15 березня 2007 р.
№ 34/224-26/90
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
суддів
Кота О.В.,
Владимиренко С.В.,
Шевчук С.Р.
розглянувши касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Луганськобленерго"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2006 року
у справі № 34/224-26/90
за позовом
Відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) "Луганськобленерго"
До
Закритого акціонерного товариства (далі - ЗАТ) "Укренергозбут"
Про
Стягнення 1 392 386,47 грн.
за участю представників:
позивача: Просвиров В.Ф.;
відповідача: Василюк О.В., Лабунська М.П.;
встановив:
Рішенням господарського суду м. Києва (суддя Пінчук В.І.) від 20 липня 2006 року у справі № 34/224-26/90 позов задоволено частково; стягнуто з ЗАТ "Укренергозбут" на користь ВАТ "Луганськообленерго" 1 392 386,47 грн. заборгованості та судові витрати в іншій частині позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2006 року (судді Отрюх Б.В., Верховець А.А., Тищенко А.І.) рішення господарського суду м. Києва від 20 липня 2006 року скасовано, в позові відмовлено, стягнуто судові витрати.
ВАТ "Луганськобленерго" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, оскільки ним при винесенні оскаржуваного судового акту порушено норми процесуального права та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.
В судовому засіданні ЗАТ "Укренергозбут" заявлено клопотання про повернення касаційної скарги ВАТ "Луганськобленерго", оскільки остання підписана не уповноваженою на те особою. Так, касаційна скарга ВАТ "Луганськобленерго" підписана представником Просвировим В.Ф по довіреності, що видана виконуючим обов'язки голови правління ВАТ "Луганськобленерго" Скорбачем В.П, проте останній не мав права видавати довіреності на представлення інтересів ВАТ "Луганськобленерго".
Судовою колегією вказане клопотання відхилено, оскільки вказані доводи спростовуються матеріалами справи, а саме постановою Верховного Суду України від 17 січня 2006 року.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарськими судами встановлено, що позивачем заявлені вимоги про стягнення з ВАТ "Луганськобленерго" 1 392 386,47 грн. боргу, що виник на підставі договору купівлі-продажу векселя № 31v-20/4 та акту прийому -передачі від 17 травня 2000 року, згідно якого позивач передав відповідачу простий вексель № 6430435317040 номінальною вартістю 1 392 386,47 грн., емітований ВАТ "Стаханівський завод феросплавів". Оскільки відповідач за переданий вексель не розрахувався, умови договору не виконав, тому позивач просить стягнути з відповідача 201 037,72 грн. пені за невиконання умов договору.
Статтею 72 ЦК УРСР, що діяв на момент укладення договору купівлі-продажу векселя № 31v-20/4, встановлено строк загальної позовної давності тривалістю у три роки.
Статтею 76 ЦК УРСР передбачено, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Господарськими судами встановлено, що перебіг строку позовної давності почався у грудні 2001 року.
Згідно частини 6 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом
Оскільки до набрання чинності Цивільним кодексом України, строк позовної давності не сплив, Київським апеляційним господарським судом підставно застосовано норми Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Київським апеляційним господарським судом встановлено, що строк позовної давності сплив 31 грудня 2004 року.
Оскільки, позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача в лютому 2005 року, відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Апеляційним господарським судом встановлено, що клопотання про відновлення пропущеного строку позивачем не заявлялось, підстав для поновлення строку позовної давності немає.
Крім того, апеляційним судом встановлено, враховуючи вимоги ст.ст. 33, 43 Господарського процесуального кодексу України, що позивачем не надано ні оригіналу ні належної копії векселя, на підставі якого позивачем заявлено вимоги.
В касаційній скарзі ВАТ "Луганськобленерго" зазначає, що строк ним не пропущено, оскільки вперше останнє звернулося з позовною заявою до господарського суду м. Києва 28 грудня 2004 року, тобто за декілька днів до спливу позовної давності.
Відповідно до статті 265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності. Отже, вказана стаття передбачає, що пред'явлення позову, який з будь-яких причин не розглядався, не перериває перебігу позовної давності.
Ухвалою господарського суду м.Києва від 10 січня 2005 року повернуто позовну заяву ВАТ "Луганськобленерго" на підставі п. 1,2,3,4 ст. 63 ГПК України.
Ухвалою господарського суду м.Києва від 1 лютого 2005 року повторно повернуто позовну заяву на підставі п. 6 ст. 63 ГПК України.
Вказані ухвали набрали законної сили і відсутні докази щодо їх скасування.
Виходячи з викладеного, враховуючи норми ч. 1 ст. 265 ЦК України, апеляційним господарським судом обґрунтовано не застосовано норми матеріального права щодо зупинення перебігу позовної давності.
Матеріали справи свідчать про те, що апеляційним господарським судом в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і підставно застосовано норми процесуального та матеріального права.
Виходячи з наведеного, судова колегія не вбачає підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2006 року у справі № 34/224-26/90 залишити без змін, а касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Луганськобленерго" -без задоволення.
Головуючий суддя О. Кот
судді С. Владимиренко
С. Шевчук