30 січня 2007 р.
№ 209/7-05/19
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. - головуючого
Волковицької Н.О.
Рогач Л.І.
за участю представників:
позивача
Оберемко Р.А. -дов. від 07.09.2006р.
відповідача
не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну
скаргу
Акціонерного комерційного банку “Мрія»
на постанову
від 01.12.2005р. Київського міжобласного апеляційного господарського суду
у справі
№ 209/7-05 господарського суду Київської області
за позовом
Акціонерного комерційного банку “Мрія»
до
Малого підприємства “АК Рось»
про
стягнення 200000грн. шкоди
У липні 2005 року АКБ “Мрія» звернувся до господарського суду Київської області з позовом до МП АК “Рось» про стягнення 200000грн. заподіяної шкоди.
Позивач у позовній заяві зазначив, що 26.04.2005р. державним виконавцем Білоцерківського міжрайонного управління юстиції було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 1432 від 25.04.2005р. по стягненню з МП АК “Рось» на користь АКБ “Мрія» 346410грн. заборгованості за кредитними договорами від 17.09.1997р. та 21.08.1997р.
Згідно статті 17 Закону України “Про заставу» та пункту 7 договору застави від 15.05.1998р, заставодавець не має права відчужувати заставлене майно без письмової згоди заставодержателя.
26-27 квітня 2005р. державним виконавцем під час вчинення виконавчих дій складено акти про відсутність заставленого майна, а постановою від 10.06.2005р. виконавчий документ було повернуто стягувачеві у зв'язку з тим, що предмет застави відсутній.
Оскільки письмової згоди на відчуження заставленого майна АКБ “Мрія» не надавав, дані обставини свідчать про протиправне відчуження заставленого майна МП АК “Рось», а тому у наслідок протиправних дій останнього з відчуження заставленого майна, АКБ “Мрія» заподіяно шкоди на 346410грн.
Рішенням господарського суду Київської області у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Приймаючи рішення, суд дійшов висновку, що дійсно МП АК “Рось» було незаконно відчужено заставлене майно.
Проте, у судовому рішенні зазначено, що позивачем не доведено, що він позбавлений можливості отримання кредитної заборгованості з боржника, яким на даний час є ПП “Секрет -Сервіс» в зв'язку з переведенням на нього боргу МП АК “Рось», тобто факту заподіяння йому шкоди, тому господарський суд дійшов висновку про відсутність на даний час завданої позивачу матеріальної шкоди.
За апеляційною скаргою АКБ “Мрія» Київський міжобласний апеляційний господарський суд постановою від 01.12.2005р. рішення господарського суду Київської області від 21.09.2005р. залишив без змін з тих же підстав.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.02.2006р. вказані судові рішення були скасовані справа направлена на новий розгляд.
Під час нового розгляду, господарський суд Київської області рішенням від 04.07.2006р., залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.10.2006р. у задоволення позовних вимог відмовлено.
АКБ “Мрія» подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права.
На думку заявника, висновок суду про те, що банк не довів наявності шкоди від протиправних дій відповідача з відчуження предмета застави суперечить змісту судових рішень, а також вимогам закону.
Заслухавши доповідь судді -доповідача та пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи, 21.08.1997р. та 17.09.1997р. між АКБ “Мрія» та МП “Стройкераміка», правонаступником якого є відповідач, укладено кредитні договори № 97104 та № 97111.
Відповідно до пункту 1.1 вказаних договорів позивач надав відповідачу короткотермінові кредити для виробничих цілей, а саме:
- за договором № 97104 в сумі 150000грн. строком до 01.12.1997р.;
- за договором № 97111 в сумі 68250грн. строком до 10.01.1998р.
Згідно додаткових узгоджень до договору № 97104 від 21.08.10.1997р. та договору № 97111 від 17.09.1997р. строк повернення відповідачем сум отриманих за вказаними договорами продовжено до 16.06.1998р. та 01.06.1998р.
15.05.1998р. між АКБ “Мрія» та МП “Стройкераміка» укладено договір застави, за яким останній, для забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту № 97104 та № 97111 передає позивачу у заставу птицю в кількості 38000голів на суму 323000грн. (пункт 2 договору застави).
Згідно з пунктом 7 договору застави відповідач зобов'язаний відчужувати заставлене майно чи передавати його в оренду лише за письмовою згодою позивача.
В липні 1998р. між МП “Стройкераміка» та ПП “Секрет -Сервіс», за згодою АКБ “Мрія» укладено договір про перевід боргу, відповідно до якого зобов'язання відповідача за договором № 97104 та № 97111 перейшли до приватного підприємства “Секрет -Сервіс».
У зв'язку з несплатою процентів за кредитними договорами № 97104 та № 97111 нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис № 1432, яким запропоновано задовольнити вимоги АКБ “Мрія» щодо звернення стягнення 344710,68грн. з МП “АК “Рось» за користування кредитними коштами у період з 04.04.2002р. по 04.04.2005р. за рахунок заставленого майна.
26.04.2005р. державним виконавцем Білоцерківського міжрайонного управління юстиції відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису від 25.04.2005р. № 1432.
27.04.2005р. державним виконавцем Білоцерківського міжрайонного управління юстиції під час вчинення виконавчих дій складено акт про відсутність заставленого майна, а саме, птиці в кількості 38000голів.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є відшкодування шкоди, заподіяної протиправними діями відповідача з відчуження заставленого майна без згоди позивача на підставі статті 1166 Цивільного кодексу України.
Факт незаконного відчуження заставленого майна МП АК “Рось» було встановлено під час розгляду справи.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачені загальні підстави відповідальності за завдану шкоду згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України).
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, що допустила господарське правопорушення включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Під час нового розгляду справи, суди з урахуванням вказівок визначених у постанові Вищого господарського суду України від 21.02.2006р. та на підставі приписів діючого законодавства встановили, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не було доведено факту саме заподіяння йому шкоди, так і обґрунтування нанесених АКБ «Мрія» збитків у розмірі 200000грн., що в даному випадку унеможливлює, у свою чергу, як дослідження причинного зв'язку між діями відповідача та його виною, так і доведення позивачем завдання йому матеріальної шкоди.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
А тому, беручи до уваги встановлені під час розгляду справи обставини стосовно відсутності наявності повного складу цивільного правопорушення для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, зокрема, як-то: шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог.
Викладені у касаційній скарзі доводи заявника, судова колегія вважає непереконливими та такими, що зводяться до оцінки доказів у справі, розгляд яких за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень касаційної інстанції.
Враховуючи викладене, касаційна інстанція вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду Київської області від 04.07.2006р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.10.2006р. у справі № 209/7-05/19 господарського суду Київської області залишити без змін, а касаційну скаргу АКБ «Мрія»- без задоволення.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Л. Рогач