості та збитків
і зустрічним позовом
Державного підприємства "Красно-перекопський завод продовольчих товарів"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Дари Криму"
про
стягнення збитків,
У травні 2005 року позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача про розірвання договору № 5 від 05.04.2004 року про спільну діяльність та стягнення здійсненного внеску в сумі 488770,29 грн., повернення внесених матеріальних засобів, а в разі відсутності стягнення їх вартості в сумі 318266 грн., стягнення заборгованості із заробітної плати перед працівниками, зайнятими в спільній діяльності і моральної шкоди в сумі 44526,30 грн., стягнення штрафних санкцій перед третіми особами в сумі 130872,85 грн. та неустойки і упущеної вигоди в сумі 64003 грн., неустойки в сумі 12592,10 грн. та штрафних санкцій в сумі 21994,66 грн., інфляційні суми 65080,72 грн. у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з участі в спільній діяльності та припинення участі в договорі про спільну діяльність.
Первісний позивач уточнив заявлені вимоги та просив стягнути з відповідача 1155754,83 грн.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач за первісним позовом звернувся до господарського суду із зустрічним позовом до позивача за первісним позовом про стягнення збитків у сумі 55000 грн. у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання за договором з участі в спільній діяльності.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.12.2005 року первісний позов задоволено частково і стягнуто з відповідача на користь позивача 807036,29 грн., а врешті первісного позову відмовлено, та зустрічний позов задоволено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.06.2006 року зазначене рішення суду першої інстанції змінено і в первісному позові про стягнення 1155754,83 грн. відмовлено, та провадження в справі в частині первісного позову про розірвання договору припинено, а зустрічний позов задоволено.
У касаційній скарзі позивач за первісним позовом вважає, що апеляційним судом порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати.
Відзив на касаційну скаргу від відповідача за первісним позовом до суду не надходив.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, що між сторонами було укладено договір № 5 від 05.04.2004 року, за умовами якого сторони зобов'язалися спільно діяти на основі об'єднання вкладів ( без відчуження належного сторонам майна) з метою одержання прибутку.
Строк дії цього договору встановлено з 05.04.2004 року по 31.12.2009 року.
За угодою від 11.11.2004 року сторони за взаємною згодою припинили дію договору про спільну діяльність № 5 від 05.04.2004 року з 11.11.2004 року.
Предметом даного судового договору є вимоги за первісним позовом про розірвання договору та стягнення здійсненого внеску, збитків, штрафних санкцій і моральної шкоди у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання за договором з участі в спільній діяльності та за зустрічним позовом про стягнення збитків з підстав неналежного виконання зобов'язання за договором з участі в спільній діяльності.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 1141 Цивільного кодексу України договір простого товариства припиняється у разі відмови учасника від подальшої участі у договорі простого товариства або розірвання договору на вимогу одного з учасників, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників.
За вимогами ч.2 ст. 1141 Цивільного кодексу України у разі припинення договору простого товариства речі, передані у спільне володіння та (або) користування учасників, повертаються учасникам, які їх надали, без винагороди, якщо інше не передбачено домовленістю сторін.
Поділ майна, що є у спільній власності учасників, і спільних прав вимоги, які виникли у них, здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.
Учасник, який вніс у спільну власність річ, визначену індивідуальними ознаками, має право у разі припинення договору простого товариства вимагати в судовому порядку повернення йому цієї речі за умови додержання інтересів інших учасників і кредиторів.
Частиною другою статті 1142 Цивільного кодексу України передбачено, що учасник договору простого товариства, укладеного на визначений строк, або договору, у якому досягнення мети визначено як скасувальна умова, має право вимагати розірвання договору у відносинах з іншими учасниками через поважну причину з відшкодуванням іншим учасникам реальних збитків, завданих розірванням договору.
Проте, дійшовши висновку про припинення договору про спільну діяльність за угодою сторін, апеляційний суд зазначених вимог норм матеріального права не врахував та, виходячи з них, не з'ясував визначених законом підстав припинення спірного договору, а звідси, не встановив правових наслідків його припинення і дійсних прав та обов'язків сторін щодо предмету спору.
Водночас, зробивши висновок про нез'ясування судом першої інстанції обставин щодо внесених сторонами вкладів у спільну діяльність і визначення спільного майна та частки в ньому кожного учасника спільної діяльності, апеляційний господарський суд, обмежившись посиланням на відсутність у справі розподільчого балансу, не вжив заходів для встановлення цих обставин, в порушення вимог ст. ст. 38, 43 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням умов спірного договору і норм матеріального права, які регулюють дані правовідносини.
Разом з цим, задовольнивши зустрічні позовні вимоги про стягнення збитків, апеляційний господарський суд не навів правових підстав такому висновку та не перевірив обґрунтування розрахунків розміру цих вимог, і не навів розрахунків, з яких виходив суд, задовольняючи зазначені грошові вимоги.
У той час, висновок про припинення провадження в справі за первісним позовом в частині вимоги про розірвання договору за відсутності предмету спору, зроблений апеляційним судом без врахування вимог ст. 124 Конституції України та без з'ясування обставин щодо відсутності предмету спору при умові наявності спору між сторонами, пов'язаного з застосуванням наслідків припинення спірного договору.
Разом з тим, висновок суду першої інстанції про задоволення позову ґрунтується в порушення вимог ст.ст. 38, 43 Господарського процесуального кодексу України на неповно з'ясованих обставинах справи та зроблений без врахування норм матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, і зокрема, положень глави 77 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України та ст. ст. 22ё614, 623 Цивільного кодексу України.
Окрім того, суди обох інстанцій не звернули увагу на те, що до відповідача за первісним позовом в господарському суді здійснюється провадження в справі № 2-6/3259-2005 про банкрутство та не з'ясували обставин, пов'язаних з правовим значенням цього провадження для вирішення даного спору відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
За таких обставин, прийняті судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.
З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дари Криму" задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.06.2006 року та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.12.2005 року скасувати, і справу № 2-1/9286 -2005 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Головуючий, суддя В.Перепічай
Судді: І.Вовк
П.Гончарук
тє